Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.09.2018 року у справі №703/1826/17

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 703/1826/17

провадження № 61-42539св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Смілянський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року в складі судді Опалинської О. П. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доСмілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у Смілянському психоневрологічному інтернаті з геріатричним відділенням з 14 травня

2001 року на посаді касира.

Відповідно до наказу від 13 травня 2016 року № 17-02 її було переведено на посаду інструктора з трудової терапії.

Згідно з наказом директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням від 31 травня 2017 року № 34-02 позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Підставами для звільнення стали результати медичного огляду, згідно з якими позивач, на думку відповідача, не відповідає займаній посаді за станом здоров`я.

За результатами періодичного медичного огляду лікарська комісія визнала позивача придатною для роботи за професією «інструктор з трудової терапії», про що було зазначено в картці працівника і вказала лише на протипоказання для позивача роботи в нічні зміни.

Вважала, що її звільнення було проведено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та вимогам наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій».

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати наказ директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням від 31 травня 2017 року № 34-02 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади інструктора з трудової терапії за пунктом 2 статті 40 КЗпП України незаконним; поновити позивача на роботі на посаді інструктора з трудової терапії Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням; допустити судове рішення в частині поновлення на займаній посаді до негайного виконання, а також стягнення місячної заробітної плати; стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також судові витрати понесені позивачем на оплату правової допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням від 31 травня

2017 року № 34-02 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади інструктора з трудової терапії за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інструктора з трудової терапії Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням.

Стягнуто з Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36 304,56 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач придатна до роботи на посаді інструктора з трудової терапії, а у висновку комісії не зазначено про її непридатність за станом здоров`я виконувати зазначену роботу, тому звільнення відповідачем позивача було проведено без достатніх правових підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року Смілянський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, зокрема, що за посадою інструктор з трудової терапії наявні шкідливі фактори трудового процесу такі як підвищена температура повітря на відкритих площадках та підняття і переміщення вантажу, а також те, що за наявності встановлених у результаті проведеного періодичного медогляду діагнозів позивача існує пряма заборона виконання трудових обов`язків за вказаною посадою. Крім того, судами неправильно застосовано пункт 2 частини першої статті 40, статі 43, 170 КЗпП України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що наказом від 14 травня 2001 року № 40 ОСОБА_1 було прийнято на посаду касира Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням.

Наказом від 13 травня 2016 року № 17-02 ОСОБА_1 переведено на посаду інструктора з трудової терапії Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням.

У період з 06 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року працівники Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням проходили періодичний медичний огляд в Смілянській міській поліклініці для дорослих Смілянського міського ВОЗ.

За результатами періодичного медичного огляду лікарська комісія визнала ОСОБА_1 придатною для роботи за професією «інструктор з трудової терапії», про що було зазначено в картці працівника і вказала лише на протипоказання для позивача роботи в нічні зміни.

Відповідно до наказу директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням від 31 травня 2017 року № 34-02 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади інструктора з трудової терапії з 31 травня

2017 року за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставою звільнення, зазначеної в наказі, є заключний акт за результатами періодичного медичного огляду у 2017 році, відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада

1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок) затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України

від 21 травня 2007 року №246.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку періодичні медичні огляди проводяться з метою, в тому числі, вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

Відповідно до пункту 2.16 Порядку результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок Комісії про стан здоров`я заносяться до картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, зазначеною у додатку 7, і до медичної картки амбулаторного хворого (форма 025/о (va302282-99), затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 1999 року № 302 (v0302282-99) «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)». У картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров`я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши, що позивач придатна до роботи за професією інструктора з трудової терапії на рік, дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог статті 40 КЗпП України, що є підставою для визнання незаконним та скасування спірного наказу, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 статті 235 КЗпП України

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо зупинення виконання рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року зупинено виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 липня

2018 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 05 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська