Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №133/1238/17

Постанова

Іменем України

02 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 133/1238/17

провадження № 61-19345св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -акціонерне товариство "Вінницяобленерго",

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто", приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування",

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 07 червня

2019 року у складі судді Сороки Д. В. та на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (далі - АТ "Вінницяобленерго"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто" (далі ПрАТ "СК "Місто"), приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування"), про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 грудня 2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю трактора "Т-150 К", днз. НОМЕР_1 з незареєстрованим напівпричепом без номерного знаку, під керуванням ОСОБА_2 та автобусом "ВАЗ А079.24", днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув чоловік позивача

ОСОБА_4, який був пасажиром автобуса.

На момент дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах із ПАТ "Вінницяобленерго ", якому належить трактор "Т-150-К", днз. НОМЕР_1. Інший транспортний засіб - автобус "ВАЗ А079.24", днз НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_5, переданий в оренду ФОП ОСОБА_6 на підставі договору від 08 серпня 2015 року.

Майнова шкода, яка полягала у понесених витратах на поховання чоловіка та облаштування пам'ятника, була відшкодована позивачу у розмірі

104 000,00 грн ПрАТ СК "Арсенал Страхування", у зв'язку з чим претензії щодо відшкодування майнової шкоди позивач не має.

Разом із тим, загибеллю чоловіка внаслідок ДТП їй була завдана моральна шкода, що виразилася у сильних душевних стражданнях і переживаннях у зв'язку із втратою близької людини, батька двох дітей, постійного стресу, а тому з урахуванням глибини, тривалості та інтенсивності перенесених душевних переживань, просила стягнути з відповідача на її користь завдану моральну шкоду у розмірі 300 000,00
грн.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги і остаточно просила суд стягнути з ПАТ "Вінницяобленерго" на її користь моральну шкоду в розмірі 400
000,00 грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (а. с. 107-108, т. 2)

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області

від 07 червня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Вінницяобленерго" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Вінницяобленерго" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі статей 1172, 1187, 1188 ЦК України вважав, що ПАТ "Вінницяобленерго" є особливим суб'єктом, на який покладено обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки саме

ПАТ "Вінницяобленерго" є особою, що володіє транспортним засобом - трактором "Т-150 К", днз. НОМЕР_1. Крім того, ОСОБА_2 керував транспортним засобом під час виконання ним трудових обов'язків, перебуваючи у трудових правовідносинах із ПАТ "Вінницяобленерго".

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції виходив із глибини страждань позивача, принципу розумності та справедливості та ступеню вини особи, яка завдала шкоду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області

від 07 червня 2019 року у частині стягнення з ПАТ "Вінницяобленерго" на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд погодився із висновком міськрайонного суду про те, що АТ "Вінницяобленерго", як володілець джерела підвищеної небезпеки, з яким ОСОБА_2 перебуває у трудових правовідносинах, повинно нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, під час виконання водієм своїх трудових обов'язків незалежно від наявності вини водія транспортного засобу, за участю якого сталася вказана ДТП.

При цьому апеляційний суд відхилив посилання апеляційної скарги про те, що АТ "Вінницяобленерго" не повинно нести відповідальність за завдану шкоду, оскільки застрахувало свою відповідальність, та з урахуванням статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вважав, що сума страхового відшкодування, виплачена позивачеві, включала також виплату моральної шкоди, проте такий розмір не може бути достатнім для повного покриття шкоди, виходячи з глибини душевних страждань

ОСОБА_1.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив із відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року АТ "Вінницяобленерго" подало касаційну скаргу на рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року та на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року поновлено

АТ "Вінницяобленерго" строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2020 року справу № 133/1238/17 передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено при неповному з'ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, оскільки судами не визначено, яких саме душевних страждань зазнала позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення). Матеріали справи не містять розрахунків розміру завданої моральної шкоди з урахуванням глибини страждань, висновків лікарів щодо цього, що свідчить про те, що висновок судів ґрунтується на припущеннях.

Крім того, право позивача на відшкодування моральної шкоди не порушено АТ "Вінницяобленерго", оскільки така шкода має відшкодовуватися страховою компанією.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу АТ "Вінницяобленерго" до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, внесеному до ЄРДР 15 грудня 2015 року № 12015020000000457, о 17 год 40 хв водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним трактором "Т-150 К", д. н. з. НОМЕР_1, з незареєстрованим напівпричепом, без номерного знаку, рухаючись ділянкою 67 км + 500 м автодороги М-21 "Житомир - Могилів-Подільський", в межах Козятинського району Вінницької області, в напрямку м. Житомир, при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на ліву смугу попутного руху, при цьому не надавши дороги транспортним засобам, що рухалися по даній смузі, внаслідок чого відбулося зіткнення задньої лівої частини напівпричепа із передньою правою частиною автобуса "ВАЗ А079.24", д. н. з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у попутному напрямку. (а. с. 7-8, т.1)

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автобуса ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер під час надання медичної допомоги, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 10, т. 1).

ОСОБА_1 була дружиною покійного ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 02 липня 2002 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Козятинського районного управління юстиції Вінницької області (а. с. 9, т. 1).

Відповідно до висновку комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №15/16/16-21/746а/100а від 17 лютого 2016 року з технічної точки зору, причиною виникнення ДТП стала невідповідність дій водія ОСОБА_2 технічним нормам вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР України.

(а. с. 191-202, т. 1)

ДТП вчинено під час виконання трудових обов'язків водієм ОСОБА_2, який працював на посаді тракториста АТ "Вінницяобленерго" СО "Козятинські електричні мережі", за яким був закріплений трактор Т-150 К, номерний знак НОМЕР_1.

Транспортний засіб - трактор "Т-150 К", д. н. з. НОМЕР_1 належить на праві власності АТ "Вінницяобленерго".

Вказані обставини справи визнаються відповідачем.

Відповідно до Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5997685

АТ "Вінницяобленерго" застрахував цивільно-правову відповідальність у ПрАТ СК "Арсенал Страхування". Строк дії полісу з 15 лютого 2015 року до

14 лютого 2016 року (а. с. 37, т.1).

ПрАТ СК "Арсенал Страхування" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 104 000,00 грн. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18,

від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня

2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Таким чином, встановивши, що ДТП вчинено під час виконання трудових обов'язків ОСОБА_2, який працював на посаді тракториста

АТ "Вінницяобленерго" СО "Козятинські електричні мережі", за яким був закріплений трактор Т-150 К, номерний знак НОМЕР_1, тобто ОСОБА_2 виконував трудові обов'язки водія підприємства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець - АТ "Вінницяобленерго".

Доводи касаційної скарги про те, що право позивача на відшкодування моральної шкоди не порушено АТ "Вінницяобленерго", оскільки така шкода має відшкодовуватися страховою компанією, є безпідставними, зводяться до переоцінки доказів у справі та власного тлумачення відповідачем норм права.

Встановивши, що ПрАТ "Арсенал Страхування" виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в межах страхової суми у розмірі 104 000,00 грн, яке включає відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю її чоловіка, проте вказана сума є недостатньою для повного покриття шкоди, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що з АТ "Вінницяобленерго" підлягає стягненню відшкодування такої шкоди, посилаючись при цьому на принцип розумності, справедливості та співмірності.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, особа, яка завдала шкоди, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди може бути зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до статті 1194 ЦК України.

Отже, право потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, може бути здійснено шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди за наявності підстав, передбачених статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що АТ "Вінницяобленерго", як володілець джерела підвищеної небезпеки, з яким ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах, несе відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, оскільки сума страхового відшкодування, виплачена позивачеві страховою компанією недостатня для повного покриття шкоди, а тому особа залишається зобов'язаною.

Колегія суддів відхиляє також посилання касаційної скарги щодо відсутності підтверджених обставин спричинення моральної шкоди позивачу та визначення її розміру, з огляду на наступне.

Частинами 1 -3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Отже, суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, урахував ступінь вини ОСОБА_2, який перебував у трудових правовідносинах з

АТ "Вінницяобленерго", глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок смерті свого чоловіка у результаті ДТП, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з АТ "Вінницяобленерго"

200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

При цьому колегія суддів зазначає, що сам факт загибелі чоловіка під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що ухвалене у справі рішення, яким зобов'язано АТ "Вінницяобленерго" відшкодувати моральну шкоду, та його виконання останнім не перешкоджає пред'явленню регресної вимоги до працівника, винного в її заподіянні.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної

інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Вінницяобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Козятинського районного суду Вінницької області від 07 червня

2019 року у незміненій його частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик