Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №761/19799/17

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/19799/17

провадження № 61-40378св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Національної поліції у Запорізькій області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 29 січня 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Головне управління Національної поліції у Запорізькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням.

Позивач зазначав, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 808/3221/16 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 20 жовтня 2016 року № 354о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_2 у зв`язку із службовою невідповідністю, поновлено його на посаді заступника командира взводу Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 21 жовтня 2016 року, та стягнуто на його користь 10 500,00 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2016 року по 20 грудня 2016 року. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді, та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць у розмірі 5 250,00 грн, допущено до негайного виконання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі № 808/3051/16 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06 жовтня 2016 року № 341о/с в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_3 у зв`язку із службовою невідповідністю, поновлено його на посаді старшини Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 08 жовтня 2016 року, та стягнуто на його користь 3 206,11 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 08 жовтня 2016 року по 14 листопада2016 року. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді, та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць у розмірі 2 671,75 грн, допущено до негайного виконання.

На виконання зазначених судових рішень, ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді заступника командира взводу Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 21 жовтня 2016 року та виплачено йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць у розмірі 5 250,00 грн (платіжне доручення від 26 грудня 2016 року № 10422); ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді старшини Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 08 жовтня 2016 року, та виплачено йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць у розмірі 2 671,75 грн (платіжне доручення

від 29 листопада 2016 року № 9075).

Посилаючись на те, що обов`язок відшкодування шкоди, завданої установі у зв`язку з виплатою звільненому працівнику грошового забезпечення за час вимушеного прогулу покладається на службову особу, за наказом якої працівника незаконно звільнено з роботи (накази Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 20 жовтня 2016 року № 354о/с та від 06 жовтня 2016 року № 341о/с щодо звільнення ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 підписані тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

ОСОБА_1), позивач просив стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок виплати грошового забезпечення незаконно звільненим працівникам за час їх вимушеного прогулу, у розмірі 7 921,75 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року позов Головного управління Національної поліції в Запорізькій областізадоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Запорізькій області шкоди, заподіяної виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у розмірі 7 921,75 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як службова особа, є відповідальним за незаконне звільнення працівників поліції

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Головному управлінню Національної поліції в Запорізькій області у розмірі виплаченого незаконно звільненим працівникам грошового забезпечення за час їх вимушеного прогулу, у межах платежу за один місяць, у загальному розмірі 7 921,75 грн. Незаконність звільнення працівників на підставі наказів тимчасового виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_1

від 20 жовтня 2016 року № 354о/с щодо капітана поліції ОСОБА_2 та

від 06 жовтня 2016 року № 341о/с щодо капрала поліції ОСОБА_3 встановлено преюдиційними судовими рішеннями, зокрема постановами Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 808/3221/16

від 20 грудня 2016 року та № 808/3051/16 від 14 листопада 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність його вини у звільненні працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з посиланням на те, що він виконував рішення атестаційної комісії, апеляційний суд вважав неспроможними, оскільки постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі № 808/3051/16 та від 20 грудня 2016 року № 808/3221/16 встановлено порушення відповідачем приписів частин другої, четвертої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», що визначають повноваження керівника при проведенні атестування поліцейських, зокрема безпідставного включення ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 до списку осіб які підлягали атестуванню оскільки на момент прийняття наказу від 11 лютого 2016 року № 210 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Запорізької області» були відсутні обгрунтовані підстави вважати, що зазначені особи не відповідають займаним посадам.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління Національної поліції в Запорізькій області відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. З метою формування єдності правової позиції у подібних спорах, ОСОБА_1 просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що задовольняючи вимоги про відшкодування Головному управлінню Національної поліції в Запорізькій області шкоди, заподіяної внаслідок виплати грошового забезпечення звільненим працівникам поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за час їх вимушеного прогулу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність його вини у їх незаконному звільненні, оскільки визнання незаконними наказів про звільнення капітана поліції ОСОБА_2 та капрала поліції ОСОБА_3 та їх скасування адміністративним судом свідчить про незаконність прийняття рішення про їх звільнення роботодавцем у цілому. Суди не врахували, що підставою для видачі ним, як тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, наказів про їх звільнення стали висновки атестаційної комісії за результатами проведеної атестації, якою встановлено їх невідповідність займаним посадам. Підписуючи наказ про звільнення

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , він, як керівник установи, по суті не приймав рішення про їх звільнення, а лише своїм наказом втілив рішення атестаційної комісії, прийняте за результатами проведеної атестації, а тому відповідно до частини другою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наявні підстави для звільнення його від обов`язку відшкодування шкоди.

Вважав також необгрунтованим висновок апеляційного суду щодо безпідставного включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки зареєструвавшись у Єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі для проходження атестування на виконання службової телеграми начальника Департаменту кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Запорізькій області від 23 березня 2016 року, він висловив своє бажання взяти у ньому участь.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року №5/ос на генерала поліції третього рангу ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, генерала поліції третього рангу ОСОБА_1 від 20 жовтня 2016 року №354о/с, звільнено капітана поліції ОСОБА_2 , заступника командира взводу Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

з 21 жовтня 2016 року за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, генералом поліції третього рангу ОСОБА_1 від 06 жовтня 2016 року №341о/с, звільнено капітана поліції ОСОБА_3 , старшину Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 07 жовтня 2016 року за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня

2016 року у справі № 808/3221/16, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня

2017 року, позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа - Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 20 жовтня 2016 року № 354о/с щодо звільнення капітана поліції ОСОБА_2 - заступника командира взводу Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника командира взводу Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 21 жовтня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_2 10 500,00 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2016 року по

20 грудня 2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі № 808/3051/16, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня

2017 року, позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа - Запорізька обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06 жовтня 2016 року № 341о/с щодо звільнення капрала поліції ОСОБА_3 - старшину Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Поновлено капрала поліції

ОСОБА_3 на посаді старшини Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 08 жовтня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_3

3 206,11 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 08 жовтня 2016 року по 14 листопада2016 року.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 21 грудня 2016 року №480о/с скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 20 жовтня 2016 року №354 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_2 за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновлено його на посаді заступника командира взводу Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 21 жовтня 2016 року.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15 листопада 2016 року №378 о/с скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06 жовтня 2016 року №341о/с в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_3 , поновлено його на посаді старшини Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 08 жовтня 2016 року.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 05 травня 2017 року № 397/12/01-2017, ОСОБА_2 , який наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 21 грудня 2016 року №480о/с був поновлений на посаді заступника командира взводу Мелітопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, 29 грудня 2016 року виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 5 250,00 грн (платіжні доручення від 26 грудня 2016 року № 10416, 10422).

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 05 травня 2017 року № 397/12/01-2017, ОСОБА_3 , який наказом начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15 листопада 2016 року № 378о/с був поновлений на посаді старшини Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, 30 листопада 2016 року виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 2 671,75 грн (платіжні доручення від 29 листопада 2016 року № 9069, 9075).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

При визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги, що ОСОБА_1 виконував обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, а тому спір у справі стосується звернення суб`єкта владних повноважень із позовом про відшкодування шкоди/стягнення збитків з особи, що перебувала на посаді, що відноситься до публічної служби, та за змістом пункту 26 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, несе персональну відповідальність за суворе дотримання його вимог, та положень інших нормативних актів з питань проходження служби, зокрема особами рядового складу, і роботи з кадрами.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Цей спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження

№ 11-892апп18), від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц (провадження № 14-481цс18), та від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18)

Зважаючи на наведене, правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки публічно-правових, а тому спір підлягає розгляду за правилами КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням, закрити.

Повідомити Головному управлінню Національної поліції в Запорізькій області, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко