Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.08.2020 року у справі №701/399/19

Постанова

Іменем України

30 червень 2021 року

м. Київ

справа № 701/399/19

провадження № 61-10578св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Селянське фермерське господарство "Насіння",

відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року в складі судді Калієвського І. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Карпенко В. О., у справі за позовом Селянського фермерського господарства "Насіння" до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання протиправними дії, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Селянське фермерське господарство "Насіння" (далі - СФГ "Насіння) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дії, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що СФГ "Насіння" є орендарем (користувачем) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1/2 від 3,6351 га, у тому числі ріллі 1/2 від 3,6351 га, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області (далі - земельна ділянка). Відповідне право належить позивачу згідно договору оренди землі від 09 листопада 2012 року № 140, укладеним з ОСОБА_2, зареєстрованим у Відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062. Відповідно до пункту 8 вказаного договору, договір укладено на 15 років, тобто до 2027 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22 вересня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1194 державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г., спадкоємцем є ОСОБА_1

20 грудня 2016 року ОСОБА_1 було направлено позивачу лист, відповідно до якого позивача було повідомлено про прийняття спадщини відповідачем, а саме спірної земельної ділянки, та прохання передати земельну ділянку у власне користування на підставі пункту 40 вищевказаного договору оренди землі № 140.

18 січня 2017 року за вих. № 1 позивачем направлена відповідь відповідачу про те, що відповідно до пункту 40 договору, "перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи-орендаря не є підставою для розірвання договору".

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 було направлено позивачу лист, відповідно до якого було повідомлено, що спірна земельна ділянка 3,6351 га, на яку був укладений договір оренди № 140, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062 з його батьком ОСОБА_2 не існує, оскільки проведено поділ даної земельної ділянки і утворилася нова земельна ділянка площею 1,8175 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489, власником якої являється відповідач ОСОБА_1.

Позивач зазначив, що відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, зокрема, нотаріальну посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).

ОСОБА_1 не звертався до СФГ "Насіння" з проханням надати згоду на поділ земельної ділянки, яку він отримав у спадщину від свого батька.

Про те, що земельна ділянка обтяжена правами третьої особи (перебуває в оренді/користуванні позивача) відповідачеві було відомо, що підтверджується листуванням (перепискою між громадянином ОСОБА_1 та СФГ "Насіння"), також це підтверджується відміткою у договорі оренди землі № 140, а також заявою самого ОСОБА_1 до відділу у Маньківському районі Головного Управління Держгеокадастру Черкаської області від 31 січня 2018 року та відповіддю на дану заяву за вих. № 98/108-18.

Посилаючись на те, що СФГ "Насіння" не надавало нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки, яка перебуває у їхньому користуванні відповідно до договору оренди землі № 140, позивач просив суд:

визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489;

зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області відновити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,6351 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220;

стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ "Насіння" судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

В судовому засіданні у суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, та просив стягнути з Головного управління Дергеокадастру у Черкаській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відновити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,6351 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківського селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220.

Стягнено з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь СФГ "Насіння" судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не може мати наслідком позбавлення права позивача як орендаря на користування земельною ділянкою. СФГ "Насіння" не надавало згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні. ОСОБА_1 здійснюючи поділ успадкованої земельної ділянки всупереч встановленої законодавством процедури (а саме відсутності нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки користувача земельної ділянки), порушив права орендаря (користувача), оскільки останній користується нею відповідно до умов договору оренди, який було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Додатковим рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року заяву адвоката Іванова А. А. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнено з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь СФГ "Насіння" судові витрати у виді витрат на правничу допомогу, понесені СФГ "Насіння" у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 14 000,00 грн.

Постановою Черкаський апеляційний суд від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року залишено без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції в даному випадку правильно врахував положення статті 56 Закону України "Про землеустрій" та застосував їх під час вирішення спору.

Оскільки позивач не надавав згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, відповідно до договору оренди, то здійснюючи поділ успадкованої земельної ділянки всупереч встановленої законодавством процедури, ОСОБА_1 порушив права орендаря (користувача) земельної ділянки.

Постановою Черкаський апеляційний суд від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року задоволено.

Додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року скасовано.

Відмовлено СФГ "Насіння" у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

У липні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції розглянуто позовну заяву СФГ "Насіння", де предметом спору являється протиправна державна реєстрація земельної ділянки площею 1,81755 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489 до фізичної особи ОСОБА_1, який не має повноважень вчиняти такі дії. Вказана вимога про скасування державної реєстрації не може бути заявлена до ОСОБА_1 у даній справі, оскільки він не є уповноваженою особою щодо вчинення відповідних дій. Якщо спір про право відсутній і оскаржуються владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, то такій спір підлягає розгляду адміністративними судами.

Суди не врахували доказ наданий ОСОБА_1, а саме Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22 вересня 2016 року № 45172483, виданий державним нотаріусом Шевченко Н. Г. про відсутність відомостей про реєстрацію обтяжень, іпотек, заборон та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02 липня 2016 року № НВ-7103874362016, виданий Відділом Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області, відповідно до якого відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Судами не досліджено обставини за яких державна реєстрація обтяжень не була проведена, чи звертався позивач до державного реєстратора з відповідною заявою, якщо так, коли саме, і що слугувало підставою відмови у проведенні державної реєстрації обтяжень та чи обумовлена відмова у реєстрації обтяження протиправними діями позивача. Тому висновки судів про те, що спірна земельна ділянка обтяжена правами третьої особи є помилковими.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Маньківського районного суду Черкаської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2020 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що СФГ "Насіння" є орендарем (користувачем) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1/2 від 3,6351 га, у тому числі ріллі 1/2 від 3,6351 га, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, що підтверджується договором оренди землі від 09 листопада 2012 року № 140, укладеним з ОСОБА_2, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062. Строк дії договору до 2027 року (т. 1 а. с. 13-16)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22 вересня 2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 2-1194 державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г., спадкоємцем 1/2 частки спірної земельної ділянки площею 3,6351га - є ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 18).

20 грудня 2016 року ОСОБА_1 направив лист, відповідно до якого позивача було повідомлено про прийняття ним спадщини, а саме земельної ділянки, яка перебуває у користуванні СФГ "Насіння" та прохання передати земельну ділянку площею 1,81755 га у власне користування на підставі пункту 40 договору оренди землі (т. 1 а. с. 21).

18 січня 2017 року СФГ "Насіння" направлено відповідь, якою роз'яснено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для розірвання договору (т. 1 а. с. 23).

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 направив позивачу лист, відповідно до якого було повідомлено, що земельна ділянка 3,6351 га, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, на яку був укладений договір оренди № 140, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062 з його батьком ОСОБА_2 не існує, оскільки проведено поділ даної земельної ділянки і утворилася нова земельна ділянка площею 1,8175 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489, власником якої являється відповідач (т. 1 а. с. 25).

31 січня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із заявою до відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру Черкаської області з проханням скасувати запис від 09 листопада 2012 року № 712310004004062 у Відділі Держкомзему у Маньківському районі реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 7123155100:026002:0220, яку він успадкував (т. 1 а. с. 29).

01 лютого 2018 року листом відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру Черкаської області від 01 лютого 2018 року № 98/108-18 ОСОБА_1 було повідомлено, що відділ не має на даний час повноважень щодо скасування запису про реєстрацію земельної ділянки та запропоновано останньому звернутися до державного реєстратора при Маньківській районній державній адміністрації (т. 1 а. с. 30).

Судами встановлено, що на замовлення відповідача - ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_3 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_4, кадастровий номер 71231551000:02:002:0220 (т. 1 а. с. 57-78).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 листопада 2018 року встановлено, що власником 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 7undefined є ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 82).

ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до СФГ "Насіння" про визнання договору оренди недійсним. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди землі № 140 (без зазначення дати та року), укладений між ОСОБА_2 та СФГ "Насіння", як орендаря з іншої сторони недійсним.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року рішення Маньківського району суду від 18 лютого 2019 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним відмовлено (т. 1 а. с.131-134).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судами встановлено, що СФГ "Насіння" є орендарем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1/2 від 3,6351 га, у тому числі ріллі 1/2 від 3,6351 га, кадастровий номер undefined, в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області. Договір оренди землі № 140, який укладено між ОСОБА_2 та СФГ "Насіння", зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання протиправними дії, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов'язання вчинити певні дії, СФГ "Насіння" посилалося на те, що ОСОБА_1, не звертався до СФГ "Насіння" з проханням надати згоду на поділ земельної ділянки, яку він отримав у спадщину від свого батька ОСОБА_2. Про те що земельна ділянка обтяжена правами третьої особи (перебуває в оренді/користуванні позивача) відповідачеві було відомо, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок (частина 2 статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Таким чином, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній на час проведення поділу) визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, серед іншого, нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).

Частинами 2 , 3 статті 110 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Згідно частини першої статті 27 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Чинним законодавством визначено послідовний алгоритм проведення поділу земельної ділянки, починаючи від технічної документації, і закінчуючи державною реєстрацією земельних ділянок, що утворилися в результаті такого поділу.

В свою чергу, у разі поділу, об'єднання власником земельної ділянки, що перебуває в користуванні землекористувачем технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що СФГ "Насіння" надавало згоду на поділ земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, відповідно до договору оренди № 140.

Виходячи з вищевикладеного, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про те, що ОСОБА_1, здійснюючи поділ успадкованої земельної ділянки всупереч встановленої законодавством процедури, порушив права орендаря (користувача) земельної ділянки, оскільки останній користується нею відповідно до умов договору оренди, який було зареєстровано у встановлено законом порядку, є правильним та обґрунтованим, та не спростований доводами касаційної скарги.

Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не може мати наслідком позбавлення права позивача як орендаря на користування земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто позовну заяву СФГ "Насіння", де предметом спору являється протиправна державна реєстрація земельної ділянки площею 1,81755 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489 до фізичної особи ОСОБА_1, який не має повноважень вчиняти такі дії, а також те, що спір про право відсутній і оскаржуються владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, то такій спір підлягає розгляду адміністративним судом, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували докази, надані ОСОБА_1, а саме витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22 вересня 2016 року № 45172483, виданий державним нотаріусом Шевченко Н. Г. та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02 липня 2016 року № НВ-7103874362016, виданий Відділом Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області, відповідно до яких відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки даний факт був встановлений у постанові постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 701/162/18-ц за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Насіння" про визнання договору оренди недійсним.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Вирішуючи даний спір, суди правильно застосували норми матеріального права та виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 388/455/17-ц (провадження № 61-6228св18).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, колегія суддів не здійснює новий розподіл судових витрат та відхиляє відповідне клопотання заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук