Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року

м. Київ

справа № 449/1108/21

провадження № 61-9418св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Бібрська міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костик Емілії Романівни на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 рокуу складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою до заінтересованої особи - Бібрської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що з жовтня 2012 року і по день смерті вона проживала однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_3 .

Вказувала, що встановлення зазначеного факту необхідне їй для отримання спадщини після смерті останнього.

Просила встановити факт проживання із померлим ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без шлюбу у період з жовтня

2012 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року у складі судді Борняка Р. О. заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , без шлюбу у період з жовтня 2012 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заяви та наявністю підстав для її задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 листопада 2021 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що встановлення даного факту необхідно заявниці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не з`ясував, чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця, та не встановив коло спадкоємців померлого, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костик Е. Р. на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Костик Е. Р., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19,

від 02 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012, від 20 липня 2022 року у справі № 2о-30/2009 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а провадження по її заяві було відкрито після спливу шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини. Оскільки жодні спадкоємці у встановлений законом строк не подали заяви про прийняття спадщини, тому спору про право в даному випадку немає.

ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою майже через два роки з дати смерті ОСОБА_3 , посилаючись на те, що він є двоюрідним братом померлого і з матір`ю є єдиними живими родичами останнього.

Вважає, що ОСОБА_2 не є особою, чиї права, свободи, інтереси та (або) обов`язки вирішувалися оскаржуваним судовим рішенням, оскільки у встановлений законом строк він не звернувся із заявою про прийняття спадщини, тому апеляційний суд мав закрити апеляційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , з метою отримання спадщини, звернулася до суду із заявою до заінтересованої особи - Бібрської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю з

ОСОБА_3 з жовтня 2012 року і по день смерті останнього.

Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 , посилаючись на те, що він є двоюрідним братом померлого ОСОБА_3 і єдиними живими родичами останнього є він та його мама - ОСОБА_5 .

Стверджував, що ОСОБА_1 є невідомою йому особою, яка не мала жодного відношення до померлого, з нею він не проживав, а із заявою вона звернулася лише з метою успадкування майна ОСОБА_3 .

Зазначав, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , проте суд оскаржуваним рішенням фактично позбавив його права на спадкове майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що встановлення факту проживання із померлим ОСОБА_3 необхідно заявниці для належного оформлення права на спадщину після смерті останнього, що свідчить про наявність спадкового спору між заявницею та ОСОБА_2 стосовно спадкового майна, проте суд першої інстанції не з`ясував, чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця, та не встановив коло спадкоємців померлого. Таким чином, виявивши спір про право, апеляційний суд відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.

Схожий за змістом висновок у спірних правовідносинах щодо наявності спору про право викладено в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 464/3523/18, від 31 березня 2021 року у справі № 330/626/20, від 13 травня

2021 року у справі № 645/784/20, від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 02 серпня

2019 року у справі № 412/1277/2012, від 20 липня 2022 року у справі № 2о-30/2009, на які посилалася заявниця у касаційній скарзі.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про залишення заяви без розгляду та звертає увагу ОСОБА_1 на те, що вона не позбавлена права звернутися з відповідним позовом у порядку позовного провадження.

Водночас, доводи заявниці про відсутність у ОСОБА_2 права на спадкування підлягають перевірці в межах позовного провадження, за участю остатнього.

Доводи касаційної скарги про відсутність спору про право спростовуються наведеними у цій постанові мотивами.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костик Емілії Романівни залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян