Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №521/13792/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 521/13792/22

провадження № 61-4824св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2, Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2, військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг», про визнання дій неправомірними, скасування актів про примусове відчуження, скасування наказу, акта прийому-передачі та зобов`язання повернути майно

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Кострицького В. В., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2) щодо примусового відчуження 13 березня 2022 року автомобіля марки «МАZDA 6 sport», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_3 - здійсненими не в установленому законом порядку; скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 13 березня 2022 року б/н, складений Оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в особі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3; скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 07 квітня 2022 року № 313 «Про вилучення майна» в частині вилучення легкового автомобіля марки «МАZDA» VIN- НОМЕР_3 та акт прийому-передачі від 08 квітня 2022 року № 111, затверджений командиром Військової частини НОМЕР_2 ; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ) зняти з обліку та повернути легковий автомобіль марки «МАZDA 6 sport», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_3 , у власність ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 04 листопада 2021 року між нею та імпортером - Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» (далі - ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ») був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9834, за умовами якого за особисті кошти позивачки здійснено викуп та доставку на територію України (м. Одеса) автомобіля «МАZDA 6 sport», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_3 .

У період очікування доставки придбаного товару позивачку повідомлено, що автомобіль примусово відчужено на користь держави в зоні діяльності Одеської митниці. Після з`ясування обставин було виявлено, що 13 березня 2022 року командир ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 з метою забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 видав наказ № 187 «Про примусове відчуження автомобіля».

Відчуження майна відбулося без здійснення оцінки його вартості, без погодження з органами місцевої влади, акт про примусове відчуження або вилучення майна було підписано неуповноваженою особою.

Дії щодо примусового відчуження автомобіля не в установленому законом порядку, затверджених актом б/н від 13 березня 2022 року та похідними документами є підставами для звернення до суду з цим позовом.

Крім того, у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо примусового 20 квітня 2022 року відчуження автомобіля «МАZDA 6 sport», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_3 незаконними та скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна від 20 квітня 2022 року № 444, складений ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ЄДРПОУ НОМЕР_5) в особі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_6) ОСОБА_3 .

Позовна заява обґрунтована тим, що з метою виправлення допущених службовцями порушень, після видання командувачем ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» командиром ВЧ НОМЕР_1 № 187 про примусове відчуження автомобіля, 07 квітня 2022 року командир ВЧ НОМЕР_1 видав наказ № 313 «Про вилучення майна», згідно з яким на підставі акта приймання-передачі від 08 квітня 2022 року № 111 з оперативного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 вилучено автомобіль на користь ВЧ НОМЕР_2 , тобто, здійснено зміну власника майна ,та 20 квітня 2022 року, на підставі наказу № 187 оформлено новий акт про відчуження або вилучення майна № 444, яким фактично повторно відчужено автомобіль у приватної особи.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року об`єднано в одне провадження цивільні справи № 521/13792/22 і № 522/12282/22.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 14 вересня 2023 року позов задовольнив частково. Зобов`язав ВЧ НОМЕР_2 зняти з обліку та повернути ОСОБА_1 легковий автомобіль марки «МАZDA 6 sport», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_3 . В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 27 вересня 2022 року.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково доведеними, оскільки відповідачі не надали належного обґрунтування необхідності вилучення спірного автомобіля для потреб держави, зокрема, не зазначили про наявність характеристик, які дозволяють залучити його до виконання відповідних завдань в умовах воєнного часу, необхідність використання саме цього майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, що є умовою примусового вилучення майна відповідно до статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відмовляючи в задоволенні іншої частини вимог позову, суд виходив з того, що обрані позивачкою способи захисту порушених прав у цій частині не є ефективними та не призведуть до поновлення її прав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_2 задовольнив. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що акт про примусове відчуження або вилучення майна не є рішенням військового командування, не є правовим актом індивідуальної дії, і його скасування не призведе до відновлення порушеного права, оскільки такий акт складається з метою підтвердження події примусового відчуження або вилучення майна, за наслідками чого виникло право державної власності на майно, та є підставою для подальшої повної компенсації за примусового відчуження майна.

Щодо відсутності в акті про примусове відчуження майна від 13 березня 2022 року підпису власника майна суд зазначив, що під час складання акта про примусове відчуження майна без участі особи, у якої відчужується майно, у разі її відсутності, такий реквізит акта, як підпис власника, не обов`язковий, що передбачено частиною п`ятою статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

У зв`язку з цим апеляційний суд виходив з того, що заходи з примусового відчуження майна позивачки проведені посадовими особами в порядку, передбаченому законодавством, а тому немає підстав для задоволення вимог про визнання дій неправомірними та скасування документів про відчуження автомобіля, а вимога про зобов`язання відповідача повернути транспортний засіб є похідною від зазначених вимог, а тому також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2024 рокуі направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не розглянув усіх вимог позовів, не надав оцінки вимогам щодо законності дій та складання акта від 20 квітня 2022 року № 444. Суд апеляційної інстанції не дослідив низку важливих доказів що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, апеляційний суд мотивував відмову у задоволенні позову посилаючись на обставини встановлені у іншій справі, які не мають жодного відношення до цієї справи, а стосуються справи № 707/1298/22.

У червні 2024 року Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якій просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2024 року зупинено касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року поновлено касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Апеляційний суд встановив, що 04 листопада 2021 року між ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» і ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9834, за умовами якого сторони зобов`язались укласти у майбутньому до 31 березня 2022 року основний договір договір купівлі-продажу (основний договір) на належний ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» транспортний засіб марки «MAZDA 6 sport», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_3 .

На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13 березня 2022 року № 187 «Про примусове відчуження майна» відчужено автомобіль марки Mazda, VIN- НОМЕР_3 у ТОВ «ВЕЗЕМ ШИПІНГ» вартістю 250 000,00 грн.

13 березня 2022 року ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» в особі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 склало акт б/н про примусове відчуження або вилучення майна, у якому зафіксовано, що оцінку майна не проведено, але є посилання, що вартість автомобілю «Mazda 6» за результатами оцінки становить 250 000,00 грн. Акт підписано уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, та ОСОБА_4 , скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор-авто юкрейн». На момент підписання вказаного акта сума коштів не відшкодовувалась.

14 березня 2022 року на підставі договору № 52/3, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_2 та суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , складено звіт про незалежну оцінку транспортного засобу - седану марки «Mazda», модель 6, VIN- НОМЕР_3 , 2016 року випуску, згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки (без урахування ПДВ) становить 252 081,00 грн або 8 617,00 дол. США.

07 квітня 2022 року командир Військової частини НОМЕР_1 прийняв наказ № 313 «Про вилучення майна», згідно з яким майно, у т. ч., автомобіль Mazda, VIN- НОМЕР_3 було вилучено на користь Військової частини НОМЕР_2 . Наказано командиру військової частини НОМЕР_2 забезпечити постановку вилученого майна на бухгалтерський та матеріальної облік, про що Військова частина НОМЕР_2 також склала акт приймання передачі від 08 квітня 2022 року № 111.

20 квітня 2022 року ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» в особі співробітника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , на підставі рішення командира Військової частин НОМЕР_1 від 13 березня 2022 року № 187 складено акт № 444 про примусове відчуження або вилучення майна, згідно з яким здійснено примусове відчуження майна, власником якого є ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ». Опис майна автомобіль «Mazda 6», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_3 . Оцінка майна проведена фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 , за результатами оцінки майна складено звіт про незалежну оцінку транспортного засобу, відповідно до якого вартість автомобіля «Mazda 6» становить 252 081,00 грн. Акт підписано уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 та Філімоновим С. М. та скріплено печаткою ТОВ «Мотор-авто юкрейн». На момент підписання вказаного акта сума визначених коштів не відшкодовувалась.

19 липня 2022 року між ТОВ «ВЕЗЕМ ШИППІНГ» і ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з пунктами 1.1 - 1.4 якого сторони погоджуються, що за своєю правовою природою він є правочином з передання стороною 1 безоплатно стороні 2 прав на отримання відшкодування вартості майна (компенсації, права вимоги повернення примусово відчуженого майна, права вимоги надання взамін щодо майна та права на оскарження дій, в яких допущено порушення порядку здійснення примусового відчуження майна. Майном, відносно якого передаються усі права є транспортний засіб «Mazda 6 sport», VIN- НОМЕР_3 , 2016 року випуску, об`єм двигуна 2460 см3, тип двигуна бензиновий. Відступлення прав за цим договором сторона 1 здійснює безоплатно, оскільки сторона 2 оплатила на користь сторони 1 вартість майна в повному обсязі відповідно до умов попереднього договору та додатково сплатила вартість послуг за розмитнення транспортного засобу.

З відповіді Центрального управління забезпечення військовою технікою озброєння командування сил логістики Збройних Сил України від 20 січня 2023 року № 718/4/5 відомо, що транспортний засіб «MAZDA 6 sport», 2016 року випуску, VIN- НОМЕР_4 , станом на 19 січня 2023 перебуває на обліку ВЧ НОМЕР_2 . Розпорядженням вищого командування Збройних Сил України від 15 квітня 2022 року № 2241 визначено командирам військових частин забезпечити повернення примусово відчужених неповнопривідних транспортних засобів власникам. Враховуючи, що згідно з документами на транспортний засіб він не має повного приводу, Центральне управління забезпечення військовою технікою озброєння командування сил логістики Збройних Сил України не заперечує щодо повернення зазначеного транспортного засобу власнику.

Постановою Державного бюро розслідування від 23 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у кримінальному провадженні від 07 квітня 2022 року № 42022164010000071 та вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілої.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 (провадження № 14-75цс24)дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).

Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.

03 березня 2022 року Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».

Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.

Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 353 ЦК України.

Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).

Згідно з частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об`єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що в частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:

під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;

реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;

залежно від підстав проведення реквізиції існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому бов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;

право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення [див., зокрема: постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)].

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз`яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.

Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку).

За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п`ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку).

Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 7 Порядку).

Крім того, розглядаючи справу № 712/3525/23 (провадження № 14-75цс24), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що акт про примусове відчуження та вилучення майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію. Підписання цього акта є лише етапом документального оформлення процедури реквізиції. Скасування цього акта не буде підставою для скасування реєстрації права власності військової частини на примусово відчужене майно. Більше того, скасування вказаного акта не тільки не призведе до відновлення прав позивачки, а й позбавить можливості на відшкодування вартості майна у порядку частини другої статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану. Крім того, пред`явлена позивачкою вимога про зобов`язання військової частини повернути їй як власнику згаданий автомобіль та ключі від нього також є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах з огляду на те, що спірний транспортний засіб пройшов нову реєстрацію і після цього перебуває у власності держави і, відповідно, користуванні - військового підрозділу Збройних Сил України.

У справі, яка переглядається, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що заходи щодо примусового відчуження майна проведені посадовими особами в порядку, передбаченому законодавством, а позивачка не надала доказів протиправності складання документів щодо примусового відчуження автомобіля.

Апеляційний суд також дійшов висновку, що в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача повернути транспортний засіб слід відмовити, як у похідній від основних вимог позову, в задоволенні яких суд відмовив через недоведеність.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, однак не через недоведеність основних вимог позову, а з підстав обрання неналежного (неефективного) способу судового захисту, адже у спірних правовідносинах позивачка має право на повну компенсацію за примусово відчужене майно. Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 (провадження № 14-75цс24).

З огляду на наведене доводи касаційної скарги є частково слушними, однак вони не є підставою для скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд.

Аргументи касаційної скарги про допущення апеляційним судом процесуальних порушень (не розглянув одну з вимог позову та допустив описки у мотивуванні постанови), можуть бути усунені шляхом ухвалення додаткового рішення та виправлення описки.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на наведене в цілому правильним є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні вимог позову, однак мотиви відмови слід викласти в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 04 березня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов