Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року

м. Київ

справа № 736/1435/21

провадження № 61-7231св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Гудими Д. А.,Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ,

відповідач - Холминська селищна рада Корюківського району Чернігівської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2021 року у складі судді Чурупченка М. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Єстафіїва О. К., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися до суду з позовом до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації на земельну ділянку і передачу її у власність.

Позов мотивований тим, що вони, як законні представники малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулись до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області із заявою, в якій просили затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалась у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передати у власність їх малолітньому сину земельну ділянку з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га, за вказаною адресою.

Рішенням Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 16 липня 2021 року відповідач відмовив у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалась у власність ОСОБА_4 , а також у передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 . Рішення селищної ради обґрунтовано тим, що у порушення пункту статті 118 ЗК України законні представники додали до заяви технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблену не на ім`я ОСОБА_3 , а на ім`я ОСОБА_4 .

Таке рішення селищної ради є протиправним, оскільки земельна ділянка не припинила існування як об`єкт цивільних прав, відтак повторне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) законом не вимагається.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , просили суд:

визнати незаконним рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 16 липня 2021 року № 15-8/VIII щодо відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалася у власність ОСОБА_4 та передачі у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406;

зобов`язати Холминську селищну раду Корюківського району Чернігівської області повторно розглянути заяву подану в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частиною першою статті 118 ЗК України передбачено, що заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, що замовляється громадянином. Крім того, відповідно до пункту «б» статті 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою. Разом з тим, до заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діяли в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про затвердження технічної документації на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), яка розроблена не на його ім`я, а на замовлення ОСОБА_4 , яка на момент подачі заяви - 09 липня 2021 року, вже не була власником житлового будинку з господарськими будівлями розташованими на вказаній земельній ділянці. За вказаних обставин, ураховуючи викладені в запереченні Холминської селищної ради фактичні дані, а також письмові докази, що додані до нього, які в повному обсязі спростовують позовну заяву про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд апеляційний інстанції зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки додані до заяви документи порушують вимоги частини першої статті 118 ЗК України, а саме: будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент подачі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не належить на праві власності ОСОБА_4 , про що свідчить копія договору купівлі-продажу будинку від 31 травня 2021 року та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, тоді як додана до заяви технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розроблена не на ім`я ОСОБА_3 , а на ім`я ОСОБА_4 .Оскільки станом на 09 липня 2021 року ОСОБА_4 вже не була землевласником чи землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не могла бути замовником документації із землеустрою відносно вказаної земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

26 липня 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ внесено зміни, зокрема, до частини першої, другої статті 118 ЗК України, відповідно до яких громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України«Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина восьма статті 186 ЗК України). Право власності на землю гарантується статтею 14 Конституції України, частиною першою статті 79 ЗК України. До заяви про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ними було додано копії договору купівлі-продажу від 31 травня 2021 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 травня 2021 року, з яких вбачається, що позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який розміщений на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406, площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Надана на затвердження технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передавалася у власність ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вказаною адресою відповідала вимогам чинного законодавства на дату її розроблення та на момент розгляду питання про її затвердження. При цьому, фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. Таким чином відповідач діяв протиправно, оскільки відмовив у затвердженні технічної документації, яка відповідає вимогам закону.

Аналіз статей 79, 79-1, 116, 118 та 121 ЗК України, з урахуванням положень статей 1 3 8 14 19 Конституції України, дозволяють зробити висновок про те, що закон не регламентує на чиє ім`я повинна бути розроблена технічна документація, адже до повноважень органу місцевого самоврядування належить право передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406 є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер. Керуючись аналогією права слід зазначити, що, зокрема, при придбанні за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами та прийнятті спадщини не вимагається повторна розробка технічної документації на сформовану земельну ділянку. Таким чином рішення про відмову у передачі у власність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 7422455400:01:002:0406 є протиправним, оскільки земельна ділянка не припинила існування як об`єкт цивільних прав і повторне розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) законом не вимагається.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 22 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як законні представники малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулись до виконавчого комітету Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області (орган опіки і піклування) із заявою про надання дозволу на безоплатне отримання у власність на ім`я малолітнього сина ОСОБА_3 земельної ділянки із кадастровим номером 7422455400:01:002:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га.

На підтвердження права власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали копію договору купівлі-продажу від 31 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , як покупцями.

Рішенням виконавчого комітету Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 05 липня 2021 року № 68 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано дозвіл на подання документів на безоплатне отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га, кадастровий номер 7422455400:01:002:0406, на ім`я ОСОБА_3

09 липня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як законні представники малолітнього ОСОБА_3 , звернулись до Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області із заявою, в якій просили затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передати у власність їх малолітньому сину ? ОСОБА_3 вказану земельну ділянку із кадастровим номером 7422455400:01:002:0406, площею 0,15 га.

Вказана технічна документація розроблена на ім`я ОСОБА_4 , яка на момент подачі заяви вже не була власником житлового будинку з господарськими будівлями розташованими на цій земельній ділянці,

За результатами розгляду поданої заяви, рішенням від 16 липня 2021 року

№ 15-8/VIII Холминська селищна рада Корюківського району Чернігівської області відмовила у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 7422455400:01:002:0406, загальною площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність ОСОБА_3 , оскільки додані до заяви документи порушують норми пункту 1 статті 118 ЗК України, а саме: будинок на момент подачі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не належить на праві власності ОСОБА_4 , про що свідчить копія договору купівлі-продажу будинку від 31 травня 2021 року та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а до заяви додана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розроблена не на ім`я ОСОБА_3 , а на ім`я ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення (частина перша статті 118 ЗК України).

Відповідно до частин восьмої - десятої статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій». Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є одним з видів документації із землеустрою (частина друга статті 25 Закону України «Про землеустрій»).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи (частина перша статті 26Закону України «Про землеустрій»).

Згідно із частиною другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (стаття 79-1 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта статті 78-1 ЗК України).

Результат аналізу наведених норм закону свідчить, що призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (присвоєння їй кадастрового номера). Тобто, така документація дозволяє лише ідентифікувати на землі власника земельну ділянку. При цьому закон безпосередньо наділяє повноваженням замовити таку документацію (без надання дозволу власника на її розроблення) громадян - землекористувачів, заінтересованих у приватизації земельної ділянки. Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням технічної документації є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета приватизації - земельної ділянки, а її затвердження засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі відповідного органу) із вибором земельної ділянки. Відмовити у затвердженні такої документації із землеустрою відповідний орган виконавчої влади або органу місцевого самоврядування може виключно у зв`язку з її невідповідністю законодавству, затвердженій документації із землеустрою або містобудівній документації.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається:

установлені судами обставини свідчать, що: земельна ділянка, щодо якої законними представниками ОСОБА_3 подано заяву про безоплатне її отримання у власність (приватизацію), є сформованою (кадастровий номер 7422455400:01:002:0406); замовником відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була ОСОБА_4 - попередня власниця житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , які розташовані на цій земельній ділянці; на момент прийняття оспорюваного рішення вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_3 як власника житлового будинку з господарськими будівлями на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2021 року, укладеному з ОСОБА_4 ;

суди не врахували, що: призначення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) полягає у формуванні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав для її власника; рішення власника земельної ділянки (в особі відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) про затвердження технічної документації засвідчує згоду власника із вибором земельної ділянки, зокрема, і як предмета приватизації; відмовити у її затвердженні відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування може виключно у зв`язку з невідповідністю саме такої документації законодавству, іншій затвердженій документації із землеустрою або містобудівній документації;

затвердження технічної документації на земельну ділянку не має обов`язковим наслідком передання цієї ділянки особі, коштом якої таку документацію виготовлено, крім випадків, якщо ця особа має юридичні підстави та право претендувати на отримання відповідної ділянки;

оскільки вказана технічна документація із землеустрою виготовлена за замовленням ОСОБА_4 - землекористувача на момент її розроблення, відсутні підстави вважати, що така документація не відповідає частині першій статті 118 ЗК України або Закону України «Про землеустрій». Законодавство не містить положень щодо втрати чинності або обмежень використання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку з переходом прав власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці,до іншої особи (зміни землекористувача). Тому є незаконним рішення відповідача щодо відмови у її затвердженні із зазначеної підстави;

оскільки єдиною підставою прийняття оспорюваного рішення в частині відмови в передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки є незаконна відмова у затвердженні технічної документації, є незаконним рішення відповідача і в цій частині.

За таких обставин оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволені позовної вимоги про визнання незаконним рішення відповідача належить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

При цьому касаційний суд акцентує, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Натомість позовна вимогапро зобов`язання селищної ради повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації на земельну ділянку і передачу її у власність є неналежним способом захисту порушеного права позивача. Ініціювання повторного вирішення вказаного питання є правом позивача як власника житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , а обов`язок відповідача розглянути відповідне клопотання встановлений законом. При повторному розгляді такої заяви рішення суду щодо вирішення цього спору за належною вимогою про визнання незаконним рішення селищної ради є обов`язковим для відповідача в силу конституційного принципу обов`язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили (стаття 129-1 Конституції України). Тому суди правильно відмовили у задоволенні цієї позовної вимоги, однак помилилися щодо мотивів такої відмови. У зв`язку з цим оскаржені судові рішення слід змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволені позовної вимоги про визнання незаконним рішення скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення, а в частині відмови у задоволені позовної вимоги про зобов`язання селищної ради повторно розглянути заяву - змінити в мотивувальній частині.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки заявники не сплачували судовий збір відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги та позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: 908,00 грн (за подання позовної заяви); 1 362,00 грн ? за розгляд справи апеляційним судом; 1 816,00 грн у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а всього 4 086,00 грн.

Керуючись статтями 141 400 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року в частині відмови у задоволені позовної вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якого діють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення.

Визнати незаконним рішення Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області від 16 липня 2021 року № 15-8/VIII.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року в частині відмови у задоволені позовної вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якого діють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про зобов`язання повторно розглянути заяву змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Стягнути з Холминської селищної ради Корюківського району Чернігівської області на користь держави судовий збір у сумі 4 086,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 січня 2022 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук