Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №760/6106/17

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 760/6106/17

провадження № 61-38172св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у складі суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання права на речове майно та стягнення його вартості.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до наказу Міністерства оборони України (по особовому складу) № 287 від 24 березня 2011 року його звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу, однак у порушення вимог пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, йому не було видано належне речове майно та не виплачена грошова компенсація замість належного до видачі речового майна в розмірі 8 149,30 грн відповідно до довідки Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року.

Посилаючись на те, що речове майно (предмети військової форми, одягу, взуття та спорядження), вказане у довідці Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року є його власністю, яким незаконно володіє відповідач, ОСОБА_4 просив визнати за ним право на вказане речове майно та стягнути з відповідача вартість такого майна в розмірі 8 149,30 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Усатової І. А. позов задоволено. Визнано право ОСОБА_4 на речове майно, вказане у довідці № 32 від 31 березня 2011 року Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України. Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_4 вартість речового майна в сумі 8 149,30 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю доказів отримання позивачем спірного речового майна при звільненні в запас чи грошової компенсації за нього.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України задоволено. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року скасовано й в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що діючим законодавством не передбачено право позивача, як військовослужбовця звільненого в запас, на отримання грошової компенсації за належне речове майно, а право позивача на отримання речового майна згідно довідки Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року визнано в судовому порядку та зобов'язано Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України вчинити дії щодо видачі ОСОБА_4 належного речового майна (постанова Верховного Суду від 21 березня 2018 року, справа № 826/11680/15), й відповідно відсутні підстави для повторного визнання права позивача на спірне речове майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

25 червня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що речове майно, зазначене у довідці Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року є власністю позивача, проте відповідач незаконно володіє ним, чим порушує права позивача на володіння майном.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

27 серпня 2018 року Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України подав відзив на касаційну скаргу позивача, у якому зазначено про безпідставність касаційної скарги, оскільки на виконання постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року, справа № 826/11680/15, позивачу видано речове майно згідно довідки Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року, про що свідчить акт державного виконавця від 15 червня 2018 року та постанова від 21 червня 2018 про закінчення виконавчого провадження № 56403280, у зв'язку з повним і фактичним виконанням судового рішення.

05 вересня 2018 року ОСОБА_4 надав відповідь на відзив відповідача на касаційну скаргу, у якій зазначив, що на даний час збережена актуальність визнання в судовому порядку права звільненого у запас військовослужбовця на речове майно, не отриманого ним під час проходження служби, яке не визнається відповідачем.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідача на касаційну скаргу, поданих 14 вересня 2018 року, Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України повторно наголошує на тому, що в судовому порядку визнано право позивача на отримання речового майна, й таке рішення суду виконано в повному обсязі, що свідчить про те, що відповідачем визнано право позивача на речове майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Установлено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України № 287 від 24 березня 2011 року, полковника юстиції ОСОБА_4 відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом «Б» (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.

На підставі вказаного наказу позивачу видано Адміністративно-господарчим управлінням Генерального штабу збройних Сил України довідку № 32 від 24 березня 2011 року про належне йому до видачі майно, як звільненому у запас, кількістю 242 предмети на загальну суму 8 149,30 грн.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Положення частин шостої, восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункти 241, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N1153/2008(далі - Положення) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентували обов'язок забезпечення особи, звільненої з військової служби, грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Пунктом 242 Положення передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Згідно статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, право на отримання замість належних військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, яке було визначено частиною другою статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діяло до 01 січня 2008 року.

Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 травня 2017 року у справі № 826/11680/15 за позовом ОСОБА_4 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про зобов'язання видати належне речове майно, згідно переліку, зазначеному у довідці Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України вчинити дії щодо видачі ОСОБА_4 належного речового майна, згідно переліку, зазначеному у довідці Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що на ОСОБА_4 розповсюджується дія пункту 27 Положення, проте лише в частині права на отримання речового майна, а не грошової компенсації замість нього.

З урахуванням положень статей 15, 16 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки діючим законодавством не передбачено отримання грошової компенсації за належне речове майно військовослужбовцям, звільненим у запас або відставку, а право позивача на речове майно захищено шляхом задоволення його позовних вимог до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо видачі ОСОБА_4 належного речовому майна, згідно переліку зазначеному у довідці Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу збройних Сил України № 32 від 31 березня 2011 року.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04)

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов С. О. Карпенко В. А. Стрільчук