Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №629/3006/17

Постанова

Іменем України

05 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 629/3006/17

провадження № 61-42971св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Харківводоканал» в особі комплексу водопідготовки «Дніпро» відокремлений підрозділ комунального підприємства «Харківводоканал»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Харківводоканал» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2018 року в складі судді Харабадзе К. Ш. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року в складі колегії суддів:

Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу від 22 жовтня 1984 року № 164 виробничого управління водопровідного господарства «Дніпро» на теперішній час - комплекс водопідготовки «Дніпро» відокремлений підрозділ КП «Харківводоканал» позивач був прийнятий відповідачем на роботу на посаду слюсаря - ремонтника 3 розряду, а 15 квітня 1993 року отримав 6 розряд слюсаря-ремонтника.

31 липня 2017 року він був звільнений з роботи у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважав своє звільнення незаконним, оскільки порівняно з іншими працівниками, які працювали і залишилися працювати на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду, він мав більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, довше працював на підприємстві, мав переважне перед ними право на залишення на роботі.

Зазначав, що за штатним розкладом станом на січень 2017 року в цеху з ремонту та технічного обслуговування обладнання числилося 4 одиниці слюсарів-ремонтників 6 розряду, скороченню підлягала 1 одиниця слюсаря-ремонтника 6 розряду.

Позивач вважав, що у відповідача були всі підстави на скорочення вакантної посади, яка утворилася після звільнення у травні 2015 року слюсаря-ремонтника 6 розряду ОСОБА_2 та залишилася на час звільнення позивача вакантною.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді слюсаря-ремонтника 6 розряду по ремонту та технічному обслуговуванню обладнання КВ «Дніпро» ВП КП «Харківводоканал» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 липня 2017 року по 06 лютого 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ від 31 липня 2017 року № 116-к заступника директора з виробництва КВ «Дніпро» ВП КП «Харківводоканал» про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря - ремонтника 6 розряду цеху з ремонту та технічного обслуговування обладнання КВ «Дніпро»

ВП КП «Харківводоканал» з 01 серпня 2017 року.

Стягнуто з КП «Харківводоканал» в особі КВ «Дніпро» ВП КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2017 року включно по 06 лютого 2018 року включно у розмірі 37 846,10 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивача звільнено з роботи з порушенням норм трудового законодавства, правовими наслідками чого є поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року КП «Харківводоканал»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, КВ «Дніпро» не є юридичною особою і не є належним відповідачем.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 23 жовтня 1984 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 22 жовтня 1984 року № 164-к виробничого управління водопровідного господарства «Дніпро», правонаступником якого є КВ «Дніпро»

ВП КП «Харківводоканал», було прийнято на роботу та призначено на посаду слюсаря-ремонтника 3 розряду.

15 квітня 1993 року на підставі наказу від 30 квітня 1993 року № 214-к ОСОБА_1 присвоєно 6 розряд слюсаря-ремонтника.

Згідно зі штатного розкладу робочих КВ «Дніпро» ВП КП «Харківводоканал» станом на січень 2017 року в цеху з ремонту та технічного обслуговування обладнання числилися 4 одиниці слюсарів-ремонтників 6 розряду.

Наказом КП «Харківводоканал» від 25 травня 2017 року № 520 «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату та чисельності працівників підприємства» передбачено скорочення 14 посад працівників КВ «Дніпро»

ВП КП «Харківводоканал», у тому числі, відповідно до додатку № 3 до вищевказаного наказу, підлягала скороченню 1 одиниця посади слюсаря-ремонтника 6 розряду цеху з ремонту та технічного обслуговування устаткування ОСОБА_1

29 травня 2017 року ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися та підписати попередження про наступне вивільнення в зв`язку із скороченням посади (професії) яку він займає та одночасно йому запропоновані вільні вакансії підприємства та КВ «Дніпро» для працевлаштування за відповідною професією та іншу вакантну роботу, яку він зможе виконувати з урахування його кваліфікації, досвіду, тощо. Однак, від підпису попередження та запропонованих вакансій ОСОБА_1 відмовився, про що 29 травня 2017 року було складено відповідний акт.

11 липня 2017 року до профспілкового комітету КВ «Дніпро» було направлене подання КВ «Дніпро» за № 473 на отримання згоди на звільнення

ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з протоколу від 13 липня 2017 року № 44 профспілковий комітет КВ «Дніпро» надав згоду на звільнення ОСОБА_1

31 липня 2017 року було складено акт про повторне запропонування

ОСОБА_1 усіх вакантних посад підприємства, отримання списку яких він засвідчив особистим підписом в акті.

Наказом від 31 липня 2017 року № 116-к ОСОБА_1 звільнено з посади слюсаря-ремонтника 6 розряду цеху з ремонту та технічного обслуговування обладнання, у зв`язку з скорочення чисельності штату працівників, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої, другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що відповідачем не було враховано переважне право на залишення на роботі позивача, оскільки останній має більш високу кваліфікацію, дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог статті 42 КЗпП України, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про те, що КВ «Дніпро» не є юридичною особою, а тому не є належним відповідачем у справі, у зв`язку з чим суди порушили норми процесуального права, вирішивши питання про інтереси та обов`язки КП «Харківводоканал», яке не брало участі у справі, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем у справі зазначено - КП «Харківводоканал» в особі КВ «Дніпро» ВП КП «Харківводоканал» та довіреністю від 24 січня 2017 року КП «Харківводоканал» в особі генерального директора Панова В. В., який діє на підставі Статуту, уповноважує Заводчикова В. С. представляти інтереси підприємства у тому числі у судових органах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Харківводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 липня

2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська