Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №2103/490/2012
Ухвала КЦС ВП від 02.07.2018 року у справі №2103/490/2012

Постанова

Іменем України

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 2103/490/2012

провадження № 61-37403св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - Великолепетиський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Рубанівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області,

особа, яка не брала участі в розгляді справи - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Великолепетиського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рубанівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року у складі судді Приходько Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У травні 2012 року Великолепетиський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст судових рішень ухвалених у справі

Великолепетиський районний суд Херсонської області рішенням від 01 червня 2012 року заяву задовольнив. Встановив факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1992 року по 14 лютого 2006 року проживали в АДРЕСА_1 однією сім`єю без укладення шлюбу.

Не погоджуючись із рішенням районного суду, ОСОБА_2 у травні 2016 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не довела поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у період з 08 листопада 2012 року і до дня звернення із апеляційною скаргою - 20 травня 2016 року, тобто понад три роки, а тому підстави для поновлення пропущеного нею процесуального строку відсутні.

Верховний Суд постановою від 21 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року скасував, справу передав до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у поновленні строку ОСОБА_2 , апеляційний суд у порушенням норм процесуального права визнавши підстави, вказані у заяві про поновлення строку неповажними, не залишив апеляційну скаргу без руху, оскільки вона подана після закінчення строку, установленого статтею 294 ЦПК України, та не надав особі права на звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 13 квітня 2018 року визнав причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на

рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року у справі за заявою Великолепетиського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рубанівська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені ОСОБА_2 у заяві про поновлення строку причини його пропуску є неповажними. Участь ОСОБА_2 в період часу з березня 2012 року по червень 2016 року у цивільних справах, як за участю тих самих сторін, так і в інших цивільних справах, а також періодичне проходження нею амбулаторного, стаціонарного, санаторного лікування не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вжиття нею заходів для оскарження в розумний строк рішення суду першої інстанції з яким вона не погоджується.Посилання ОСОБА_2 на неотримання нею від свого представника фотокопій матеріалів справи, виготовлених ним при ознайомлені зі справою, з підстав скрутного матеріального положення, не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження враховуючи тривалий проміжок часу, та відсутність доказів на підтвердження таких доводів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 14 травня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року, поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року та скасувати його, залишивши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду від 13 квітня 2018 року суперечить принципам та завданням цивільного судочинства, порушує її право на захист та охорону прав і законних інтересів.

Суддя апеляційного суду Воронцова Л. П. постановлюючи ухвалу від 10 червня 2016 року про відмову у поновлені їй строку на апеляційне оскарження рішення Великолепетиського районного суду від 01 червня 2012 року, посилається на те, що вона та адвокат Подсосенська Н. І. були обізнані про існування оскаржуваного рішення та його змістом. Проте, це лише припущення суду нічим не підтвердженні.

Апеляційна скарга від 20 травня 2016 року подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, який пропущений з поважних причин, оскільки вона є особою, яка не була залучена до участі у справі, що підтверджується протоколом судового засідання від 01 червня 2012 року, а суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки. У зв`язку з чим, оскаржуване рішення на її адресу не направлялося та нею не отримувалося, і про нього вона нічого не знала.

Про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції вона дізналася

тільки 12 травня 2016 року від свого представника, яка приймала участь 12 травня 2016 року, захищаючи її інтереси у справі за позовом ОСОБА_1 до неї, як відповідача у справі про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування недійсними спірного житлового будинку АДРЕСА_2 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Великолепетиського районного суду Херсонської області.

06 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

16 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного цивільного суду Капустинським В. № 1123/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

16 квітня 2020 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Бурлаков С. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року задоволено заяву Великолепетиського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа Рубанівська сільська рада Велеколепетиського району Херсонської області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

20 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у поновлені строку на апеляційне оскарження рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року.

Постановою Верховного суду від 21 лютого 2018 року ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2016 року скасована з переданням справи до апеляційного суду для продовження розгляду, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 березня 2018 року

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав визнання вказаних заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними. ОСОБА_2 надано строк для звернення до суду апеляційної інстанції із обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 22 березня 2018 року ОСОБА_2 06 квітня 2018 року надіслала нову заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування якої послалася на поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження, а саме на те, що вона не була залучена до участі у справі у зв`язку із чим оскаржуване рішення їй судом не направлялося. 05 листопада 2012 року вона звернулася до Великолепетиського районного суду Херсонської області із заявою про ознайомлення з матеріалами даної справи і рішенням суду, але не змогла ознайомитися з матеріалами справи особисто. Фотокопії матеріалів справи, зроблені адвокатом Подсосенскою Н. І . вона отримати не змогла, оскільки її матеріальне становище не дозволило їй розрахуватися з адвокатом за ознайомлення з матеріалами справи 08 листопада 2012 року.

