Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №537/116/17

Постанова

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 537/116/17

провадження № 61-33655св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Туристичний клуб», ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області

від 20 квітня 2017 року у складі судді Дядечко І. І. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів:

Триголова В. М., Карпушина Г. Л., Дорош А. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичний клуб» (далі - ТОВ «Туристичний клуб»), ОСОБА_5 про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2015 року стягнуто з ТОВ «Туристичний клуб» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10 117,30 грн. Від виконання судового рішення відповідач ухилявся і виплату заборгованості здійснив лише

01 жовтня 2016 року. Попередні договірні відносини ОСОБА_4 мав з обома відповідачами, а не лише з ТОВ «Туристичний клуб», а тому відповідачі повинні в солідарному порядку відшкодувати йому борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виплати та три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок заборгованості позивач проводить починаючи з дати, коли йому було добровільно повернуто ТОВ «Туристичний клуб» частково борг в сумі 45 153,00 грн, тобто з 16 грудня 2014 року та по 18 жовтня 2016 року, коли заборгованість була повністю погашена.

ОСОБА_4 просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь 5 311,62 грн встановленого індексу інфляції за час прострочення виплати заборгованості та 551,31 грн 3 % річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20 квітня 2017 року, з урахуванням ухвали Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2017 року про виправлення описки, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення індексу інфляції та 3 % річних відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Туристичний клуб» про стягнення індексу інфляції та 3 % річних задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Туристичний клуб» на користь ОСОБА_4 942,35 грн індексу інфляції та 3 % річних у сумі 272,04 грн, всього стягнуто 1 214,39 грн.

Стягнуто з ТОВ «Туристичний клуб» на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового бору в розмірі 132,48 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення зазначених втрат за користування грошовими коштами на підставі частини другої статті 625 ЦК України та стягнув індекс інфляції та 3 % річних за прострочення повернення боргу.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20 квітня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

17 липня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що час прострочення виконання зобов'язання слід рахувати з моменту першого повернення відповідачем коштів в сумі 45 153,00 грн, тобто з 16 грудня 2014 року.

Відповідачі повинні нести солідарну відповідальність.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Полтавської області

від 29 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили і є чинним, стягнуто з

ТОВ «Туристичний клуб» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі

10 117,30 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено, стягнуто з ТОВ «Туристичний клуб» судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Враховуючи вищезазачені норми Закону, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов до правильного висновку, що наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення зазначених втрат за користування грошовими коштами на підставі частини другої статі 625 ЦК України та обґрунтовано стягнув індекс інфляції та три відсотки річних за прострочення повернення боргу.

Щодо доводів касаційної скарги:

Безпідставними є доводи заявника про те, що час прострочення виконання зобов'язання слід рахувати з моменту першого повернення відповідачем коштів в сумі 45 153,00 грн, тобто з 16 грудня 2014 року, оскільки в даному випадку час прострочення слід рахувати з дня набрання законної сили судовим рішенням про стягнення заборгованості, тобто з 29 жовтня 2015 року.

Також безпідставними є доводи заявника щодо солідарного обов'язку відповідачів ТОВ «Туристичний клуб» та ОСОБА_5 відшкодовувати індекс інфляції та 3 % річних, оскільки рішенням суду суми були стягнуті з ТОВ «Туристичний клуб», яке й прострочило виконання зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області

від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська