Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року

м. Київ

справа № 750/10822/23

провадження № 61-15241св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргузаступника керівника Чернігівської окружної прокуратури на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2023 року у складі судді Рахманкулової І. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І.,

Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду

від 21 вересня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху, не сплатив судовий збір за подання позову у розмірі 2 684 грн, а тому його слід повернути. При цьому суди відхилили посилання прокурора на те, що його звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення), оскільки предметом заявлених позовних вимог є відшкодування витрат, понесених Національною службою здоров`я України та Чернігівською міською радою на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

В даному випадку потерпілим є ОСОБА_2 , а не вказані юридичні особи, які витратили кошти на його лікування, тому останні не відносяться до жодної категорії осіб, які згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях, що узгоджується із позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 17 січня 2019 року в справі № 462/375/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду 23 жовтня 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури подав касаційну скаргу на ці судові рішення, у якій просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 912/1194/22, від 08 жовтня 2020 року у справі № 361/6656/17,

від 31 січня 2022 року у справі № 334/7236/19 щодо застосування пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення прокурора від сплати судового збору за подання позовів про стягнення витрат на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому вимоги суду першої інстанції щодо сплати судового збору є безпідставними. Вважає, що зазначене положення Закону України «Про судовий збір» жодним чином не ставить звільнення від сплати судового збору в залежність від набуття особою в кримінальному провадженні статусу потерпілої, а оскільки Національна служба здоров`я України, Чернігівська міська рада понесли витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи, то вони звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини, встановлені судом

У липні 2023 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Чернігівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Предметом заявлених позовних вимог є відшкодування витрат, понесених Національною службою здоров`я України та Чернігівською міською радою на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи - ОСОБА_2 .

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху для сплати судового збору у розмірі 2 684 грн. Суди відхилили посилання прокурора про звільнення його від сплати судового збору пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вказані юридичні особи, в інтересах яких звернувся прокурор із позовом, не є потерпілими від злочину особами, а тому на них передбачена цим положенням Закону пільга щодо сплати судового збору не розповсюджується.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.

За загальними правилами цивільного судочинства (статті 133 177 356 357 392 393 ЦПК України) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір, ставка якого складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що прокурор не сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а тому обґрунтовано ухвалою від 24 липня 2023 року залишив позовну заяву прокурора без руху та надав триденний строк для усунення недоліків скарги з моменту отримання ухвали, які позивач не усунув.

Установивши, що прокурор не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений судом строк, не сплатив судовий збір у передбаченому законом розмірі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її заявнику.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»є помилковими.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У справі, яка переглядається, предметом заявлених позовних вимог є відшкодування витрат, понесених Національною службою здоров`я України та Чернігівською міською радою на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи, отже вказаним юридичним особам не завдано збитків внаслідок кримінального правопорушення. В даному випадку потерпілим є ОСОБА_2 , а не вказані юридичні особи, які витратили кошти на його лікування, тому останні не відносяться до жодної категорії осіб, які згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Зазначений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2019 року в справі № 462/375/17.

Посилання прокурора на те, що вказаний висновок Верховного Суду є нерелевантним до обставин справи, що переглядається, є помилковим, оскільки у вказаній справі за позовом прокурора в інтересах Львівської міської ради, предметом позову також єстягнення витрат, понесених закладом охорони здоров'я у зв'язку із лікуванням особи, потерпілої від кримінального правопорушення, отже правовідносини у справах є подібними.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 квітня 2023 року у справі № 912/1194/22, від 08 жовтня 2020 року у справі № 361/6656/17, від 31 січня 2022 року у справі № 334/7236/19 є необґрунтованими.

Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 912/1194/22 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу предметом позову є стягнення шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконного видобування корисних копалин. Тобто у цій справі прокурор звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди в інтересах держави в особі відповідного органу, якій на думку прокурора й було завдано шкоди.

У справах за № № 361/6656/17, 334/7236/19 про відшкодування шкоди позивачами є фізичні особи, яким вважають себе потерпілими внаслідок кримінального правопорушення особами.

Отже, у зазначених справах різними є підстави та предмет позову, а також зміст позовних вимог, отже правовідносини не є подібними зі справою, що переглядається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України).

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 серпня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 21 вересня 2023 року- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара