Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.03.2018 року у справі №345/3672/17

Постанова

Іменем України

5 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 345/3672/17-ц

провадження № 61-10948 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г.І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2018 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Девляшевського В. А.,

Матківского Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дітей.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона з позивачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 27 травня 2006 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 3 листопада 2017 року діти проживають з нею та перебувають на її утриманні.

Зазначала, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату а також пенсію по інвалідності, як ветеран війни - учасник бойових дій, а тому має можливість матеріально утримувати дітей, проте добровільно надавати грошову допомогу відмовляється.

Вказувала на те, що на час звернення до суду з указаним позовом вона перебуває у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує соціальні виплати, яких не вистачає на задоволення потреб для розвитку двох малолітніх дітей.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи від дня пред'явлення позову і досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 27 листопада 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходів щомісячно, але не менше п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 жовтня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач офіційно працевлаштований та отримує пенсію по інвалідності, а тому має можливість надавати допомогу у вигляді аліментів на утримання своїх малолітніх дітей, у зв'язку із чим, урахувавши середній дохід ОСОБА_5, суд дійшов висновку про стягнення з нього 1/3 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції змінено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів щомісячно, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 жовтня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції у порушення пункту 2 частини першої статті 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не урахував стан здоров'я відповідача, якому, внаслідок вогнепального поранення в зоні проведення антитерористичної операції, встановлено другу групу інвалідності, як наслідок він потребує щоденного прийому ліків та реабілітації, а тому, з урахуванням наведеного вважав необхідним змінити рішення суду в частині визначення розміру аліментів на утримання дітей.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір аліментів, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач після перенесеного поранення має постійно проходити лікування та приймати ліки, не звернувши увагу на те, що держава забезпечує безкоштовне лікування відповідачу, як учаснику бойових дій у зоні проведення антитерористичної операції. При цьому ОСОБА_5 працевлаштований, отримає заробітну плату, є депутатом Калуської міської ради Івано-Франківської області.

Крім того, суд не урахував інтереси малолітніх дітей, що є порушенням частин першої та другої статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй, положеннями якої визначено, що першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню дитини. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, посилаючись на необхідність відповідача витрачати кошти на реабілітацію після поранення, не дав оцінки тому, що він проходить таку реабілітацію, у тому числі і закордоном, за рахунок держави та внесків благодійних організацій.

Підставою для скасування оскаржуваної постанови, вважає також і те, що у

2017 році Калуською міською радою Івано-Франківської області позивачу було виділено 950 734 грн 00 коп. грошової компенсації на поліпшення житлових умов, що спростовує посилання апеляційного суду на неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходів.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу не надходив.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 180 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж тридцять відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Керуючись вищезазначеними нормами матеріального права, урахувавши стан здоров'я, матеріальне становище відповідача та інтереси дітей на утримання яких будуть стягуватись аліменти, та правильно оцінивши зібрані у справі докази, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру аліментів, оскільки ОСОБА_5 є інвалідом другої групи, потребує постійного прийому ліків та проходить реабілітацію, у зв'язку із отриманим пораненням під час виконання бойового завдання.

Посилання у касаційній скарзі на виділення відповідачу міською радою грошових коштів у розмірі 950 734 грн 00 коп. не впливають на правильність висновків суду, оскільки зазначена сума є виплатою на поліпшення житлових умов відповідача, при цьому допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не надала.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій та є такими, що зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник