Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.07.2019 року у справі №452/317/19

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 452/317/19-ц

провадження № 61-12915св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: ОСОБА_2, Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту Самбірської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Копняк С.

М. у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Відділ у справах сім'ї, молоді та спорту Самбірської районної державної адміністрації про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою про видачу обмежувального припису у вигляді: заборони ОСОБА_2 перебувати в місці її проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1; заборони ОСОБА_2 здійснювати листування та телефонні розмови із нею; заборонити ОСОБА_2 відвідування дітей за їх місцем проживання. Обмежувальний припис просила видати строком на 6 місяців.

Свої вимоги мотивувала тим, що з ОСОБА_2 з 21 липня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, який у січні 2018 року між ними було розірвано. У шлюбі у них народилось двоє дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

06 червня 2018 року рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області було частково задоволено позов ОСОБА_2 та залишено години і дні відвідування дітей, встановлені рішенням органу опіки та піклування Самбірської РДА.

Після розлучення заявник потерпає від психологічного домашнього насильства з боку ОСОБА_2, коли він відвідує дітей, яке не в змозі терпіти. Це погрози різного характеру, постійне вчинення ним сварок, які здебільшого відбуваються в присутності дітей.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, оголошено усне зауваження та закрито провадження у справі. ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах поліції, як особа яка вчиняє домашнє насильство.

11 серпня 2018 року ОСОБА_2 вчинив щодо заявника фізичне насильство, яке виразилось у заподіянні їй тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим вона зверталась в поліцію.

26 січня 2019 року ОСОБА_2 під час відвідування дітей згідно графіку відвідування, через відмову заявника розбудити сина ОСОБА_6, почав кричати на неї, телефонувати та говорити, що вона порушує умови спілкування та не надає йому дітей. Вважає, що на даний час існує реальна загроза продовження домашнього насильства щодо неї з боку ОСОБА_2 та настання більш тяжких наслідків для психічного, а можливо і фізичного її здоров'я.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 5 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено того факту, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство по відношенню до неї 11 серпня 2018 року та 26 січня 2019 року. Місцевий суд також дійшов висновку, що заявницею не було доведено того, що існує реальна загроза та ризики продовження домашнього насильства.

Суд першої інстанції прийшов також до висновку, що ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою з метою намагання призупинити дію рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 червня 2018 року, яке набрало законної сили, і на певний період усунути ОСОБА_2 від можливості приймати участь у спілкуванні та у вихованні синів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис щодо заборони ОСОБА_2 листування та телефонних розмов з ОСОБА_1 строком на 6 місяців. В решті вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи апеляційну скаргу судом апеляційної інстанції було встановлено, що зs сторони ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 вчинялося домашнє насильство і є ризики продовження та їх повторення, а тому з метою захисту прав заявника від насильства в сім'ї, суд вважав за необхідне застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_2 здійснювати листування та телефонні розмови з ОСОБА_1 строком на 6 місяців з дня ухвалення даної постанови.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, надісланій до Верховного Суду 02 липня 2019 року засобами поштового зв'язку, ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасувати й залишити в силі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 вчинялося домашнє насильство і є ризики продовження та їх повторення.

Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було встановлено випадків домашнього насильства відносно заявника та їх малолітніх дітей. ОСОБА_2 вказує, що підставою притягнення його до адміністративної відповідальності стала словесна сварка, яка виникла через розбіжність думок у способі виховання спільних дітей та обмеження доступу заявника до них.

Заявник вказує, що ОСОБА_1 не доведено, що рішення про задоволення поданої нею заяви якнайкраще відповідатиме інтересам малолітніх дітей, а також зазначає, що ОСОБА_1 має на меті отримати сам факт видачі обмежувального напису щодо нього.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

08 серпня 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивуючи відзив, заявник зазначила, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що було встановлено випадки насильства стосовно заявниці. В поданому відзиві вказує, що попри ту обставину, що можливість вхідних дзвінків від ОСОБА_2 заблоковано, останній має можливість надсилати текстові повідомлення чим і користується. ОСОБА_1 вказувала, що постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП України, в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнавав повністю, щиро розкаявся.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 452/317/19 з Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Постановою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись щодо нього усним зауваженням. Постановою встановлено, що ОСОБА_2 04 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв знаходився за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, і вчинив із нею сварку, під час якого виражався в її сторону нецензурною лайкою. В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.

Із листа начальника Самбірського відділу поліції ГУ НП у Львівській області від 23 серпня 2018 року відомо, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Самбірському ВП ГУ НП у Львівській області як особа, яка вчинила домашнє насильство, оскільки 07 травня 2018 року відносно громадянина ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Постановою Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ від 18 грудня 2018 року залишено рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 червня 2018 року без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Постановою встановлено, що

Із вказаної постанови Львівського апеляційного суду судом першої інстанції встановлено, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 червня 2018 року позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 щодо участі у спілкуванні та у вихованні синів. Визначено позивачу побачення із дітьми у присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання у АДРЕСА_1, або в іншому за погодженням із нею місці для спілкування у час із 14-30 год до 17-30 год у першу, третю середу та другу і четверту суботу кожного місяця. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

З окремої ухвали Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, вбачається, що судом було встановлено, факт не виконання ОСОБА_1 рішення органу опіки та піклування, яким визначено спосіб участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними. Позивач (ОСОБА_2) є військовослужбовцем, місце його служби віддалене від місця проживання дітей. Організація участі у вихованні дітей вимагає докладання ним додаткових зусиль для доїзду до місця проживання дітей.

Перешкоди у зустрічах з дітьми у визначений органом опіки та судовим рішенням час, є порушенням прав батька у вихованні дітей та перешкоджають виконанню ним своїх батьківських обов'язків.

Про наведене в описовій частині ухвали Апеляційним судом повідомлено Самбірську районну державну адміністрацію для організації контролю за виконанням рішення суду і органу опіки та піклування з метою запобігання порушень сімейного законодавства щодо участі батька у вихованні дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до статті 350-2 ЦПК Українизаява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства.

Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищеЗакону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Частинами 2 , 3 , 4 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Статтею 350-6 ЦПК Українипередбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Статтею 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 04 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв знаходився за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, і вчинив із нею сварку, під час якого виражався в її сторону нецензурною лайкою, в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, однак попри визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення надсилав на номер телефону ОСОБА_1 текстові повідомлення образливого Верховний Суд, виходячи з аналізу зазначених норм закону та матеріалів справи, погоджується із висновками апеляційного суду.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 вчинялося домашнє насильство і були ризики їх повторення, а тому з метою захисту прав заявника від насильства в сім'ї, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про можливість застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис у вигляді заборони йому здійснювати листування та телефонні розмови з ОСОБА_1 строком на 6 місяців з дня ухвалення постанови.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом апеляційної інстанції не було встановлено випадків домашнього насильства відносно заявника спростовуються матеріалами справи та наведеними вище обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська