Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2019 року у справі №234/1020/18
Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №234/1020/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 234/1020/18

провадження № 61-21193св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Космачевської Т. В., Хейло Я. В,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі -

AT «Ощадбанк»), у якому просила визнати незаконними та скасувати накази

AT «Ощадбанк»: від 08 грудня 2017 року № 706-к про притягнення

її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та від 28 грудня

2017 року № 757-к про її звільнення з посади начальника відділу інкасації

коштів та перевезення валютних цінностей філії Донецького обласного

управління AT «Ощадбанк»; поновити її на цій посаді та стягнути з відповідача

на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 29 грудня 2017 року до дня ухвалення судом рішення.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з березня 2011 року перебувала

в трудових відносинах з відповідачем, з березня 2015 року працювала

на посаді начальника відділу інкасації коштів та перевезення валютних

цінностей філії Донецького обласного управління.

Наказом AT «Ощадбанк» від 28 грудня 2017 року № 757-к її звільнено з роботи

на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку

із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, які

покладені трудовим договором.

Вважала звільнення незаконним. Факти порушень нею трудової дисципліни не відповідають дійсності.

Відповідач двічі застосував до неї дисциплінарне стягнення за одне

й те ж саме порушення, оскільки 27 грудня 2017 року оголосив їй догану,

а 28 грудня 2017 року за те ж саме порушення звільнив, що суперечить

вимогам частини другої статті 147 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня

2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду

від 12 грудня 2018 року, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року постанову Донецького

апеляційного суду від 12 грудня 2018 року в частині позовних вимог про

визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення

на роботі скасовано, позов у цій частині задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ AT «Ощадбанк» від 28 грудня

2017 року № 757-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу

інкасації коштів та перевезення валютних цінностей філії Донецького

обласного управління AT «Ощадбанк». Поновлено ОСОБА_1 на цій посаді.

Постанову Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року в частині

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та в цій

частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що відповідач звільнив

позивача з порушенням вимог трудового законодавства України.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи щодо

розміру заробітної плати позивача, кількості відпрацьованих днів, системи

оплати праці тощо, справа в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає направленню на новий розгляд

до суду апеляційної інстанції.

Постановою Донецького апеляційного суду від 31 березня 2021 року рішення

Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року

в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

та судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким

позов задоволено.

Стягнуто з AT «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 646 970,80 грн

середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року

до 27 січня 2021 року включно. Зобов`язано AT «Ощадбанк» утримати

із зазначеної суми податки та обов`язкові платежі. Вирішено питання про

негайне виконання судового рішення та розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року постанову Донецького

апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасовано, справу направлено

на новий розгляд до апеляційного суду.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того,

що для правильного вирішення справи в частині розміру середнього

заробітку за час вимушеного прогулу необхідно встановити, чи здійснювало

підприємство в період з часу звільнення позивача до часу її поновлення

на роботі підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, адже при

обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу

заробітна плата позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення

тарифних ставок і посадових окладів за весь час вимушеного прогулу

і до виключення пункту 10 з Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року рішення

Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2018 року

в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного

прогулу скасовано й позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з AT «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час

вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року до 16 лютого 2021 року включно

в сумі 1 221 971,01 грн. Зобов`язано AT «Ощадбанк» утримати із зазначеної

суми податки та обов`язкові платежі. Вирішено питання про розподіл судових

витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку з поновленням

позивача на роботі відповідач повинен виплатити їй середній заробіток

за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року AT «Ощадбанк» подало до Верховного Суду касаційну

скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від

21 грудня 2021 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної

інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування

апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм

процесуального права, а саме: суд застосував норми права без урахування

висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 липня

2015 року в справі № 6-435цс15 та в постановах Верховного Суду від

13 лютого 2019 року в справі № 756/2114/17, від 03 жовтня 2019 року

в справі № 804/8042/17, від 15 квітня 2020 року в справі № 199/3939/18-ц, від

09 червня 2020 року в справі № 466/9758/16-ц, від 08 вересня 2021 року

в справі № 721/910/19, від 22 вересня 2021 року в справі № 234/1020/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував,

що з 12 грудня 2020 року правова підстава коригування заробітної плати

на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів відпала

у зв`язку із виключенням пункту 10 з Порядку обчислення середньої

заробітної плати, тому не мав підстав для здійснення такого коригування

після 12 грудня 2020 року.

Позивач не пред`являла вимог про стягнення середнього заробітку за час

затримки виконання рішення суду, у зв`язку з чим помилковим є висновок

суду про стягнення середнього заробітку за період після ухвалення

Верховним Судом постанови про поновлення її на роботі.

Суд неправильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного

прогулу позивача. Здійснив розрахунок коригування середнього заробітку

з пооушенням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Не врахував уже сплачені позивачу кошти в рахунок середнього заробітку

за час вимушеного прогулу.

Визначений судом розмір правової допомоги не відповідає вимогам закону.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне

провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року клопотання AT «Ощадбанк»

про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного суду від

21 грудня 2021 року задоволено частково.

Зупинено виконання постанови Донецького апеляційного суду від 21 грудня

2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку, за виключенням

стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного

прогулу за один місяць.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від

04 квітня 2025 року відновлено втрачене судове провадження в частині

документів та судових рішень в справі № 234/1020/18.

12 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року справу призначено

до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 01 березня 2011 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах

з AT «Ощадбанк» та з 14 травня 2016 року працювала на посаді начальника

відділу інкасації коштів та перевезення валютних цінностей філії Донецького

обласного управління AT «Ощадбанк».

Наказом AT «Ощадбанк» від 28 грудня 2017 року № 757-к ОСОБА_1

звільнено з роботи 28 грудня 2017 року у зв`язку із систематичним

невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим

договором, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з довідкою філії Донецького обласного управління від 10 січня

2018 року №104.21-41/619 заробітна плата ОСОБА_1 за останні два

календарні місяці роботи, що передували її звільненню, становила: за жовтень

2017 року - 9 255,81 грн, за листопад 2017 року - 16 858,78 грн. За ці два

місяці позивач відпрацювала 31 день. Середньоденна заробітна плата

становила 842,41 грн.

Наказом AT «Ощадбанк» № 80-к від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 поновлена на посаді начальника відділу інкасації коштів та перевезень валютних цінностей філії Донецького обласного управління AT «Ощадбанк» з 29 грудня 2017 року з посадовим окладом у сумі 14 000,00 грн на місяць.

Відповідно до штатних розписів AT «Ощадбанк» у період з 01 січня 2018 року

до 01 жовтня 2019 року посадовий оклад начальника відділу інкасації коштів

та перевезення валютних цінностей та/або начальника відділу організації

інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей філії Донецького

обласного управління підвищувався, а саме:

з 01 березня 2018 року до 14 500,00 грн, коефіцієнт підвищення становить

1,035 (14 500,00/14 000,00);

з 01 квітня 2018 року до 16 500,00 грн, коефіцієнт підвищення становить 1,137

(16 500,00/14 500,00);

з 03 липня 2018 року до 17 700,00 грн, коефіцієнт підвищення становить 1,072

(17 700,00/16 500,00);

з 01 жовтня 2018 року до 19 600,00 грн, коефіцієнт підвищення становить

1,107 (19 600,00/17 700,00);

з 01 квітня 2019 року до 25 870,00 грн, коефіцієнт підвищення становить 1,319

(25 870,00/19 600,00);

та з 01 жовтня 2019 року до 29 750,00 грн, коефіцієнт підвищення становить

1,149 (29 750,00 /25 870,00).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,

що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно

обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання

винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 235 КЗпП України (у редакції

на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної

підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути

поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При

винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий

спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього

заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання

нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про

поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника,

орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату

середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою

Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок

№ 100).

Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх випадках збереження

середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється

виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують

події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати

провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати

(пункт 5 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються

із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться

шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих

днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних

днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна

(годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати

за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні

на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених

чинним законодавством, -на число календарних днів за цей період.

Пунктом 10 Порядку №100, який був чинним на час виникнення спірних

правовідносин, встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок

і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно

до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних

договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом

якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата,

включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої

заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт

їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому

періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається

середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних

ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником

зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування

тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку, який був

чинним на час виникнення спірних правовідносин, свідчить, що якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі

підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових

окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного

прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт

підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для

обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу

(тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку)

до підвищення.

Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає

коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового

окладу (тарифної ставки).

Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку

підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити

на суми виплат за період до підвищення.

У постанові Верховного Суду від 02 травня 2024 року в справі № 808/2285/15

зроблено висновок про те, що для обчислення середнього заробітку

за періоди, у яких відбулося збільшення посадових складів, необхідно:

1) установити середньоденний заробіток відповідно до положень Порядку

№ 1С0; 2) установити розмір посадових окладів за періоди, коли мало

місце їх підвищення; 3) установити кількість днів вимушеного прогулу

за відповідний період; 4) визначити коефіцієнт підвищення, який

обчислюється шляхом ділення посадового окладу, установленого після

підвищення, на попередній оклад до підвищення, в кожному періоді, коли

мало місце таке підвищення.

Установивши, що за період від часу звільнення позивача до часу поновлення

її на роботі AT «Ощадбанк» здійснювало підвищення розміру посадового

окладу начальника відділу інкасації коштів та перевезень валютних цінностей

філії Донецького обласного управління AT «Ощадбанк», що підтверджено

відповідними витягами зі штатних розписів, суд апеляційної інстанції

обґрунтовано обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу

з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.

Коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням посадового окладу

здійснене судом апеляційної інстанції з дотриманням Порядку № 100. Доказів

протилежного, зокрема, свого розрахунку, який би спростував здійснений

судом розрахунок, AT «Ощадбанк» не надало.

Посилання ж відповідача на те, що розрахунок суду неправильний, оскільки суд апеляційної інстанції не встановив розміру посадового окладу позивача на день її звільнення колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки

за встановленими апеляційним судом обставинами посадовий оклад

ОСОБА_1 на час звільнення складав 14 000,00 грн, про що зазначено

й в наказі AT «Ощадбанк» від 17 лютого 2021 року про поновлення

її на роботі. До того ж жодних доказів про інший розмір посадового окладу

позивача на день її звільнення відповідач не надав.

Водночас Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про

те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив період вимушеного

прогулу позивача, який з огляду на встановлені в справі обставини тривав

з 29 грудня 2017 року (день звільнення) до 27 січня 2021 року (день

ухвалення постанови Верховного Суду про поновлення на роботі), тобто

768 робочих днів.

Врахування судом апеляційної інстанції періоду після ухвалення Верховним

Судом постанови про поновлення позивача на роботі до дня фактичного

виконання цієї постанови є помилковим, оскільки стягнення середнього

заробітку за час затримки виконання рішення суду не є предметом позову.

Крім того, у грудні 2017 року вимушений прогул позивача тривав 1 робочий

день (29 грудня 2017 року), а не 3 робочі дні, як помилково зазначив суд

апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, середній заробіток позивача за час вимушеного

прогулу з 29 грудня 2017 року до 27 січня 2021 року, з урахуванням

визначеного судом апеляційної інстанції коефіцієнту підвищення заробітної

плати, складає 1 197 108,35 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають

право користуватися правничою допомогою.

Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України передбачено,

що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать

витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для

визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових

витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),

виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання

правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним

із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання

послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною

позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом

вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд

може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу

допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137

ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка

заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги

адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137

ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції установив, що під час розгляду справи в судах

ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу,

на підтвердження чого надала належні й достатні докази, що відповідач

не спростовує, у зв`язку з чим, враховуючи результат розгляду цієї справи

(задоволення позову), дійшов до правильного висновку про наявність підстав

для відшкодування їй цих витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу визначений судом апеляційної інстанції

з урахуванням складності цієї справи та обсягу виконаних адвокатом робіт,

наданням оцінки запереченням AT «Ощадбанк», а також з дотриманням

критерію розумності розміру понесених стороною витрат й доводи касаційної

скарги цього не спростували.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове

рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині

або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених

статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням

норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги,

Верховний Суд дійшов висновку про зміну постанови суду апеляційної

інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

шляхом зменшення його розміру з 1 221 971,01 грн до 1 197 108,35 грн,

а в іншій частині - залишення без змін.

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року було

зупинено виконання постанови Донецького апеляційного суду від 21 грудня

2021 року до закінчення касаційного провадження, виконання цього рішення

в незміненій при касаційному перегляді частині, на підставі частини третьої

статті 436 ЦПК України, підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк

України» задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року змінити,

зменшити розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Державний ощадний

банк України» на користь ОСОБА_1 середнього

заробітку за час вимушеного прогулу з 1 221 971,01 грн до 1 197 108,35 грн

(з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків

і зборів).

В іншій частині постанову Донецького апеляційного суду від 21 грудня

2021 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Донецького апеляційного суду від 21 грудня

2021 року в незміненій при касаційному перегляді частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов