Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №2604/29330/12
Ухвала КЦС ВП від 04.06.2018 року у справі №2604/29330/12

Постанова

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 2604/29330/12

провадження № 61-29557св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 травня 2018 року у складі судді: Мараєвої Н. Є.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкод у користуванні квартирою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 10 квітня 2018 року ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року у справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_6 звернулась із касаційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Суд вважав, що указані ОСОБА_6 обставини, а саме: те, що вона не отримувала копію рішення суду першої інстанції; про постановлення оскаржуваного рішення дізналася лише в лютому 2018 року; лише наприкінці березня 2018 року вона знайшла адвоката, який погодився представляти її інтереси в суді та який повідомив, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням закону, що слугує безумовною підставою для його скасування, є неповажними. ОСОБА_6 хоча і була неналежним чином повідомлена про розгляд справи, однак 06 лютого 2018 року особисто отримувала повістку, подавала додаткові пояснення, а також приймала участь у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції 21 лютого 2018 року при розгляді апеляційної скарги іншого відповідача ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року. З вказаних підстав суд не прийняв доводи ОСОБА_6 про поважність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_6 подала через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 травня 2018 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не роз'яснив ОСОБА_6 право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не сприяв у реалізації її прав та не роз'яснив наслідків вчинення або не вчинення нею процесуальних дій. Те, що ОСОБА_6 дізналася про оскаржене рішення суду лише у лютому 2018 року та не зверталась після 06 лютого 2018 року за отриманням оскарженого рішення не є достатньою підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Суд не переконався в отриманні ОСОБА_6 тексту рішення суду першої інстанції та порушив її право на поновлення строку на апеляційне оскарження, передбачений частиною другою статті 354 ЦПК України. Процесуальний закон не ставить в залежність реалізацію права на поновлення строку апеляційного провадження від подання заяви про вручення повного судового рішення. ОСОБА_6 зазначає, що дізналась про оскаржене рішення лише 28 березня 2018 року після ознайомленні із матеріалами справи. Окрім цього, частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, а ОСОБА_6 про розгляд справи повідомлена не була. Окрім цього, ОСОБА_6 зазначає про процесуальні порушення допущені апеляційним судом, зокрема, те, що тривалість судових зсідань у суді апеляційної інстанції більша за тривалість їх звукозапису, що свідчить про небезсторонність суддів при постановленні оскарженої ухвали.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 травня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно з підпункту 13 пункту 1 розділу XIII Перехідні положенняЦивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у підпункті 9 пункту 1 розділу Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_6 була подана у квітні 2018 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України (у редакції, що була чинною з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі ОбєднаноїПалати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року подана у квітні 2018 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Аргументи касаційної скарги щодо безсторонності суду, яка полягає у невідповідності тривалості звукозаписів судових засідань із даними протоколів судових засідань на правильність оскарженої ухвали не впливає, оскільки постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 відбулось без повідомлення (виклику) учасників справи, а вказані судові засідання проведені під час перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою іншого відповідача - ОСОБА_5

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржена ухвала залишена без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель