Історія справи

Постанова

Іменем України

5 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2-682/11

провадження № 61-630св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

заінтересована особа - ОСОБА_4,

представник заінтересованої особи - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року у складі суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_4 про стягнення боргу. Заява мотивована тим, що 25 січня 2012 року на примусове виконання рішення від 17 листопада 2011 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу видано виконавчий лист № 2-682/11/0408 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2008 року № 014/3651/148827/73 в сумі 226 028 грн 29 коп.

Між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором від 26 травня 2008 року № 014/3651/148827/73, у результаті чого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права кредитора до ОСОБА_4 Тому ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі № 2-682/11/0408.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 5 травня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено. При постановленні ухвали суд зробив висновок, що виконавче провадження по виконанню рішення суду від 17 листопада 2011 року в провадженні Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу не перебуває, строк на пред'явлення виконавчого листа не поновлено та не надано доказів, що відбулось відступлення права вимоги на підставі договорів, доданих до заяви.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 5 травня 2017 року скасовано, заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі № 2-682/11/0408 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

У січні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року та направити справу до апеляційного суду на новий розгляд. При цьому посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема вказує, що її не повідомлено про заміну кредитора, пропущений строк на пред'явлення виконавчого листа та відсутнє виконавче провадження.

У лютому 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року без змін. При цьому вказувало, що у разі відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження рішення суду залишиться не виконаним, і це призведе до порушення статті 129-1 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою закріплено право на справедливий суд.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційним судом встановлено, що 20 січня 2016 року та 21 січня 2016 року між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Позика», між ТОВ «ФК «Позика» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були укладені договори відступлення права вимоги, за умовами яких відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/3651/148827/73 від 26 травня 2008 року, на підставі чого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права кредитора до ОСОБА_4

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Тлумачення частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); (в) факторингу (глава 73 ЦК).

Згідно частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Не може бути перешкодою для заміни сторони правонаступником, а є, згідно частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до статті 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно частини другої статті 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржена ухвала залишена без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О.Антоненко

В. І.Журавель