Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.04.2022 року у справі №127/1027/21
Ухвала КЦС ВП від 20.09.2021 року у справі №127/1027/21

Постанова

Іменем України

04 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 127/1027/21

провадження № 61-14107 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лавренов Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2021 року

у складі судді Гуменюка К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М.,

Ковальчука О. В., Берегового О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу (далі -приватний нотаріус ВМНО) Лукашенка В. Б., приватного нотаріуса ВМНО Лавренова І. А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Козаєвої Н. М. про визнання дій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є членом кредитної

спілки «Злагода» (далі - КС «Злагода»). При розгляді Вінницьким міським

судом Вінницької області справи № 127/33671/19 за його позовом

до ОСОБА_2 про вчинення дій йому стало відомо, що приватні нотаріуси ВМНО Лукашенко В. Б., Лавренов І. А. приватний нотаріус КМНО Козаєва Н. М. незаконно посвідчили документи, а саме: протокол № 2-н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25 грудня 2018 року

за підписом лише голови спостережної ради; протокол № 3-н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25 січня 2019 року; протокол позачергових загальних зборів членів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року.

Вказував, що приватні нотаріуси незаконно посвідчили вказані протоколи, що призвело до незаконної державної реєстрації і нав`язування

КС «Злагода» незаконного керівника. Відповідними діями порушено його права, передбачені статтями 2, 11 Закону України «Про кредитні спілки»,

як члена КС «Злагода».

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати вищевказані дії приватних нотаріусів протиправними.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого

2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня

2021 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 09 червня 2021 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовано його позов, зокрема те, що приватні нотаріуси діяли незаконно

при засвідченні відповідних документів. Судами зазначено, що відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» приватними нотаріусами правомірно здійснено нотаріальні дії щодо засвідчення вірності копій документів та засвідчення справжності підпису на них.

Крім того, не надано правову оцінку діям приватного нотаріуса

ВМНО Лукашенко В. Б. щодо засвідчення ним справжності підпису

ОСОБА_4 на протоколі засідання спостережної ради

КС «Злагода», реєстровий № 9267, так як даний документ не додано

до матеріалів справи.

Судами враховано відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім цього, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2021 року

та постанови Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 127/1027/21 із суду першої інстанції. Надіслано учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав

для задоволення його позову, не враховано відповідні положення

Закону України «Про кредитні спілки» та Закону України «Про нотаріат»,

а також не надано належну правову оцінку його доводам і поданим доказам.

Зазначає, що протоколи КС «Злагода» повинні підписуватися двома уповноваженими особами кредитної спілки, а всі нотаріальні дії за ними повинні здійснюватися у місті Вінниці, а не Києві. При цьому нотаріальні дії приватними нотаріусами вчинялися без участі учасників засідання спостережної ради КС «Злагода».

Також посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

чи судом у визначених законом випадках.

Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа

у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод

чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані

або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову

в їх задоволенні.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат

в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення,

та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси)

або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, визначено статтею 34 Закону України «Про нотаріат».

Пунктами 10, 11 частини першої вказаної статті Закону України

«Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії

як засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок

з них, засвідчення справжності підпису на документах.

Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб -

її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин,

які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії

(стаття 43 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про нотаріат»

при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами,

за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення

і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань (стаття 75 Закону України

«Про нотаріат»).

Статтею 78 Закону України «Про нотаріат» закріплено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять

у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують,

що підпис зроблено певною особою.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» закріплено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних норм Закону України «Про нотаріат»,

а також положень статті 16 ЦК України, у судовому порядку можливо оскаржити лише дії приватного нотаріуса у разі їх невідповідності

на предмет вимоги закону щодо порядку їх здійснення.

Указане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 754/13412/16-ц (провадження № 61-35474св18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 766/22236/18 (провадження № 61-10523св21) зазначено, що право

на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії

чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову

в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір. Саме таке процесуальне правило визначення суб`єктного складу осіб наведено

у статті 50 Закону України «Про нотаріат».

У відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що 26 січня 2019 року приватним нотаріусом КМНО

Козаєвою Н.М., засвідчено справжність підпису ОСОБА_4 ,

який зроблено у її присутності у протоколі № 3-н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25 січня 2019 року. Особу ОСОБА_4 , який підписав документ, встановлено, його дієздатність та повноваження перевірено. Зареєстровано в реєстрі № 330 (а. с. 26-28).

04 лютого 2019 року приватним нотаріусом ВМНО Лавреновим І. А., засвідчено вірність копії протоколу позачергових загальних зборів членів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року оригіналу документа; в останньому підчисток, дописок, закреслених слів, незастережних виправлень або інших особливостей не виявлено. Зареєстровано в реєстрі за № 119 (а. с. 31-35).

У справі, яка переглядається, позивач указував на протиправність

дій приватних нотаріусів при вчиненні ними вищевказаних нотаріальних дій.

Разом із цим, суди попередніх інстанцій, аналізуючи зміст позовних вимог ОСОБА_1 , обґрунтовано вказали, що останній фактично

не погоджується із обранням нового керівника КС «Злагода», вказуючи

на порушення своїх прав, як члена кредитної спілки.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вірно виходив із того, що позивачем не доведено незаконності дій приватних нотаріусів при засвідченні вказаних документів у даному спорі, оскільки такі здійснено приватними нотаріусами відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат».

При цьому судами обґрунтовано не надано правову оцінка діям приватного нотаріуса ВМНО Лукашенко В. Б. щодо засвідчення ним справжності підпису ОСОБА_4 на протоколі засідання спостережної ради

КС «Злагода» від 25 грудня 2018 року, реєстровий № 9267, так як відповідний документ позивачем суду не надано, що є його процесуальним обов`язком (статті 12 81 ЦПК України).

Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних

із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Таким чином, оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону,

які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди

з висновками судів по суті вирішення спору, ґрунтуються на власному тлумаченні позивачем норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

Колегія суддів не вбачає неправильного застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Із цих самих підстав відхиляються посилання касаційної скарги

на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

При цьому судами попередніх інстанцій враховано судову практику Верховного Суду, яка є релевантною до спірних правовідносин(частина четверта статті 263 ЦПК України), підстави для відступлення

від застосованих правових позицій відсутні.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення

та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня

2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць