Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.03.2020 року у справі №671/1111/19

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 671/1111/19

провадження № 61-4703св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Ліщук Ольга Іванівна, на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2019 року в складі судді

Павлової А. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_5 і в силу вимог статті 1266 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_5

ОСОБА_2 є інвалідом першої групи з дитинства внаслідок психічного захворювання, який потребує стороннього догляду. В зв'язку з хворобою, яка унеможливлювала звернення у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з моменту відкриття спадщини, ОСОБА_2 не звернувся в указаний строк з відповідною заявою.

Судовим рішенням ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено опікуном його матір ОСОБА_1, яка і звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, однак їй було відмовлено у прийнятті заяви у зв'язку із пропуском шестимісячного строку.

Вважала, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 не міг самостійно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а таке право у неї виникло після ухвалення рішення про встановлення опіки, тому цей строк необхідно поновити.

На підставі викладеного ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатного

ОСОБА_2, просила визначити ОСОБА_2 додатковий строк у шість місяців для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк - два місяці, для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який починається з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 у зв'язку з причинами, пов'язаними з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього, пропустив строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 був повнолітнім, тому

ОСОБА_7 як мати не могла подавати відповідну заяву нотаріусу. При цьому, рішенням суду ОСОБА_1 призначено опікуном ОСОБА_2 лише 04 січня 2019 року і з цього часу вона могла звертатись до нотаріуса з відповідними заявами щодо прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті

ОСОБА_5, що нею і було зроблено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Ліщук О. І., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Безпідставними є висновки судів про поважність причини пропуску строку для подання заяви в нотаріальну контору з тих підстав, що ОСОБА_2 є інвалідом першої групи з дитинства, який потребує стороннього догляду. Тривале перебування на лікуванні та наявність інвалідності не є поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця було відомо про відкриття спадщини

і перешкод для подання заяви про прийняття спадщини від імені сина не було, суду таких доказів не надано. Крім того, органу місцевого самоврядування було відомо про відкриття спадщини, проте дії в інтересах ОСОБА_2 для прийняття спадщини не вчинялись.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

19 травня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину прийняли його діти:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також дружина - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки вказані особи на час відкриття спадщини постійно проживали разом зі спадкодавцем.

У встановленому законом порядку право власності на спадкове майно не зареєстроване. Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6 та внуком ОСОБА_5, тому

є спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_5

ОСОБА_2 є інвалідом першої групи з дитинства внаслідок психічного захворювання та потребує стороннього догляду.

У зв'язку з хворобою, яка унеможливлювала звернення у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з моменту відкриття спадщини, ОСОБА_2 не звернувся в указаний строк

з відповідною заявою.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 04 січня 2019 року в справі № 671/638/18 ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено опікуном його матір ОСОБА_1.

Вказаним рішенням суду на підставі судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом у формі важкої розумової відсталості з поведінковими розладами, внаслідок чого не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними

Після ухвалення рішення у справі № 671/638/18 опікун ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, однак їй було відмовлено у прийнятті заяви у зв'язку з пропуском шестимісячного строку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові

від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суди встановили, що ОСОБА_2 з поважних причин у визначений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому наявні підстави для поновлення вказаного строку.

Так, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 його внук

ОСОБА_2, який є спадкоємцем першої черги за правом представлення, був інвалідом першої групи з дитинства внаслідок психічного захворювання, страждав на помірну розумову відсталість, загальний недорозвиток мови, потребував постійного стороннього догляду через нездатність до самообслуговування.

Встановлено, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості самостійно звернутись у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

При цьому опіка над ОСОБА_2 була встановлена та йому було призначено опікуна рішенням суду лише 04 січня 2019 року і саме після цього опікун набула право звертатись від імені ОСОБА_2 до нотаріуса, що вона і зробила.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_2 у зв'язку з причинами, пов'язаними з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього, пропустив строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку у два місяці для подання відповідної заяви.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця було відомо про відкриття спадщини і перешкод для подання заяви про прийняття спадщини від імені її сина не було, оскільки на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 був повнолітнім, а тому

ОСОБА_7 як мати спадкодавця не могла подавати відповідну заяву нотаріусу. При цьому, рішенням суду ОСОБА_1 призначено опікуном

ОСОБА_2 лише 04 січня 2019 року і лише з цього часу вона могла звертатись до нотаріуса з відповідними заявами щодо прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду та суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Ліщук Ольга Іванівна, залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня

2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко