Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №522/21610/17

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 522/21610/17

провадження № 61-6118св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Одеська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його сестра ОСОБА_3.

Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді частини кв. АДРЕСА_1. Він проживає на території Російської Федерації, весь час до смерті сестри спілкувався з нею та підтримував дружні стосунки. Коли дізнався про смерть сестри приїхати в Україну не мав можливості, оскільки у травні 2017 року потрапив до лікарні з діагнозом сахарний діабет 2 типу, середньої тяжкості в фазі субкомпенсації. У результаті цього захворювання була проведена операція, під час якої йому було видалено 2 пальці та частину стопи, він значний період часу перебував на реабілітації. Приїхавши в Україну, він звернувся до нотаріальної контори з метою оформлення спадщини після смерті сестри, але йому було запропоновано звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин позивач просив суд визначити йому додатковий строк у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3; встановити факт, що ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2019 року в складі судді Єршової Л. С. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем причини як окремо, так і у сукупності не можуть бути визнані об'єктивними перешкодами, труднощами, які позбавили його будь-якої можливості своєчасно дізнатись про смерть члена сім'ї, а після отримання такої інформації - звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відповідно до передбаченого законом порядку для реалізації своїх спадкових прав. Вимога про встановлення факту родинних відносин є похідною та не підлягає задоволенню.

Врахувавши, що позивач надавав суперечливі свідчення про те, коли він дізнався про смерть ОСОБА_3, суд установив, що ОСОБА_1 дізнався про смерть сестри за декілька місяців до закінчення строку прийняття спадщини після її смерті.

Юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 19 травня 2017 року по 31 травня 2017 року і до та після періоду стаціонарного лікування, яке тривало 13 днів, позивач не був позбавлений можливості направити заяву про вступ у спадщину поштою. Разом із тим суд врахував, що у період з 22 серпня 2017 року і по 19 жовтня 2017 року (останній день, встановлений законом для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3) ОСОБА_1 перебував в Україні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2019 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1.

Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, як рідних брата та сестри.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на два місяці з часу набрання постановою законної сили.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, допустив непропорційне втручання у право позивача як єдиного законного спадкоємця на спадкування майна після смерті сестри, не дотримавшись справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та його інтересами, що привело до незаконного позбавлення прав на спадкове майно.

Позивачем доведено належним чином, що строк для прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин й є законні підстави для визначення додаткового строку у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 та визнання факту родинних відносин між цими особами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 398/3802/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 241/372/18, від 19 березня 2020 року у справі № 572/887/18, від 07 лютого 2020 року у справі № 754/11447/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач приїхав до України 23 серпня 2017 року, а тому мав можливість у передбачений законом строк звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Твердження позивача про гарні стосунки з покійною ОСОБА_3 спростовуються матеріалами справи, що свідчать про протилежне. Позивач не надав належні до допустимі докази, які б у їх сукупності дали підстави для висновку про можливість встановлення родинних відносин між ним та ОСОБА_3.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року призначено справу до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 25 квітня 2017 року, актовий запис про смерть № 4190. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 7/12 частин кв. АДРЕСА_1.

11 липня 2017 року Другою одеською державною нотаріальною конторою заведено спадкову праву № 296/2, з якої вбачається, що 11 липня 2017 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3, звернулась ОСОБА_2, яка вказала, що вона є племінницею померлої та мешкала разом з нею за адресою: АДРЕСА_2.

19 жовтня 2017 року сплив 6-місячний строк, визначений частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

06 листопада 2017 року до нотаріальної контори особисто з заявою звернувся ОСОБА_1, який вказав, що є рідним братом померлої ОСОБА_3 та бажає прийняти спадщину, що відкрилась після її смерті.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2013 року, що набрало законної сили, по справі №2/1522/11517/1 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про усунення від права спадкування за законом, встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3.

Вказані обставини також підтверджуються рішенням Приморського районного суду м.

Одеси від 19 квітня 2016 року по справі 522/12364/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки та в період з 22 серпня 2017 року і по 19 жовтня 2017 року (останній день, встановлений законом для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3) перебував в Україні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, а також Верховного Суду у постановах: від 10 жовтня 2018 року у справі № 398/3802/15-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 572/887/18, від 07 лютого 2020 року у справі № 754/11447/18.

Сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилалася позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

Так, суд оцінив надані позивачем медичні документи, які не містять даних про його стаціонарне лікування протягом шести місяців з дня відкриття спадщини і дійшов вірного висновку про те, що стан його здоров'я не був об'єктивною перешкодою щодо його обізнаності про смерть ОСОБА_3 та звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Разом із тим, при вирішенні спору, суд першої інстанції узяв до уваги, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 19 травня 2017 року по 31 травня 2017 року і до та після періоду стаціонарного лікування, яке тривало 13 днів, не був позбавлений можливості направити заяву про вступ у спадщину поштою.

Колегія суддів також враховує, що проживання спадкоємця в іншій країні не виключало його можливості спілкуватись з сестрою за допомогою засобів зв'язку та бути обізнаною про обставини її життя та смерті, однак, у касаційній скарзі третя особа вказала, що позивач протягом останніх років життя сестри припинив спілкування з нею, про що зокрема свідчать і судові спори між ними.

При цьому, місцевий суд, установивши, що позивач приїхав в Україну в серпні 2017 року, а із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся у листопаді цього ж року, підставно врахував вказані обставини як такі, що достовірно не підтверджують відсутність у позивача об'єктивної можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк, який закінчився 19 вересня 2017 року.

Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи зазначене, а також відсутність доказів, що позивач мав захворювання, які унеможливили його обізнаність про смерть ОСОБА_3 та звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини в розумінні частини 3 статті 1272 ЦК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції не звернув увагу на неправильний суб'єктний склад учасників справи, не врахувавши, що належним відповідачем у даному випадку має бути саме ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_3, а не орган місцевого самоврядування. Однак, вказане не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо вирішення спору вцілому.

Скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував положення статті 1272 ЦК України та не врахував судову практику, посилання на яку містить касаційна скарга заявника.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року скасувати, залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович