Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2018 року у справі №127/16118/17

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 127/16118/17

провадження № 61-37383св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., СтупакО.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрпошта»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року у складі суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17 червня 2016 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта», та їхнім працівником ОСОБА_4 був укладений договір довгострокової безвідсоткової позики, згідно з яким останньому надано грошові кошти у розмірі 2 млн. грн. на умовах визначених вказаним договором.

Позивач зазначає, що 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 було звільнено з посади директора Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», що є підставою для припинення договору довгострокової безвідсоткової позики, про що було повідомлено відповідача. Однак ОСОБА_4 вказані грошові кошти не повернув та станом на 17липня 2017 року допустив заборгованість у розмірі 2 382 349,79 грн.

З огляду на викладене, ПАТ «Укрпошта», з урахуванням зменшених позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_4 560 138,27 грн в якості трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрпошта» заборгованість за договором довгострокової безвідсоткової позики від 17 червня 2016 року в сумі 560 138,27 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язань за договором довгострокової безвідсоткової позики, тому наявні підстави для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 сплачував грошові кошти у встановленому договором порядку та строк, шляхом утримання позивачем коштів із заробітної плати відповідача, а після звільнення відповідача шляхом внесення грошових коштів на рахунок позивача, після чого відповідач скористався своїм правом на дострокове повернення коштів та сплатив суму заборгованості у повному обсязі, повідомлення про дострокове припинення договору не отримував, тому підстав для стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2018 року ПАТ «Укрпошта» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на фактичні обставини справи та умови договору, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме на те, що у зв'язку із наявністю підстав для дострокового припинення договору позики, позичальнику були направлені вимоги про дострокове повернення позики за адресою, яка вказана в договорі та за місцем роботи позичальника, що є належним повідомленням, а відсутність доказів отримання вказаних вимог позичальником не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне повернення залишку позики після розірвання трудового договору. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що відповідачем також не виконано пункт 3.3 договору позики щодо підтвердження цільового використання отриманої позики шляхом надання позикодавцю правовстановлюючих документів на житло протягом двох місяців з моменту отримання коштів, що є підставою для повернення позики протягом двох робочих днів (пункт 7.4 договору). У зв'язку з цим, відповідно до пунктів 7.4 та 7.5 договору позики, та враховуючи повернення залишку позики в листопаді 2017 року, а не у строки передбачені договором, у позичальника виник обов'язок щодо сплати позикодавцеві пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно несплаченої заборгованості за кожен день такого прострочення. Крім того, оскільки позичальник допустив прострочення виконання зобов'язання, то він зобов'язаний позикодавцю сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про безпідставність доводів та висновків касаційної скарги ПАТ «Укрпошта», та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, яку ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу № 127/16118/17 за позовом ПАТ «Укрпошта» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Суди встановили, що 17 червня 2016 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» та їхнім працівником ОСОБА_4 був укладений договір довгострокової безвідсоткової позики, згідно з яким останньому надана позика в розмірі 2 млн. грн на придбання житла, з кінцевим строком повернення до 17 червня 2031 року.

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що позичальник зобов'язується використати позику виключно за цільовим призначенням (для придбання квартири або будинку (пункт 3.1 договору) і повернути її у строк та в порядку визначеному договором.

Відповідно до пункту 3.3 договору позичальник зобов'язаний підтвердити цільове використання отриманої позики шляхом надання не пізніше двох місяців з моменту отримання коштів за цим договором нотаріально засвідчених копій документів, що засвідчують придбання житла (квартири, будинку): правовстановлюючих документів згідно чинного законодавства.

Використання позики не за цільовим призначенням та ненадання документів, передбачених пунктом 3.3 договору є підставою для дострокового припинення договору (пункти 3.5 - 3.6 договору).

Крім того, пунктом 5.5 договору передбачено, що розірвання трудового договору між позичальником і позикодавцем є підставою для дострокового припинення цього договору.

10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 було звільнено з посади директора Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

У зв'язку з наявністю підстав для дострокового припинення договору позики та невиконання позичальником вимоги про дострокове повернення всієї суми позики, утворилась заборгованість, яка станом на 17 липня 2017 року становить 2 382 349,79 грн, з яких 1 866 659 грн - заборгованість за договором позики; 314 212,42 грн - пеня.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

За приписами частини першої статті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договором з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пунктом 5.1 договору позичальник повертає позику позикодавцю щомісяця рівними частинами згідно графіку повернення позики (Додаток № 1) шляхом здійснення позикодавцем утримань із заробітної плати позичальника за його заявою, та/або шляхом внесення грошових коштів у касу позикодавця.

Пунктами 3.5 - 3.6, 5.5 договору передбачені підстави дострокового припинення цього договору.

Розділом 7 договору передбачений порядок дострокового припинення цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що в разі появи підстав, передбаченим цим договором та/або чинним законодавством України, для дострокового припинення цього договору позикодавець має право звернутись до позичальника з вимогою щодо термінового і повного повернення залишку Позики.

В разі пред'явлення позикодавцем позичальнику вимоги згідно пункту 7.1 цього договору, позичальник зобов'язаний повернути весь залишок позики позикодавцю в строк, вказаний у вимозі, але в будь-якому випадку не пізніше двох тижнів з моменту отримання цієї вимоги (пункт 7.2 договору).

Крім того, пунктом 7.5 передбачено, що в разі порушення строків повернення позики, передбачених пунктом 7.2 цього договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми своєчасно несплаченої заборгованості за кожен день такого прострочення.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судами, у зв'язку з наявністю підстав для дострокового припинення договору, позивачем 01 грудня 2016 року та 06 квітня 2017 року за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 та за місцем його роботи були направлені вимоги про термінове і повне повернення залишку заборгованості за договором позики. Однак матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_4 вказаних вимог.

В той же час судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4, відповідно до пункту 5.1 договору та Графіку повернення позики, належним чином виконував умови договори позики, а 06 листопада 2017 року ОСОБА_4 було сплачено залишок суми за договором позики в розмірі 1 822 211,52 грн, тобто повністю повернуто позику.

Вказані обставини підтверджуються довідкою, виданою позивачем від 07 листопада 2017 року про те, що станом на 07 листопада 2017 року за договором позики від 17 червня 2016 року повернуті кошти в сумі 2 млн. грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, належним чином з'ясував усі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи та дослідив надані сторонами докази, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про те, що відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. При цьому апеляційним судом правильно зазначено про те, що ПАТ «Укрпошта», скориставшись своїм правом на дострокове припинення договору позики на підставі пункту 5.5 цього договору, направляло ОСОБА_4 відповідні вимоги, однак строк виконання цих вимог відповідно до пункт 7.2 договору не настав, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 отримував вказані вимоги. В свою чергу ОСОБА_4 виконував належним чином умови договору та скориставшись своїм правом на дострокове повернення коштів, сплатив всю суму заборгованості.

Доводи заявника про те, що позичальник зобов'язаний сплатити пеню на підставі пункту 7.5 договору, оскільки не виконав вимоги пунктів 3.3, 7.4 цього договору та не пізніше двох місяців з дня отримання позики не надав доказів, які б підтвердили цільове використання позики та правовстановлюючих документів на житло, у зв'язку з чим протягом двох днів не повернув позику, є безпідставними, оскільки на виконання умов договору 24 червня 2016 року, тобто у строк передбачений пунктом 3.3 договору, ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким він став власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, а 04 серпня 2016 року уклав з позивачем іпотечний договір, згідно з яким передав ПАТ «Укрпошта» майнові права на вказану квартиру.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судового рішення не впливає.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний О. В. Ступак