Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.07.2019 року у справі №577/2977/15ц

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

місто Київ

справа 577/2977/15-ц

провадження № 61-22965св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кузьківська сільська рада Конотопського району Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Приватне підприємство «Меридіан-С», Управління Держземагентства у Конотопському районі Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області в складі судді Гетьмана В. В. від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів Семеній Л. В., Криворотенка В. І., Бойка В. Б., від 26 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кузьківської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення Кузьківської сільської ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що починаючи з 1952 року вона користується земельною ділянкою площею 0,38 га, яка складається із земельних ділянок, розташованих за різними адресами в с. Жолдаки. Частина земельної ділянки знаходиться біля будинків по АДРЕСА_4, по АДРЕСА_2, решта - по АДРЕСА_5 .

У 1993 році спірна земельна ділянка рішенням сільської ради була передана їй у власність безоплатно. Під час виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку позивач з`ясувала, що частина земельної ділянки площею 0,0576 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у 2014 році рішенням сільської ради передана у власність ОСОБА_1 .

Просила визнати незаконним та скасувати рішення Кузьківської сільської ради від 18 червня 2013 року, яким було надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для індивідуального житлового будівництва, оскільки воно прийнято з порушеннями земельного законодавства, скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0579 га, що розташована по АДРЕСА_2 , видане на ім`я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_2 у власність з дотриманням вимог земельного законодавства. Позивач не довела своїх прав на цю земельну ділянку, оскільки до 01 січня 2008 року не отримала на неї правовстановлюючі документи, як передбачено вимогами пункту шостого розділу Х Перехідних положень ЗК України, у зв`язку з чим втратила на неї права.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2016 року.

Позов ОСОБА_1 до Кузьківської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області від 18 червня 2013 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для індивідуального житлового будівництва громадянину ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_3 , на території Кузьківської сільської ради».

Визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 від 06 вересня 2014 року НОМЕР_3, на земельну ділянку площею 0,0579 га, що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 . Скасовано державну реєстрацію цієї земельної ділянки за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 447703259220, номер запису про право власності 6914411).

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач не надав доказів того, що спірна земельна ділянка на час надання її у власність ОСОБА_2 відносилась до земель запасу, чим не довів право сільської ради розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Кузьківська сільська рада просила скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2017 року та залишити в силі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 листопада 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, не надав належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи та подані стороною позивача. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи докази, які не досліджувалися судом першої інстанції та послався на них у своєму рішенні.

Від позивача надійшов відзив, у якому ОСОБА_1 не погоджувалася із викладеним у касаційній скарзі, просила відмовити в її задоволенні. Позивач вказувала, що суд апеляційної інстанції всебічно дослідив докази, подані до суду першої інстанції та докази, у витребуванні яких відмовлено судом першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Кривцовій Г. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що голові колгоспного подвір`я ОСОБА_1 з 29 квітня 1994 року на праві особистої власності належить житловий будинок по АДРЕСА_4 .

Рішенням Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області від 14 жовтня 1993 року № 15 ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка загальною площею 0,38 га.

14 жовтня 2013 року позивач звернулася до сільської ради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,38 га, що розташована по АДРЕСА_2, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 .

Рішенням Кузьківської сільської ради від 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

12 травня 2013 року позивач уклала договір з Конотопським міськрайонним виробничим відділом Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі.

Під час погодження меж із суміжними землевласниками та прийнятті-передачі межових знаків погоджені межі земельних ділянок загальною площею 0,3225 га, а саме: по АДРЕСА_4 площею 0,2355 га (0,0806 + 0,1549), по АДРЕСА_5 площею 0,0870 га, підписані акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання та встановлено, що земельна ділянка площею 0,0579 га по АДРЕСА_2 передана у власність ОСОБА_2 , у зв`язку з чим акт не був підписаний представником Кузьківської сільської ради.

Показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , письмовими заявами землекористувачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , земельні ділянки яких межують зі спірною ділянкою, встановлено, що використання земельної ділянки позивачем та її родиною за призначенням розпочалося із 1952 року.

17 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Кузьківської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва площею 0,06 га по АДРЕСА_2 .

Рішенням Кузьківської сільської ради від 18 червня 2013 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі громадянину ОСОБА_1 у власність загальною площею 0,06 га із земель запасу в межах АДРЕСА_2 . Термін виконання цього рішення встановлений 1 рік, по закінченню якого воно втрачає юридичну силу.

16 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до сільської ради із заявами про продовження терміну дії рішення від 18 червня 2013 року та внесення до нього змін.

Рішенням Кузьківської сільської ради від 23 червня 2014 року продовжено строк дії рішення від 18 червня 2013 року та внесені до нього зміни.

18 червня 2014 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Конотопської районної державної адміністрації погоджено розроблений Приватним підприємством «Меридіан-С» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

01 липня 2014 вказаний проект землеустрою погоджено Управлінням Держземагенства у Конотопському районі.

27 липня 2014 року спірна земельна ділянка зареєстрована, їй присвоєний кадастровий № НОМЕР_1 .

31 липня 2014 року рішенням Кузьківської сільської ради затверджений проект землеустрою та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку загальною площею 0,0579 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

06 вересня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку та зареєстровано за ним право власності.

01 вересня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі- продажу, відповідно до якого власником спірної земельної ділянки стала ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При вирішенні спору слід виходити із законності набуття кожною зі сторін права власності на спірну земельну ділянку із застосуванням до спірних правовідносин саме тієї редакції закону, яка була чинною на момент їх набуття.

Статтею 6 Земельного кодексу України у редакції від 13 березня 1992 року (далі - ЗК України 1992 року) передбачено право приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян України на одержання у власність земельних ділянок для особистого підсобного господарства.

Відповідно до вимог статті 17 ЗК України 1992 року передача у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно зі статтею 56 ЗК України 1992 року, що була раніше надана громадянину, провадилася сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки. Зазначені земельні ділянки передавалися у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядали у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймали відповідні рішення.

Відповідно до статті 56 ЗК України 1992 року для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської ради народних депутатів передавалися безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надавалися безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково могли надаватися земельні ділянки у користування.

Статтями 1 - 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року № 15-92 (далі - Декрет № 15-92) передбачено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчувалися відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Пунктом другим Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку загальною площею 0,38 га, яка знаходиться за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 , в період дії ЗК України 1992 року, Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року № 697- ХІІ, Декрету № 15-92 та на підставі рішення Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області від 14 жовтня 1993 року № 15.

Твердження Кузьківської сільської ради про те, що ОСОБА_1 своє право власності на спірну земельну ділянку підтвердила неналежними доказом, а саме: ксерокопією рішення з додатками, Суд не бере до уваги, оскільки воно спростоване іншими письмовими доказами.

Чинним на час виникнення правовідносин земельним законодавством, зокрема пунктом шостим Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ, а також пунктом шостим розділу Х «Перехідних положень» ЗК України від 25 жовтня 2001 року передбачалося, що громадяни, яким передано у користування чи власність земельні ділянки до введення в дію ЗК України 2001 року, після закінчення строку оформлення права власності чи користування землею цією землею (який встановлено до 01 січня 2008 року), втрачають раніше надане їм право на землю.

Зазначені норми Постанови на підставі рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність, а тому неотримання ОСОБА_1 правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку до кінця 2007 року - не свідчить про те, що вона їй не належить.

Твердження відповідача Кузьківської сільської ради, що ОСОБА_1 не довела свого права на спірну земельну ділянку, оскільки до 01 січня 2008 року не отримала правовстановлюючий документ, а тому втратила це право, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормі закону.

Щодо набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , Суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статі 118 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Відповідно до вимог статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом 8-1 частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Верховний Суд враховує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення ЗК України 1992 року, Закону України «Про власність», Декрету № 15-92, встановивши право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та вимоги статей 118,121,122 ЗК України до спірних правовідносин щодо передачі у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час прийняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки із земель запасу сільська рада діяла поза межами свої повноважень та не у відповідності із вимогами статей 118, 121, 122 ЗК України, а тому постановлене цією ж радою рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місці) для індивідуального житлового будівництва на території Кузьківської сільської ради є таким, що порушує закон.

Встановивши, що рішення ради про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 є передчасним і прийнятим з порушенням закону, що не може бути підставою для виникнення в ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про визнання недісними та скасування як самого рішення, так і свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку зі скасуванням її державної реєстрації.

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57 - 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів та відповідає вимогам статей 212, 213 - 215, 303, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кузьківської сільської ради Конотопського району Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р.А. Лідовець Ю. В. Черняк