Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2020 року у справі №442/5556/19

Постанова

Іменем України

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 442/5556/19

провадження № 61-16366св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство "Дрогобицьке лісове господарство",

третя особа - Старокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - керівник Львівської обласної прокуратури,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ДП "Дрогобицьке лісове господарство", третя особа - Старокропивницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області, про визнання права власності.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2020 року, з урахуванням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 квітня 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 40,10 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1;

нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 44,80 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_2;

нежитлову будівлю літ. Ї-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_3;

нежитлову будівлю літ. І-1, загальною площею 26,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_4;

нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 52,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_5;

нежитлову будівлю літ. Є-3, загальною площею 205,8 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_6;

нежитлову будівлю літ. Ж-2, загальною площею 76,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_7;

нежитлову будівлю літ. Д-4, загальною площею 397 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_8;

нежитлову будівлю літ. Й-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_9.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року клопотання Львівської обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2020 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2020 року.

У вересні 2020 року керівник Львівської обласної прокуратури звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам владних повноважень, позивачу, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності та подальшого відчуження на користь третіх осіб наступних об'єктів:

нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 40,10 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1;

нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 44,80 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_2;

нежитлову будівлю літ. Ї-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_3;

нежитлову будівлю літ. 1-1, загальною площею 26,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_4;

нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 52,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_5;

нежитлову будівлю літ. Є-3, загальною площею 205,8 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_6;

нежитлову будівлю літ. Ж-2, загальною площею 76,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_7;

нежитлову будівлю літ. Д-4, загальною площею 397 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_8;

нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_9.

Заяву обґрунтована тим, що у разі реєстрації та подальшого відчуження ОСОБА_1 спірного майна до ухвалення рішення в цій справі, буде неможливо виконати рішення апеляційного суду та належно захистити інтереси держави. Як наслідок, відновлення інтересів держави зумовить необхідність подання органами прокуратури інших позовів, що очевидно потребуватиме значного часу та витрат на сплату судового збору, а також надасть позивачам право для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходяться нежитлові приміщення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам владних повноважень, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності та подальшого відчуження на користь третіх осіб наступних об'єктів:

нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 40,10 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1;

нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 44,80 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_2;

нежитлову будівлю літ. Ї-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_3;

нежитлову будівлю літ. 1-1, загальною площею 26,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_4;

нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 52,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_5;

нежитлову будівлю літ. Є-3, загальною площею 205,8 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_6;

нежитлову будівлю літ. Ж-2, загальною площею 76,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_7;

нежитлову будівлю літ. Д-4, загальною площею 397 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_8;

нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_9.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. З врахуванням предмету позову та характеру спірних правовідносин колегія суддів зазначила, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити, вжити заходи щодо забезпечення позову, заборонити суб'єктам владних повноважень, позивачу, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності та подальшого відчуження на користь третіх осіб об'єктів нерухомості, що є предметом спору у цій справі.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення яким в задоволені заяви відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що забезпечення позову можливе лише в інтересах позивача. Прокурор представляє інтереси відповідача ДП "Дрогобицьке лісомисливське господарство", тому не набуває процесуальних прав позивача.

Апеляційний суд не досліджував право прокуратури на звернення із заявою про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У грудні 2020 року перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін. Відзив мотивований тим, що у разі реєстрації та подальшого відчуження ОСОБА_1 спірного майна до ухвалення рішення в цій справі, буде неможливо виконати рішення апеляційного суду та захистити інтереси держави. Тому відновлення інтересів держави обумовить необхідність подання органами прокуратури інших позовів, що очевидно потребуватиме значного часу та витрат на сплату судового збору, а також надасть позивачу право для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходяться нежитлові приміщення. Для ухилення від виконання судового рішення ОСОБА_1 відчужила 22 липня 2020 року об'єкти на які оформила право власності, а саме внесла їх у статутний капітал ТОВ "Осоння Карпат", що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Прокурором подано апеляційну скаргу в інтересах Державної архітектурно- будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області та Львівської обласної державної адміністрації.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року: клопотання першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено першому заступнику керівника Львівської обласної прокуратури строк на подання відзиву на касаційну скаргу; справу призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 01 червня 2017 між ДП "Дрогобицьке лісове господарство" та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами № 7, за яким остання приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку від ДП "Дрогобицьке лісового господарство" з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно - оздоровчих цілей.

У користування виділяється лісова ділянка, загальною площею 1,5 га, яка розташована в кварталі 65, виділ 85,95 Східницького лісництва, на території Новокропивницької сільської ради, в адміністративних межах Дрогобицького району, згідно з планом - схемою.

Договір укладено строком на 15 років (пункт 24 договору).

За актом передачі лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами від 10 червня 2017 року ОСОБА_1 прийняла в користування таку земельну ділянку.

Виділення позивачу лісової ділянки попередньо було погоджено з державним агентством лісових ресурсів України (лист голови від 24 березня 2016 про відсутність заперечень щодо розгляду питання про виділення ОСОБА_1 у довгострокове користування ДП "Дрогобицький лісгосп" спірну лісову ділянку).

Згідно з листом Дрогобицької районної державної адміністрації від 23 липня 2013 року за № 797, адресованого ОСОБА_1, відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури Дрогобицької районної державної адміністрації, розглянувши таке звернення та додані до нього документи, дійшов виноску, що наміри розміщення вказаних тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності відповідає чинним будівельним нормам.

19 липня 2016 року за № 307 Дрогобицькою районною державною адміністрацією було надано висновок про доцільність погодження ОСОБА_1 виділення лісової ділянки для рекреаційно-оздоровчих цілей, без вилучення у постійного лісокористувача та права зведення капітальних будівель, за умови дотримання вимог законодавчих актів в галузі земельних, лісових відносин та охорони навколишнього середовища.

Розпорядженням Львівської ОДА від 21 квітня 2017 року за №309/0/5-17 ОСОБА_1 було виділено у довгострокове користування вказану лісову ділянку.

На такій земельній ділянці позивач побудувала:

нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 40,10 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1;

нежитлову будівлю літ. И-1, загальною площею 44,80 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_2;

нежитлову будівлю літ. Ї-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_3;

нежитлову будівлю літ. І-1, загальною площею 26,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_4;

нежитлову будівлю літ. Е-1, загальною площею 52,50 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_5;

нежитлову будівлю літ. Є-3, загальною площею 205,8 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_6;

нежитлову будівлю літ. Ж-2, загальною площею 76,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_7;

нежитлову будівлю літ. Д-4, загальною площею 397 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_8;

нежитлову будівлю літ. Й-1, загальною площею 26,40 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_9.

Будівлі побудовано без порушення будівельних норм та правил, а також санітарних норм, основні будівельні конструкції будівель (фундаменти, стіни) знаходяться у доброму стані, експлуатація мереж нежитлових будівель рекреаційно-оздоровчого комплексу технічно можливо, що підтверджується технічним висновком про стану будівельних конструкцій та інженерних мереж, виконаних ОСОБА_2 від 2019 року.

Позиція Верховного Суду

У частинах 1 , 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частинах 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [..] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [..] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що "забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення".

Згідно частини 4 статті 359 ЦПК України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного частини 4 статті 359 ЦПК України строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

У справі, що переглядається:

аналіз матеріалів справи свідчить, що керівник Львівської обласної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (виділені матеріали, а. с. 14-23);

апеляційний суд не врахував, що із заявою про забезпечення позову звернувся керівник Львівської обласної прокуратури, яка представляє інтереси Львівської обласної державної адміністрації та державної архітектурно-будівельної інспекції України, які не є позивачами у цій справі;

за таких обставин, оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 420,40 грн.

Тому з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 420,40 грн судових витрат за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук