Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2018 року у справі №569/8697/17

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 569/8697/17

провадження № 61-43185св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року у складі судді Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті»), Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2013 року між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено кредитний договір, за умовами якого товариство надало йому кредит у розмірі 107 481,65 грн, що еквівалентно 13 175 доларам США, зі сплатою 9,90 % річних на строк 60 місяців. Цільове призначення кредиту - придбання автомобіля марки «SEAT». Крім основного кредиту, ТОВ «Порше Мобіліті» надало йому додатковий кредит у розмірі 28 451,05 грн, що еквівалентно 3 487,5 доларам США, для сплати страхових платежів на 60 місяців.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ними 25 березня 2013 року було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого він передав у заставу ТОВ «Порше Мобіліті» легковий автомобіль марки «SEAT», номерний знак НОМЕР_1.

04 березня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило йому вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором на загальну суму 257 516,82 грн, в якій, крім іншого, зазначило, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги, заборгованість буде стягнута у примусовому порядку, у тому числі, за рахунок автомобіля, що був переданий компанії у заставу для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

11 травня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 1192, про звернення стягнення на предмет застави. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» на загальну суму 262 867,47 грн.

Вказував на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки нотаріусу не було надано документи на підтвердження безспірності вимог, зазначена у виконавчому написі сума до стягнення не відповідає сумі, вказаній у вимозі (повідомленні), яка йому направлялась, та не було дотримано процедуру звернення стягнення на заставне майно, а саме відомості про звернення стягнення на предмет обтяження з невідомих причин не були зареєстровані у Державному реєстрі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий напис від 11 травня 2017 року № 1192, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В., щодо звернення стягнення на автомобіль марки «SEAT», номерний знак НОМЕР_1, на суму 262 867,47 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2018 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2018 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги у встановлений судом строк (не сплатила судовий збір), судовим провадження не цікавиться, що свідчить про невиконання нею своїх процесуальних обов'язків, визначених статтями 43, 44 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу, оскільки йому не була вручена ухвала суду від 23 квітня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, тому він був позбавлений можливості усунути недоліки апеляційної скарги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому вказує про безпідставність її доводів, оскільки апеляційний суд направляв позивачу копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та вказане відправлення повернулося до суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання», тобто суд намагався повідомити його про необхідність усунення недоліків та таке повідомлення не було отримано саме з вини ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської областівід 23 квітня 2018 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору та надано заявнику строк для усунення недоліків - не пізніше 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що недоліки скарги, вказані в ухвалі Апеляційного суду Рівненської області від 23 квітня 2018 року, усунуто не було. При цьому суд зазначив, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не цікавиться ходом судового провадження, оскільки копію вказаної ухвали було направлено заявнику 07 травня 2018 року, а 14 червня 2018 року на адресу апеляційного суду повернувся конверт та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання», в якому зазначено, що про зазначений лист позивач повідомлявся неодноразово: 10, 14 та 17 травня 2018 року, однак таке відправлення вручено не було.

З таким судовим рішенням апеляційного суду погодитися не можна, оскільки воно є передчасним, ухвалено з порушенням норм ЦПК України та безпідставно позбавило учасника процесу права апеляційного оскарження судового рішення, що є порушенням права на справедливий суд.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав особи в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизованов главах 1, 2 розділу V ЦПК України 2004 року, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно з частинами другою та третьою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 23 квітня 2018 року, тому висновок суду про те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула її недоліки у встановлений судом строк, є передчасним.

Апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_1 повідомлявся поштовою установою про необхідність отримання судового повідомлення з копією вказаної ухвали тричі: 10, 14 та 17 травня 2018 року, проте доказів таких повідомлень матеріали справи не містять, тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд направляв копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 лише один раз та таке відправлення повернулося до суду з відміткою поштової установи «за закінченням встановленого терміну зберігання», тобто вручено йому не було (а. с. 186, 193).

Крім того, ОСОБА_1 надав копію наказу ТОВ «ПАПІРІНВЕСТ» від 04 травня 2018 року, відповідно до якого він перебував у відрядженні у м. Обухові Київської області з 07 травня 2018 року по 10 липня 2018 року, тому висновок апеляційного суду, що він не цікавиться ходом судового провадження, є передчасним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не вчинив усіх можливих та необхідних дій, передбачених нормами ЦПК України, для вручення копії ухвали заявнику.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, чим фактично позбавив права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, а судові процедури повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Оскільки особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, хоча питання відкриття апеляційного провадження судом ще не вирішено, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк