Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року

м. Київ

справа № 466/2651/23

провадження № 61-6083сво24

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. від 19 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 350 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 січня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого позивачка передала у власність відповідачки, а остання зобов`язалась повернути позичені кошти в строк до 13 лютого 2023 року. Всупереч умовам договору відповідачка зазначеної суми в строк не повернула, в досудовому порядку спір врегулювати не вдалося.

17 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 лист, датований 01 березня 2023 року, в якому остання свій борг визнає та вказує, що в неї відсутні кошти, із майна має лише квартиру АДРЕСА_1 , яку не планує відчужувати. 10 березня 2023 року на сайті газети «Ваш магазин» опубліковане оголошення про продаж чотирикімнатної квартири на АДРЕСА_2 , загальною площею 80,6 кв.м. із зазначенням номеру телефону, який належить відповідачці ОСОБА_2 . Відомості в оголошенні про продаж квартири співпадають з відомостями про квартиру в документі про право власності. Якщо ОСОБА_2 відчужить належну їй на праві власності квартиру, у неї не залишиться у власності іншого майна, за рахунок якого вона зможе відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачкою.

Вжиття заходів забезпечення позову необхідне з метою забезпечення позивачці реального та ефективного виконання можливого судового рішення, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2529909146060; заборонити державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора вчиняти будь-які реєстраційні дії з об`єктом нерухомого майна - квартирою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2529909146060.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення позики, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 2529909146060.

Заборонено державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора вчиняти будь-які дії з об`єктом нерухомого майна квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 80,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 2529909146060.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності забезпечення позову з його предметом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 , задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за встановлених у цій справі обставин, накладення місцевим судом арешту на передане відповідачкою в іпотеку ОСОБА_3 нерухоме майно, а також заборони державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора вчиняти будь-які реєстраційні дії з такою квартирою, безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, з огляду на те, що цей конкретний захід є неспівмірним із позовними вимогами та фактично порушує права осіб, які не є учасниками справи.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2024 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, їх застосування призведе до порушення прав іпотекодержателя на першочергове задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і ініціювання відповідної процедури у передбаченому договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку» порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/2651/23 та витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Львова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року справу № 466/2651/23 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Подаючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що оскільки між сторонами було укладено договір позики та на даний час позивачка вимагає від відповідачки сплати боргу за договором позики від 12 січня 2023 року в сумі 350 000,00 грн, у неї виникають обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_6 відчужить належне їй на праві власності майно, і позивачка буде позбавлена можливості повернути свої кошти, які вона позичила відповідачці.

Судом також установлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 24 січня 2022 року. Іпотекодержателем є ОСОБА_3 .

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що вжиті заходи забезпечення позову у даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.

Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього майна боржника у порядку, встановленому Законом.

У той же час Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 серпня 2022 року № 361/3446/31 (провадження № 61-19445св21) та у постанові № 2-4758/10 (провадження № 61-7877св22) дійшов висновку про те, що наклавши арешт на іпотечне майно, місцевий суд фактично вирішив питання про права та інтереси особи (іпотекодержателя), яка не була залучена до участі у справі. Накладення арешту на передане відповідачем в іпотеку банку нерухоме майно безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 серпня 2022 року № 361/3446/31 (провадження № 61-19445св21) та у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 2-4758/10 (провадження № 61-7877св22).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується з такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощі у подальшому виконання такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.

ОСОБА_7 , який не брав участі у справі, оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого суду про накладення арешту, зазначив про те, що наявність арешту, накладеного на майно боржника на підставі ухвали суду у даній справі, порушує його права як іпотекодержателя та позбавляє можливості звернути стягнення на іпотечне майно.

За правилом частин п`ятої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно (абз. 11); вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 12); нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 13). Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб`єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).

Таким чином, накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Верховний Суд виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб`єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.

Посилання апеляційного суду на Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як на підставу для задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову є помилковим, оскільки цим Законом регулюються правовідносини що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і він не впливає на закріплене в Законі України «Про іпотеку» визначення пріоритету прав іпотекодержателя.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

Указана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначних законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Положеннями частини першої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу про забезпечення позову у справі, ОСОБА_3 , як особа, що не брала в ній участі, зазначала, що у цій справі накладено арешт на майно, яке перебуває в іпотеці відповідно до договору іпотеки від 24 січня 2022 року. Іпотекодержателем є ОСОБА_3 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/12 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом установлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, та задовольняючи його апеляційну скаргу, апеляційний суд вважав порушеними права іпотекодержателя, проте такий висновок зроблений без врахування наведених положень Закону України «Про іпотеку» і без врахування правил про пріоритет іпотеки, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для перегляду ухвали суду першої інстанції по суті за апеляційною скаргою ОСОБА_3

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 17 серпня 2022 року № 361/3446/31 (провадження № 61-19445св21) та у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 2-4758/10 (провадження № 61-7877св22), в яких зроблені висновки про порушення права іпотекодержателя забезпеченням позову на передане в іпотеку майно.

Висновки щодо застосування норми права

Згідно із частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено такі визначення: пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно (абз. 11); вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 12); нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна (абз. 13). Конструкція пріоритету спрямована на вирішення колізії прав (як цивільних, так і публічних) на той же самий предмет іпотеки. Особа, право якої виникло раніше, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, перед іншими суб`єктами. Пріоритет є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).

У випадку забезпечення позову у справі, де іпотекодержатель не є учасником справи, та в якій забезпечується позов щодо майна, переданого в іпотеку, та право іпотекодержателя ця особа набула до забезпечення позову, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, й потреби в оскарженні будь-якого забезпечення позову, з огляду на порушення прав іпотекодержателя, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для направлення справи на новий розгляд.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Б. І. Гулько А. І. Грушицький В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников І. М. Фаловська