Також ОСОБА_2 посилалася на те, що під час розгляду 13 червня 2012 року Великолепетиським районним судом Херсонської області цивільної справи за позовом Великолепетиського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухомість та витребування майна з чужого незаконного володіння досліджувалися матеріали справи у скороченому обсязі (оголошувалась лише назва доказу і дата прийняття), зокрема резолютивна частина рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року в судовому засіданні не оголошувалась.

Крім того, обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 посилається на те, що починаючи з березня 2012 року вона перебувала у стресовому стані, так як була відповідачем у декількох цивільних справах за позовами Великолепетиського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а також, у зв`язку з незаконним звільненням, була вимушена в судовому порядку, тривалий час захищати свої права, витрачаючи свій час на підготовку до судових засідань; на участь в судових засіданнях за позовами ОСОБА_1 , прокурора, інших спадкоємців; на здійснення збору документів, оформлення позовів; на участь в судових засіданнях за її позовами. В цей же період часу, до червня 2016 року, також в судовому порядку вирішувався спір з Великолепетиською селищною радою щодо виділення їй земельної ділянки для обслуговування будинку.

Внаслідок стресу вона мала проблеми зі здоров`ям та отримувала лікування, так, з 27 серпня по 16 вересня 2012 року перебувала на лікуванні в санаторії у м. Алушта; з 21 вересня по 01 жовтня 2012 року перебувала на лікуванні в Великолепетиській ЦРЛ; з 02 по 25 жовтня 2012 року перебувала на лікуванні в Херсонській психіатричній лікарні; з 10 по 25 жовтня 2013 року знаходилася на лікуванні в санаторії «Місхор»; з 08 по 18 січня 2013 року перебувала на лікуванні в Великолепетиській ЦРЛ; з 04 по 26 квітня 2013 року та з 11 по 21 грудня 2013 року перебувала на лікуванні; у липні 2014 року відвідувала лікарів кардіолога, ендокринолога; з 17 по 27 вересня 2014 перебувала на лікуванні в Каховській ЦРЛ; у травні 2015 року відвідувала лікарів кардіолога, невропатолога; з 02 по 06 червня 2015 року знаходилася на лікуванні в Каховській ЦРЛ.

Зазначаючи, що вказані обставини, а також не надання судом справи для ознайомлення, не дали їй можливості оскаржити, в розумні строки, рішення просила суд поновити їй строк на апеляційне оскарження рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області.

Апеляційний суд установив, що 05 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою про надання їй для ознайомлення та зняття копій з матеріалів даної справи, посилаючись на те, що рішення у даній справі є доказом в іншій цивільній справі (а. с. 50).

08 листопада 2012 року адвокат Подсосенська Н. І. як представник ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи з використанням власних технічних засобів з 1 до 48 аркуша справи (а. с. 51- 53).

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 13 червня 2012 року, ухваленим у справі № 2103/371/2012 за позовом Великолепетиського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухомість та витребування майна із чужого незаконного володіння, встановлено, що рішенняВеликолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року було предметом дослідження під час розгляду справи судом в присутності ОСОБА_2 , яке переглядалося в апеляційному та касаційному порядку за апеляційною та касаційною скаргами ОСОБА_2

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Частиною другою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до частини третьої статті 297 (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Аналогічна норма викладена у частині четвертій статті 357 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження), відповідно до якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та 35548/06, від 21 грудня 2010 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Встановивши на підставі належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 станом на листопад 2012 року було достеменно відомо про рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01 червня 2012 року, однак з апеляційною скаргою вона звернулася лише 20 травня 2016 року, не навела будь-яких обставин які б свідчили, що з часу коли вона дізналася про наявність оскаржуваного рішення районного суду, нею, в розумні строки, вживалися заходи спрямовані на його оскарження в апеляційному порядку, апеляційний суд, з дотриманням вимог процесуального права, визнав наведені ОСОБА_2 причини пропуску встановленого законом строку неповажними, на підставі чого дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Аргументи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм ЦПК України є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від13 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко