Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №521/17939/15

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 521/17939/15-ц

провадження № 61-24226св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2017 року у складі судді Маркарової С. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня

2018 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про розірвання договорів, стягнення суми грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що згідно із укладеними між сторонами договорами нею були внесені грошові кошти на депозитний рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк»

під 10 % річних у доларах США та 8 % річних у євро до 07 грудня 2014 року.

Позивач стверджувала, що у березні 2014 року відповідач почав порушувати умови договорів шляхом припинення нарахування та сплати відсотків за вкладами, заблокував доступ до ощадних карток та он-лайн доступу до «Приват 24».

30 квітня 2014 року позивач звернулась до банку із заявами про дострокове розірвання договорів та повернення грошових коштів.

Листами від 23 та 24 червня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило про неможливість розірвання договорів та повернення грошових коштів, посилаючись на те, що діяльність відділення банку на території Автономної Республіки Крим припинена у зв`язку із окупацією півострову.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просиларозірвати укладені 07 грудня 2012 року із ПАТ КБ «ПриватБанк» договори банківських вкладів

№ SAMDN01000731247220, № SAMDN01000731247012; стягнути із ПАТ КБ «ПриватБанк» на свою користь суму депозитного вкладу та відсотків за договором банківського вкладу у розмірі 52 668,49 доларів США, суму депозитного вкладу та відсотків за договором банківського вкладу у розмірі 37 601,09 євро, а також суму грошових коштів за картковим рахунком у розмірі 2 927,32 євро.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь

ОСОБА_1 суму депозитного вкладу та відсотків за договором банківського вкладу № SAMD01000731247220 у розмірі 52 668,49 доларів США. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу та відсотків за договором банківського вкладу № SAMDN01000731247012 у розмірі 37 601,09 євро. Розірвано договори № SAMDN01000731247220, № SAMDN01000731247012, укладені 07 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від виконання обов`язків за укладеними договорами та зазначив, що оскільки внесені позивачем грошові кошти на депозит не повернуті банком, то вимоги про отримання процентів за користування депозитними коштами до дня, який передує дню повернення банківського вкладу, є обґрунтованими. Крім того, суд першої інстанції вказав, що відповідачем порушено умови договору щодо виплати позивачу депозитного вкладу та нарахованих відсотків, що є істотним недоліком у наданні банківських послуг, а тому позовні вимоги про розірвання договорів є обґрунтованими. Вимоги про стягнення на користь позивача

2 927,32 євро за картковим рахунком є недоведеними, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2017 року скасовано в частині розірвання договорів депозиту та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2017 року змінено у частині стягнення суми грошових коштів та судового збору.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за договором банківського вкладу № SAMD01000731247220 у розмірі 40 000,00 доларів США та відсотки за цим договором у розмірі 3 741,90 доларів США.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу за договором банківського вкладу № SAMDN01000731247012 у розмірі 30 000,00 євро та відсотки за цим договором у розмірі 2 245,16 євро. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів, виходив із того, що на момент звернення до суду з відповідним позовом дія спірних договорів сплинула, а тому стягнення процентів за спірними договорами можливе лише до 07 грудня 2014 року. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову про розірвання договору та дострокове повернення вкладів, суд виходив із того, що позов подано 04 листопада 2015 року, тобто після закінчення дії договору, відповідно розірвати припинений договір неможливо.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надала оригіналів договорів та квитанцій, які б підтверджували факт укладення договорів банківських вкладів між сторонами та внесення заявленої суми грошових коштів на рахунки, а отже, судове рішення ухвалено за копіями документів, доданих до позовної заяви, які не є належним доказом. Крім того, після окупації території АР Крим та м. Севастополя виконання зобов`язань за укладеними ПАТ КБ «ПриватБанк» у Криму договорами депозитного вкладу, окупаційна влада поклала на Автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим та м. Севастополя. Також неправильно вирішено питання щодо стягнення відсотків за договорами банківського вкладу у розмірі, заявленому позивачем, оскільки у разі продовження строку вкладу проценти за кожний повний строк вкладу сплачуються у повному обсязі, а проценти за останній строк вкладу, який на момент розірвання договору ще не сплив, нараховуються за зниженою процентною ставкою.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, ухвалою від 13 травня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладені договори № SAMDN01000731247220, № SAMDN01000731247012, за якими позивач передала, а банк прийняв грошові кошті (вклад «Депозит VIP») на строк

до 07 грудня 2013 року під 10 % річних у доларах США та 8 % річних у євро.

07 грудня 2012 року за договором № SAMDN01000731247220 ОСОБА_1 внесено грошову суму (вклад) у розмірі 30 000,00 доларів США, на підтвердження чого банком видана ощадна книжка за № 1201000134767594, відкритий депозитний рахунок

№ НОМЕР_1 та надана квитанція № 390096168.

07 грудня 2012 року за договором № SAMDN01000731247012 ОСОБА_1 внесено грошову суму (вклад) у розмірі 30 000,00 євро, на підтвердження чого банком видана ощадна книжка за № 1201000134767297, відкрито депозитний рахунок

№ НОМЕР_2 та надана квитанція № 3.

17 грудня 2013 року додатковими угодами до договорів № SAMDN01000731247220, № SAMDN01000731247012 строк вкладів продовжений до 07 грудня 2014 року.

17 грудня 2013 року відповідно до пункту 3 договору № SAMDN01000731247220 позивачем здійснено додаткове внесення грошових коштів на депозит у сумі

10 000,00 доларів США, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк»

від 31 березня 2014 року та випискою із рахунку НОМЕР_1 від 09 липня

2014 року за № 26605101.

30 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до банку із заявами про дострокове розірвання договорів та повернення грошових коштів у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору - припинення нарахування та сплати відсотків за вкладами, заблокування доступів до ощадних карток та он-лайн доступу

до «Приват 24».

Листами від 23 та 24 червня 2014 року банк відмовив розірвати договори та повернути грошові кошти у зв`язку із окупацією та припиненням його діяльності на території АР Крим.

Вищевказані обставини підтверджуються копіями договорів, випискою банку за вкладом від 09 липня 2015 року № 26605101, довідкою банку про залишок коштів на рахунках позивача від 31 березня 2014 року № 1343386, листами банку від 23 червня 2014 року № 20.1.0.0. 0/7-20140529/2466, від 24 червня 2014 року

№ 20.1.0.0. 0/7-20140507/1834.

Листом від 09 грудня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що не має доступу до свого майна та документів на території АР Крим у зв`язку із його окупацією.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5 постанови Правління Національного банку України

від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території АР Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ КБ «ПриватБанк», зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АР Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що його підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про отримання процентів за користування депозитними коштами до дня, який передує дню повернення банківського вкладу та розірвання договорів є обґрунтованими, оскільки грошові кошти, внесені позивачем на депозит і не повернуті банком, що призвело до порушення умов договорів щодо нарахування відсотків. При цьому вимоги позивача про стягнення на її користь 2 927,32 євро за картковим рахунком є не доведеним.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розірвання договорів депозиту, виходив з того, що оскільки відповідач не задовольнив вимогу про розірвання договору та не повернув вклади достроково, а позивач звернувся до суду лише 04 листопада 2015 року, тобто після закінчення строку дії договору, тому розірвати припинений договір неможливо. Крім того, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки на момент звернення до суду з відповідним позовом дія спірних договорів сплинула, тому стягнення процентів за спірними договорами можливе лише до закінчення їх дії.

Проте такий висновок є передчасним, оскільки у судовому засіданні апеляційний суд оглядав копії договорів банківських вкладів, при цьому позивач не надав оригіналів своїх екземплярів договорів, а тому суду належало встановити, чи можуть копії договорів, посвідчені банком, бути визнані належним доказом. Судом не перевірено, та не надано належної оцінки заявам позивача щодо дострокового розірвання договорів банківських вкладів, адже за умовами цих договорів банк зобов`язався впродовж двох днів задовольнити вимоги вкладника за такими заявами, а клієнт зобов`язаний повернути суму нарахованих відсотків, включаючи суму виплачених відсотків, при цьому у такому разі клієнту виплачуються сума вкладу та відсотки за ставкою «до вимоги». Також судом не надано належної оцінки тому, що згідно із довідкою, яку позивач надала суду, банком відображено отримання позивачем відсотків за депозитами, а отже, не встановлено, яка ж сума підлягає стягненню за банківськими вкладами, враховуючи зазначені обставини, за умови доведеності належними доказами укладення депозитних договорів.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, заперечень відповідача висновки судів про часткове задоволення вищевказаного позову не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Отже, вирішуючи спір на підставі ЦПК України 2004 року, суд першої інстанції усупереч вищевказаних положень норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи предмет і підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин, не надав належну оцінку усім наявним у справі доказам.

Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень мав можливість усунути зазначені порушення норм процесуального права, проте всупереч положенням статті 374 ЦПК України на надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, не навів мотивів їх відхилення, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законними та обґрунтованими і таким, що відповідає засадам цивільного судочинства, отже підлягає скасуванню.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко