Історія справи

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 204/86/17

провадження № 61-7560св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року у складі судді Самсонової В. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року у складі суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» (далі - ПрАТ «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект») про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вперіод з 04 квітня 2014 року по 16 липня 2016 року ОСОБА_4 працював вахтером господарчої частини ПрАТ «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект». Наказом № 15-к від 06 липня 2016 року його було звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, видано трудову книжку із записом про звільнення та проведено розрахунок. Після остаточного розрахунку він дізнався, що йому не було виплачено належні грошові кошти в повному обсязі, зокрема, не оплачено час роботи у святкові, неробочі дні та у нічний час. Вказував, що він працював в установі позмінно, тривалість зміни 24 години, початок зміни 07 год 00 хв., закінчення о 07 год 00 хв. наступної доби. Таким чином, 8 годин кожної зміни він працював в нічний час, що обумовлювало обов'язок здійснювати йому відповідні доплати. Разом з тим, крім мінімальної заробітної плати в місяць жодних доплат за роботу в нічний час роботодавцем не здійснювалося. Колективним договором між працівниками та адміністрацією ПрАТ «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» питання щодо розміру оплати праці в нічний час не врегульовано, проте Генеральною угодою від 15 квітня 2008 року між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки цей розмір встановлений. Таким чином, оскільки в колективному договорі між трудовим колективом та адміністрацією відповідача не передбачено розмір компенсаційних виплат за роботу в нічний час, необхідно застосовувати норми Генеральної угоди. Отже, з відповідача мають бути стягнуті на його користь відповідні грошові кошти за роботу в понаднормові, вечірні, нічні, святкові та наднормові години.

Посилаючись на викладені обставини та з урахуванням уточнень до позовної заяви, ОСОБА_4 просив стягнути з ПрАТ «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» на його користь грошові кошти за роботу в період з 04 квітня 2014 року по 17 серпня 2016 року на посаді вахтера господарської служби в понаднормові години, вечірні, нічні, святкові дні в сумі 5 062 грн, середній заробіток за час затримки повного розрахунку у розмірі 41 760 грн та на відшкодування моральної шкоди 100 тис. грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено порушень з боку відповідача при звільненні позивача щодо повного розрахунку, оскільки умови оплати праці позивача регулюються укладеним між сторонами договором. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що вимоги у цій частині є похідними від вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом не встановлено порушень з боку відповідача при звільненні позивача щодо повного розрахунку.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 9 КЗпП України, з якої вбачається право кожного працівника на виплату йому роботодавцем всіх виплат, які входять до структури оплати праці, і які передбачені відповідними нормами трудового законодавства. Це право є безумовним і його реалізація не залежить від змісту конкретного трудового договору, укладеного між роботодавцем та працівником. Укладені між позивачем та відповідачем контракти встановлюють для працівника умови, які погіршують його стан, зокрема, відсутні норми щодо оплати роботи в нічний час, в святкові та вихідні дні, за таких обставин, укладені контракти є нікчемними, не потребують визнання їх недійсними в судовому порядку і не регулюють відносини між позивачем та відповідачем. Діючим законодавством не передбачено укладення контрактів з вахтером.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що ОСОБА_4 працював у ПрАТ «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» на посаді вахтера.

16 липня 2016 року позивача звільнено із займаної посади згідно з наказом № 15-к від 16 липня 2016 року за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно частини першої статті 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частина третя статті 21 КЗпП України визначає, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Встановлено, що ОСОБА_4 працював у ПрАТ «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» на підставі укладених між сторонами договорів.

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що між сторонами фактично був укладений контракт, який переукладався на новий строк за закінченням строку попереднього, що передбачено умовами п.6.2 цих договорів.

Контрактом були встановлені строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, а також режим праці та відпочинку (розділ 4). Зокрема, тривалість робочого дня працівника встановлена позмінно цілодобово з 07 год 00 хв. до 07 год 00 хв. наступного дня. Графік роботи подобово. Регулюється виробничим календарем поточного періоду. Місячний заробіток працівника складає мінімальну заробітну плату.

Таким чином, умови праці позивача передбачають його роботу за графіком змінності. Змінність роботи ОСОБА_4 обумовлюється специфікою посади вахтера, за якої охорона підприємства має забезпечуватися цілодобово. З урахуванням характеру роботи вахтера з ОСОБА_4 був укладений контракт, що узгоджується із положеннями статті 23 КЗпП України та спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про оплату праці» визначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника (частина друга статті 65 КЗпП України).

Згідно зі статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі.

Статтею 108 КЗпП України встановлено, що робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Відповідно до положень частини другої статті 54 КЗпП України тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Враховуючи змінність роботи вахтера, тривалість нічної роботи ОСОБА_4 зрівнюється з денною, а тому не підлягає оплаті у підвищеному розмірі, що спростовує доводи касаційної скарги про погіршення становище працівника умовами трудового договору порівняно із законодавством України.

Таким чином, встановивши, що умови оплати праці позивача регулюються укладеними між ним та відповідачем договорами, та, враховуючи характер роботи позивача, який передбачає роботу подобово із тривалістю робочого дня працівника позмінно цілодобово з 07 год 00 хв. до 07 год 00 хв. наступного дня, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки при виплаті позивачу всіх сум при звільненні відповідачем не було порушено законодавство про працю.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими обставинами справи та додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А.О. Лесько

С. Ю.Мартєв