Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.03.2019 року у справі №753/6745/17

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 753/6745/17-ц

провадження № 61-3397св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Український Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року в складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Український капітал» (далі - ПАТ «Банк «Український капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (далі - ВАТ «Банк «Український капітал»), яке було перейменовано у ПАТ «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 1 280 000,00 доларів США, строком до 23 березня 2013 року, зі сплатою

14,5 % річних. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за указаним кредитним договором, банк у січні 2013 року направляв йому вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка ним залишена без виконання. У вересні 2013 року банк звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року в справі

№ 758/10416/13-ц позов задоволено. У рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 008 000,00 доларів США, простроченої заборгованості за процентами - 371 478,84 доларів США, пені - 410 4155,37 грн, пені за простроченими процентами - 642 590,72 грн, звернуто стягнення на чотири об`єкта нерухомості, належних відповідачу, та переданих позивачу в іпотеку. На час звернення до суду з даним позовом вказане рішення суду не виконано. 31 серпня 2015 року банком, відповідно до статті 49 Закону України «Про іпотеку» придбано три предмета, за загальною вартістю 11 435 000,00 грн. Позивач вважав, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ «Банк «Український капітал» просило суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2008 року у загальному розмірі 1 097 771,71 дол. США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 805 302,68 дол. США, прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 09 серпня 2013 року по 10 березня 2015 року в розмірі 292 469,03 дол. США.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року, позов ПАТ «Банк «Український Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 856 748,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року за курсом НБУ становило 18 248 732,83 грн, заборгованість зі сплати процентів - 90 911 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 жовтня 2015 року за курсом НБУ складало 1 936 414,74 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій виходив із того, що оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів не виконав, то наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості з відповідача.

Постановою Верховного Суду України від 13 березня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вищезазначені рішення судів, Верховний Суд України виходив із того, що суди не прийняли до уваги та не надали оцінки заочному рішенню Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року, яким позовні вимоги банку до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 12 079 180,46 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; суди не з`ясували чи виконано зазначене судове рішення. Крім того, суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи акту № 244/5-1 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 30 червня 2015 року та протоколам № 75, 76, 90 про придбання предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» і у зв`язку з цим не з`ясували чи реалізовано іпотечне майно, якщо так, то чи були задоволені вимоги банку за кредитним договором повністю, чи частково.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції (новий розгляд)

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 097 771,71 доларів США, з яких: 805 302,68 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;

292 469,03 доларів США - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач повинен повернути позивачеві грошові кошти за кредитним договором, у тому числі і на підставі рішення суду, у тій самій валюті, у якій він їх отримав, та враховуючи те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не задовольнило вимог кредитора за основним зобов`язанням, вважав, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду

м. Києва від 26 січня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 292 469,03 доларів США скасовано та у цій частині у задоволенні позову відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач повинен повернути позивачу непогашену суму грошових коштів за кредитним договором, вважав, що позовні вимоги щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом не підлягають задоволенню, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено, у зв`язку із тим, що банк пред`являв до відповідача вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій у задоволеній частині позовних вимог та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення судів оскаржуються в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український Капітал» заборгованості за тілом кредиту, а тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12 079 180,46 грн. Указане заочне рішення банком не оскаржувалось та набрало законної сили. Заочне рішення суду від 21 листопада 2013 року перебувало на виконанні у Державній виконавчій службі України, виконання указаного рішення здійснювалося у національній валюті відповідно до рішення суду. Банк приймав таке виконання та не оскаржував рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у цьому виконавчому провадженні. Також, заявник посилався на те, що стягнення курсової різниці прямо суперечить чинному законодавству, а тому вважав, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Пояснення на касаційну скаргу

У квітні 2019 року ПАТ «Банк «Український капітал» подало до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими. Зазначало, що чинне законодавство не забороняє кредитодавцю звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості після постановлення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалення Подільським районним судом м. Києва заочного рішення від 21 листопада 2013 року та Дарницьким районним судом м. Києва від 26 січня 2018 року, в частині залишеній без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, не призводить до подвійного стягнення, так як оскаржуваними судовими рішеннями встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором не припинилося та право вимоги ПАТ «Банк «Український Капітал» про повернення кредиту є дійсним та підлягає судовому захисту. Крім того, ПАТ «Банк «Український капітал» зазначило, що у даній справі ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, ні позивачем у своїй позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог до спірних правовідносин не застосовувалися положення статті 22 ЦК України, а тому вважало, що висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми у даній справі не повинні враховуватися, оскільки позивачем не заявлялись. На указане вище звернув увагу і Київський апеляційний суд, який у оскаржуваній постанові від 29 січня 2019 року зазначив, що позовна заява та заява про збільшення позовних вимог не містять обґрунтувань позову щодо завдання банку збитків, а також посилань на статтю 22 ЦК України, якою встановлено порядок відшкодування збитків.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що заявлена позивачем до стягнення сума є курсовою різницею та ризиками банку.

Отже, ПАТ «Банк «Український капітал» вважало, що судами першої та апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки представника відповідача у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами норм матеріального права ґрунтуються на неправильному їх розумінні та тлумаченні положень чинного законодавства, у зв`язку з чим оскаржувані рішення не підлягають скасуванню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 25 січня 2008 року між ВАТ «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04свкл-08, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості позичальника перед банком у розмірі 1 280 000 доларів США, строком до 23 березня 2013 року, зі сплатою 14,5 % річних.

07 лютого 2008 року між ВАТ «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору

від 25 січня 2008 року, відповідно до умов якого змінено порядок надання банком грошових коштів позичальнику з відновлювальної відкличної кредитної лінії на не відновлювальну відкличну кредитну лінію (кредит, який видається частинами (траншами), та після повного або часткового повернення якого неможлива повторна видача грошових коштів).

Також, між сторонами було укладено ряд інших договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору року, а саме 31 березня 2009 року, 31 серпня 2009 року, 29 вересня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, 30 листопада 2009 року,

30 грудня 2009 року, 27 січня 2010 року, 26 лютого 2010 року, 31 березня 2010 року, 29 квітня 2010 року, 31 травня 2010 року, 30 червня 2010 року, 30 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 30 вересня 2010 року, 31 жовтня 2010 року та 30 листопада 2010 року, якими внесено зміни щодо строку сплати позичальником процентів за користуванням кредитом за певний місяць.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

ПАТ «Банк «Український капітал» неодноразово направляло ОСОБА_1 претензії щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. У претензії від 16 січня 2013 року банком повідомлено відповідача про наявність невиконаних зобов`язань за кредитним договором та необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту, сплати відсотків за фактичний строк користування кредитом та штрафу.

Встановлено, що заочним рішенням Подільського районного судом м. Києва від 21 листопада 2013 року в справі №758/10416/13-ц за позовом ПАТ «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 079 180,46 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 1 008 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 08 серпня 2013 року за курсом Національного Банку України складало - 8 056 944, 00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 371 478 доларів США 84 центи (2 969 230,37 грн); заборгованість зі сплати пені за простроченим кредитом відповідно до пункту 3.1 кредитного договору - 410 415,37 грн; заборгованість зі сплати пені за простроченими процентами відповідно до пункту 3.1 кредитного договору - 642 590,72 грн, у рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 12 079 180, 46 грн звернуто стягнення на нежилі приміщення з № 1 по № 15, групи приміщень № 86 (в літ. А), загальною площею 296 кв. м, які розташовані у будинку АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення з № 1 по № 7, № ІІІ групи приміщень№ 83 , площею 72,5 кв. м, МЗК, площею 4,35 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; нежилі приміщення в літ. А, загальною площею 87,55 кв. м, у тому числі з № 1 по № 8, № IV групи приміщень № 83а, площею 83,20 кв. м, МСК, площею 4,35 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 58 (в літ. А), загальною площею 236,10 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

У ході примусового виконання зазначеного заочного рішення суду в справі

№ 758/10416/13-ц реалізовано у порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку», зокрема шляхом набуття позивачем права власності на об`єкти іпотеки у рахунок заліку забезпечених вимог, наступне нерухоме майно відповідача:

30 червня 2015 року нежилі приміщення з № 1 по № 15, групи приміщень № 86

(в літ. А), загальною площею 296 кв. м, які розташовані у будинку

АДРЕСА_1 , за стартовою ціною: 5 795 000,00 грн;

30 червня 2015 року нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 58

(в літ. А), загальною площею 236,10 кв. м, які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_5 , за стартовою ціною 4 500 000,00 грн;

31 серпня 2015 року нежилі приміщення в літ. А, загальною площею 87,55 кв. м у тому числі з № 1 по № 8, № IV групи приміщень № 83 а, площею 83,20 кв. м, МСК, площею 4,35 кв. м, які розташовані за адресою:

АДРЕСА_3 , за ціною: 1 140 000,00 грн, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України, станом на 08 серпня 2013 року еквівалентно 142 624,80 доларів США.

За рахунок реалізації даного майна на виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року частково погашено заборгованість за кредитним договором, а саме на суму у розмірі 11 435 000,00 грн.

Крім того, після ухвалення заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 внесено грошові кошти, а саме: 29 квітня 2014 року - 5000,00 дол. США, 19 травня 2014 року - 5000,00 дол. США, 02 червня 2014 року - 5 000,00 дол. США, 28 липня 2014 року - 5 000,00 дол. США, 03 липня 2015 року - 270 000,00 грн, з яких: 22 851,00 дол. США направлено на погашення тіла кредиту та 10 000,00 дол. США - на погашення відсотків за кредитним договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 12 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Із заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року вбачається, що кредитор реалізував право на дострокове повернення кредиту та платежів за ним.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Отже, кредитор, звернувшись у 2013 році із позовом про дострокове повернення кредиту (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, вирішуючи даний спір, апеляційний суд не звернув уваги на те, що після заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положеннями частини другої статті 625 ЦК України,

Встановивши, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2013 рокуна користь банку було стягнуто заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і заборгованість за кредитним договором указана у такому рішенні у повному обсязі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість покладення на позичальника відповідальності зі сплати тіла кредиту.

Оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення в частині вирішення вимог банку про стягнення тіла кредиту не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалене апеляційним судом рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові про стягнення тіла кредиту.

Згідно частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або

порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства«Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення судів попередніх інстанцій втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

В. І. Крат