Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.11.2024 року у справі №752/21544/18
Ухвала КЦС ВП від 24.02.2019 року у справі №752/21544/18

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 752/21544/18

провадження № 61-2862св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація,

третя особа - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Волкової Ольги Олександрівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 січня 2019 року у складі судді Іванової І.

В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання нечинним рішення органу опіки та піклування, визначення місця проживання дитини, визначення способів участі в особистому вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, в якому просив: визнати нечинним розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 лютого 2018 року № 124 "Про визначення місця проживання малолітньої дитини"; визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_1; відібрати малолітню ОСОБА_3 від матері ОСОБА_2 та передати батькові ОСОБА_1. У разі незадоволення вказаних позовних вимог просив визначити спосіб та порядок його участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 шляхом встановлення відповідного графіка.

У разі незадоволення його позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком, відібрання її від матері та визначення почергової участі у вихованні дитини - визначити інший спосіб участі у вихованні дитини в дошкільний та шкільний періоди і до досягнення дитиною 14-річного віку.

20 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити його побачення та спілкування (контакти) з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожного вівторка та четверга з 16-30 год. до 18-30 год. та кожної суботи з 12 год. до 15 год. поблизу місця проживання дитини, у публічних місцях, парках, скверах, розважальних закладах, кінотеатрах, в межах території міста Києва. Також просив зобов'язати ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб передавати малолітню доньку у вказані дні йому для проведення ними спільних побачень (зустрічей) та особистого спілкування (контактів). Застосувати зустрічне забезпечення, зобов'язавши його повертати малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, не пізніше 18-30 год. кожного вівторка та четверга і не пізніше 15 год. кожної суботи, а також особисто передавати малолітню доньку ОСОБА_2 або третім особам за її згодою не пізніше 18 год. кожного вівторка та четверга і не пізніше 15 год. кожної суботи.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

05 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій посилався на те, що після припинення його шлюбних відносин з ОСОБА_2 вона чинить перешкоди у вихованні, спілкуванні, зустрічах та інших формах його контактів з їх дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 постійно змінює місце проживання дитини, заклади дошкільної освіти, гуртки, секції та інше, внаслідок чого між ним та донькою відсутній контакт (спілкування, побачення), втрачаються психологічні та емоційні зв'язки між ним та дитиною, дитина забуває батька. Тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_2 забезпечувати явку малолітньої ОСОБА_3,2015 року народження, до Міського центру дитини, розташованого по вулиці Дегтярівській, 3-А в місті Києві, кожного понеділка з 15 год. до 16-30 год. для проведення спільних зустрічей (побачень) з ним у присутності ОСОБА_2 або без її присутності за участю фахівця Міського центру дитини (за згодою), без присутності будь-яких інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення ухвали про забезпечення позову і до ухвалення остаточного рішення в даній цивільній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Міського центру дитини, розташованого по вулиці Дегтярівській, 3-А в місті Києві, кожного понеділка з 15 год. до 16-30 год. для проведення спільних зустрічей (контактів) з ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та фахівця Міського центру дитини (за згодою) без участі будь-яких інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення цієї ухвали до ухвалення остаточного рішення в даній справі.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами існує спір та реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Обраний заявником вид забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), є співмірним із заявленими позовними вимогами та беззаперечно буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її батьком - ОСОБА_1

26 грудня 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Волкова О. О. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року подана безпосередньо до Київського апеляційного суду, тобто з порушенням порядку, встановленого для її подання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

04 лютого 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Волкова О. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 січня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що при поверненні апеляційної скарги без розгляду апеляційний суд не взяв до уваги правовий висновок, викладений постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18), виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що призвело до порушення прав ОСОБА_2 на доступ до суду та оскарження судового рішення.

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року зазначено, що її може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Тому висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України є правильним.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Волкової О. О. на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 січня 2019 року в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.

25 липня 2019 року справа № 752/21544/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Міського центру дитини, розташованого по вулиці Дегтярівській, 3-А в місті Києві, кожного понеділка з 15 год. до 16-30 год. для проведення спільних зустрічей (контактів) з ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 та фахівця Міського центру дитини (за згодою) без участі будь-яких інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення цієї ухвали до ухвалення остаточного рішення в цій справі.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, 26 грудня 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Волкова О. О. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини 2 статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин 1 , 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина 1 статті 17 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 , 2 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених частин 1 , 2 статті 352 ЦПК України.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову (пункт 3 частини 1 статті 353 ЦПК України).

Статтею 355 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено частиною 1 статті 351 ЦПК України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Отже, у розділі XIII "Перехідні положення" ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

На час подання представником ОСОБА_2 - адвокатом Волковою О. О. до Київського апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала і не функціонує до цього часу.

Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зазначав, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (пункт 45 рішення від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України", заява №19164/04).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Такі правові висновки щодо подання апеляційної скарги до апеляційного суду викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18), у постановах судових палат Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, зокрема від 05 червня 2019 року у справі № 760/10908/13-ц (провадження № 61-6св19), від 22 травня 2019 року у справі № 755/8517/18 (провадження № 61-156св19), від 17 квітня 2019 року у справі № 752/4619/18 (провадження № 61-2152св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 152/355/17 (провадження № 61-11439св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги без розгляду ґрунтується на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, за змістом якого апеляційні скарги подаються до або через відповідні суди (апеляційні суди).

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду. При цьому Верховний Суд не вирішує питання про направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження), оскільки постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в цій справі було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій справі.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Волкової Ольги Олександрівни задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 січня 2019 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М.

Ю. Тітов