Історія справи

Постанова

Іменем України

04 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/9219/17-ц

провадження № 61-10842св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., ЧервинськоїМ.Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: комунальне підприємство «АТП-2528» Чернігівської міської ради,

треті особи: товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу начальника комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради Волока Руслана Валерійовича на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року у складі судді Рахманкулової І. П. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Страшного М. М., Бечка Є.М., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради (далі - КП «АТП-2528» Чернігівська міська рада), треті особи: товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (далі - ТдВ «Міжнародна страхова компанія»), ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просив стягнути з КП «АТП-2528» 220 363,67 грн матеріальної шкоди та 100 000,00 грн моральної шкоди, 1 250,00 грн вартості експертного дослідження.

Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2017 року у місті Чернігові сталась ДТП за участю автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням, та автомобіля ЗІЛ 138, державний номерний знак НОМЕР_2, належного КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті якої обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Вартість ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander становить 220 363,67 грн. Розмір моральної шкоди позивачем оцінено в 100 000,00 грн. В добровільному порядку шкода відповідачем не відшкодована.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова позов задоволено частково, стягнуто з КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_4 110 181,83 грн у відшкодування матеріальної шкоди, 625,00 грн на відшкодування збитків за проведене автотоварознавче дослідження, 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 порушив ПДР України та відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП, а тому ступінь вини ОСОБА_5 у ДТП становить 50 % і ОСОБА_4 - 50 %, кожен з них допустив порушення ПДР України і згідно висновку експерта ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_5 шляхом застосування екстреного гальмування керованого транспортного засобу з моменту початку маневру розвороту автомобіля ЗІЛ, який вказаний маневр виконував з порушенням вимог п. 10.1, 10.4 ПДР України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТдВ «Міжнародна страхова компанія» та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ТдВ «Міжнародга страхова компанія» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року змінено в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди і судових витрат.

Стягнуто з КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_4 176 290,94 грн відшкодування матеріальної шкоди, 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди та судові витрати в сумі 11237,44 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що водій автомобіля ЗІЛ-138 ОСОБА_5 не врахував дорожню обстановку, а подія мала місце в лютому 2017 року, на вулиці була ожеледиця та сніг, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, грубо порушив вимоги п. 10.1 та 10.4 ПДР України. В свою чергу, суд оцінює ступінь вини позивача ОСОБА_4, в 20 %, оскільки останній при виявлені небезпеки для руху, мав негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, про те цю вимогу правил не виконав.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає визначений судом першої інстанції розмір морального відшкодування є заниженим та змінює розмір моральної шкоди, зважаючи на характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження автомобіля, тяжкість вимушених змін у його житті, а також враховуючи розмір матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, начальник КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради - Волок Р. В. просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що з матеріалів справи не вбачається що саме позивач має право на відшкодування збитків у результаті порушення його прав внаслідок ДТП, що зазначено в позовній заяві. В матеріалах справи відсутні докази спричинення саме позивачу майнової та моральної шкоди, а також не надано жодного доказу щодо передачі йому майнових прав як власника транспортного засобу від ОСОБА_6 Судами неправильно застосовано норми статей 15, 22, 386, 395 ЦК України щодо наявності у позивача прав власника майна на відшкодування збитків, а також норму статті 265 ЦПК України щодо зазначення у мотивувальній частині оскаржуваних рішень судів фактичних обставин з посиланням на докази.

У квітні 2018 року ТдВ «Міжнародна страхова компанія» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року задовольнити в повному обсязі.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2017 року у місті Чернігові по вул. Дніпровській відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mitsubishi Outlander, держаний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ЗІЛ 138» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія КП «АТП-2528» ОСОБА_5 та автомобіля Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_4, який стояв на стоянці.

Відносно ОСОБА_5 був складений протокол про адміністративне правопорушення і постановою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31 серпня 2017 року провадження у справі було закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв'язку з закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Зазначена постанова не є підставою для звільнення ОСОБА_5 від цивільно - правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи у ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України, зокрема висновком судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 16 серпня 2017 року.

Згідно з висновком від 01 червня 2017 року № 54 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, завданого власнику легкового автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 внаслідок його пошкодження у ДТП станом на 04 лютого 2017 року складає 220 363,67 грн.

ОСОБА_4 в позовній заяві вказував на те, що саме відповідачем ОСОБА_5 були порушені Правила дорожнього руху, що стало причиною та умовою виникнення і настання дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 16 серпня 2017 року встановлено, що в дорожній обстановці для створення безпечних умов руху водій ОСОБА_4 повинен був з моменту виникнення небезпеки для руху застосувати екстрене гальмування, тобто діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР; за прийнятих умов виникнення небезпеки для руху водій автомобіля ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем під керування ОСОБА_5 шляхом застосування екстреного гальмування керованого транспортного засобу з моменту початку маневру розвороту автомобіля ЗІЛ; за прийнятих обставин виникнення небезпеки ОСОБА_4 запізнився із вжиттям необхідних заходів, тобто його дії не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху; технічною причиною виникнення даної ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановивши вину обох водіїв в ДТП у заподіянні шкоди джерелам підвищеної небезпеки, виходив з того, що дії обох водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідали вимогам Привал дорожнього руху, та визначив ступінь вини кожного із водіїв по 50 %, при цьому застосував правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення частки вини водія ОСОБА_4 у ДТП в розмірі 50 % та ОСОБА_5 50 %, апеляційний суд виходив з того, що ступінь вини водія ОСОБА_5 у скоєнні ДТП належить визначити у 80 %, а водія ОСОБА_4 - у 20 %, оскільки водій автомобіля ЗІЛ-138 ОСОБА_5 не врахував дорожню обстановку, а подія мала місце в лютому 2017 року, на вулиці була ожеледиця та сніг, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, грубо порушив вимоги п. 10.1 та 10.4 ПДР України. Оцінюючи ступінь вини позивача в 20 %, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 при виявлені небезпеки для руху, мав негайно вжити заходів для зменшення швидкості до зупинки, про те цю вимогу правил не виконав.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про те, що з КП «АТП-2528» на користь позивача ОСОБА_4 належить стягнути 80 % завданої шкоди, враховуючи ступінь вини водія ОСОБА_5 Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн, враховуючи розмір матеріально збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля, характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження автомобіля, тяжкість вимушених змін у його житті.

Наведені в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, на підставі достатньо повно встановлених обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції яке змінене в частині постановою апеляційної інстанції, - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2018 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційна скарга начальника КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради Волока Р. В. підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України, Верховний Суд поновлює виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу начальника комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради Волока Руслана Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року в його незміненій частині залишити без змін.

Поновити виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 грудня 2017 року та постанови апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2018 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В.М. Коротун

М.Є. Червинська