Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2020 року у справі №333/2281/18

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 333/2281/18

провадження № 61-8792св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у складі судді Наумової І. Й.

та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна,

що є у спільній частковій власності.

На обґрунтування позову зазначав, що він є власником 957/1600 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 26 грудня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвою Н. П. за реєстровим номером 4-1974.

Відповідачеві належить 643/1600 часток цього будинку.

Сторони не можуть дійти згоди щодо спільного володіння та користування будинком, також не можуть дійти згоди щодо укладення договору про виділ майна в натурі.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд виділити йому в натурі 957/1600 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, виділивши йому у житловому будинку літ. "А" приміщення загальною площею 70,2 кв. м, вартістю 27 598 грн, а саме: приміщення 1-6 площею 8,4 кв. м, приміщення 1-7 площею 12,0 кв. м, приміщення 1-8 площею 4,0 кв. м, приміщення 1-9 площею 9,1 кв. м, приміщення 1-10 площею 14,3 кв. м, приміщення 1-11 площею 20,2 кв. м, частину приміщення 1-5 площею 2,2 кв. м, а також виділити частину надвірних будівель: веранду літ. "а ", погріб літ. "пг", розташований

під приміщенням літ. "а ", хлів літ. "Б ", частину замощення літ. "І", частину паркану " № 5", ворота " № 6", паркан " № 7".

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 у натурі 957/1600 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі йому у житловому будинку літ. "А" приміщення загальною площею 70,2 кв. м, а саме: приміщення 1-6 площею 8,4 кв. м, приміщення 1-7 площею 12,0 кв. м, приміщення 1-8 площею

4,0 кв. м, приміщення 1-9 площею 9,1 кв. м, приміщення 1-10 площею 14,3 кв. м, приміщення 1-11 площею 20,2 кв. м, частину приміщення 1-5 площею 2,2 кв. м,

а також виділивши частину надвірних будівель: веранду літ. "а", погріб літ. "пг ", розташований під приміщенням літ. "а ", хлів літ. "Б", частину замощення літ. "І ", частину паркану " № 5 ", ворота " № 6 ", паркан " № 7".

Зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 дозвіл на переобладнання його частки будинку відповідно до варіанту поділу житлового будинку, запропонованого експертом у висновку № 2358, складеному за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, тобто на:

1) перенесення перетинки між приміщеннями 1-2 та 1-3 у бік приміщення 1-3, обладнавши таким чином кухню площею 7,0 кв. м та коридор площею 4,2 кв. м;

2) перенесення дверного отвору між приміщеннями 1-3 та 1-5 у бік стіни кімнати 1-6 з демонтажем частини стіни;

3) закладення дверного отвору між приміщеннями 1-5 та 1-11,1-5, а також 1-6,

1-10 та 1-11;

4) закладення існуючого входу до житлового будинку з приміщення 1-2;

5) улаштування в приміщенні 1-5 перетинки товщиною 0,15 м, для улаштування коридора площею 2,2 кв. м та санвузла площею 6,9 кв. м;

6) перенесення віконного отвору в приміщенні 1-3 у бік кухні площею 7,0 кв. м;

7) влаштування в коридорі площею 4,2 кв. м для входу в квартиру дверного отвору замість частини віконного прорізу;

8) влаштування для входу в квартиру в приміщенні 1-9 дверного отвору замість віконного прорізу;

9) влаштування дверного отвору між приміщеннями 1-9 та 1-11,1-6, а також 1-7,

1-9 та 1-10;

10) влаштування кухні в приміщенні 1-10;

11) обладнання входів до будинку подвійними дверми;

12) обладнання окремими мережами водопостачання, електропостачання, газопостачання та каналізації.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 1 762 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що запропоновані у висновку експерта № 2358 від 15 березня 2018 року варіанти поділу житлового будинку

є можливими з технічної точки зору з виконанням необхідних переобладнань, стосуються виключно належних позивачу на праві приватної власності часток житлового будинку (з визначенням їх загальної вартості) з урахуванням законних інтересів та прав відповідача.

У висновку експерта від 15 березня 2018 року № 2358 не пропонується знос основних будівельних несучих конструкцій будівлі, а запропоновано лише реконструкцію, що надає можливість позивачу зробити запропоноване перепланування з урахуванням чинних вимог ДБН, на що в судовому засіданні позивач погодився.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У червні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16.

Також ОСОБА_2 зазначає, що експертиза, висновки якої взято за основу при вирішенні справи, проведена за технічним паспортом будинку станом

на 2006 рік та без урахування проведених за цей час перепланувань;

за запропонованим висновком експерта варіантом поділу, покладеним судом

в основу рішення, площа будинку, що відповідає частці відповідача, зменшується на 1,02 кв. м і питання компенсації її вартості не вирішувалось; суд не встановив, чи складають частини спірного будинку, що виділяються сторонам, окремі об'єкти нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається також на те, що висновок суду про зобов'язання його в судовому порядку надати дозвіл на переобладнання житлового будинку не відповідає статті 19 Конституції.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про те, що судові рішення

є законними й обґрунтованими, прийнятими на підставі належних і допустимих доказів, яким суд дав належну оцінку.

Висновком експерта від 15 березня 2018 року № 2358, на підставі якого ухвалено рішення про задоволення позову, дані чіткі та зрозумілі відповіді на поставлені питання. Натомість допитаний в судовому засіданні судовий експерт

ОСОБА_3, що склав висновок № 2019-3 від 23 серпня 2019 року, не зміг дати відповідь на питання, чому не можна здійснити виділ належних позивачу часток, чи в чому полягає незадовільний стан будинку.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про втручання в несучі конструкції під час виконання робіт із переобладнання будинку не підтверджені доказами.

Також зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги про те,

що з 2006 року будинок зазнав перепланувань, внаслідок чого змінилася його площа, адже жодних перепланувань будинку, які б погоджувалися з ним

як із співвласником, у цій період не проводилось.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що судовим рішенням йому виділяється

та частина будинку, що перебуває в аварійному стані, з чим він погодився, і такий виділ жодним чином не погіршує становище відповідача.

Щодо грошової компенсації вартості частки у разі відступлення від розміру часток, то ОСОБА_1 зазначає, що таке питання на вирішення експерту ОСОБА_3 не ставилось, тому і не вирішувалось.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що він як співвласник частки будинку має право на захист права власності в обраний ним спосіб.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 333/2281/18, витребувано справу

з Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі із частки майна, що є у спільній частковій власності, призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_1 належить 957/1600 часток спірного будинку, ОСОБА_2-643/1600 часток цього будинку.

Відповідно до висновку судового експерта Лещенка К. І. від 15 березня

2018 року № 2358, складеного на підставі технічного паспорта будинку станом

на 09 червня 2006 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно і доданого позивачем до позовної заяви, враховуючи розміщення приміщень та їх площі в житловому будинку, розташування житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці, вимоги нормативних документів, варіант поділу житлового будинку з технічної точки зору можливий з виконанням необхідних переобладнань та запропоновано варіант розподілу житлового будинку.

Для цього варіанту поділу житлового будинку вартість 1 кв. м внутрішніх приміщень основної частини житлового будинку літ. "А" становить 393,13 грн (393,13/77,1), площа змінилась за рахунок площі, зайнятої перегородкою.

Співвласнику ОСОБА_1 пропонується приміщення квартири АДРЕСА_3

у житловому будинку з надвірними спорудами вартістю 36 106 грн, що відповідає частці 957/1600 та виділено жовтим маркером. Іншому співвласнику (у висновку від 15 березня 2018 року № 2358) вказано співвласників ОСОБА_4

та ОСОБА_5) пропонується квартира АДРЕСА_4, виділена зеленим маркером, загальною вартістю 24 259 грн, що відповідає 643/1 600 частинам. У висновку вказано, що самовільні споруди не досліджувались. Цим же висновком запропоновано перелік дій з переобладнання будинку, яке необхідно провести.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2019 року

за клопотанням відповідача призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені питання:

1. Яка площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в квадратних метрах належить позивачу з урахуванням, що його частка в праві спільної часткової власності становить 957/1600 частин?

2. Яка площа житлового будинку за адресою, АДРЕСА_1, в квадратних метрах належить відповідачу з урахуванням, що його частка

в праві спільної часткової власності становить 643/1600 частин?

3. Чи є технічна можливість виділити частку кожному співвласнику житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, якщо є, які варіанти виділу існують?

4. Чи можливо провести виділ без завдання неспівмірної шкоди майну?

5. Чи можливо здійснити виділ частки у розмірі 957/1 600 частин житлового будинку, що належать ОСОБА_1, з урахуванням наданих представником ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" копій інвентарної справи цього об'єкта нерухомості.

Згідно з висновком судового експерта ТОВ "Регіональне судово-експертне бюро" ОСОБА_3 від 23 серпня 2019 року № 2019-3 загальна площа будинку складає 119,3 кв. м, площа 957/1 600 належних ОСОБА_1 ідеальних часток складає 71,36 кв. м, площа 643/1 600 належних ОСОБА_2 ідеальних часток складає 47,94 кв м.

У цьому висновку експерт вказав, що варіанти виділу часток в натурі, поділу

та варіанти переобладнання відповідно до розміру часток співвласників експертом не вирішуються через необхідність виконання реконструкції

та переобладнання будинку, що може негативно вплинути на технічні показники будинку.

Відхиляючи висновок судового експерта ОСОБА_3. від 23 серпня 2019 року № 2019-3, суд вважав, що він не містить відповіді на жодне з питань, поставлених судом, натомість суд взяв до уваги висновок експерта Лещенка К. І. від 15 березня 2018 року № 2358, оскільки у цьому висновку запропоновано варіант поділу будинку, що відповідає встановленому між співвласниками фактичному порядку користування будинком, який склався ще на момент укладення 26 грудня 2006 року договору дарування між позивачем та його матір'ю, та відповідає розміру належних на праві власності часток як позивача так і відповідача, що останнім і не заперечується.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статі 389 ЦПК України у редакції закону від 15 січня 2020 року підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив виділити в натурі частку майна, що є у спільній частковій власності.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині 1 статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них

у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі,

а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними

й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (статтею 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової

або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника,

який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Усупереч викладеному, апеляційний суд, перевіряючи законність

та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не вирішив питання

про припинення права позивача на частку у спільному майні, не вирішивши

при цьому й питання щодо частки майна другого співвласника.

Проаналізувавши норми статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно,

яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна

в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо,

без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо

в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Установивши, що у висновку експерта ОСОБА_3 від 23 серпня 2019 року № 2019-3, попри зміст ухвали про призначення експертизи, відповіді

на поставлені питання не надано із посиланням на те, що виконання реконструкції будинку потребує значних переобладнань, що може негативно вплинути на стан будинку, а висновок судового експерта Лещенка К. І.

від 15 березня 2018 року № 2358 складений на підставі технічного паспорта

на будинок станом на 2006 рік та не містить відповідей на питання щодо відповідності розміру приміщень, які пропонуються до виділу, розміру ідеальних часток співвласників, апеляційний суд передчасно погодився з рішення суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки не дослідженим залишилось те, чи відповідає такий виділ принципу відповідності ідеальним часткам співвласників, якщо ні, то чи підлягає стягненню в такому випадку компенсація на користь відповідача за зменшення його частки при виділі в натурі, чи можуть виділені приміщення складати окремий об'єкт нерухомого майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом, встановлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального

і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону, з урахуванням висновку органу опіки та піклування щодо цього спору, виходячи з найкращих інтересів дитини.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється

та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,

а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 травня 2020 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки майна, що перебуває

у спільній частковій власності передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун