Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.07.2020 року у справі №461/2217/19

Постанова

Іменем України

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 461/2217/19

провадження № 61-9194св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року у складі судді Борняк Р. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М.

М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 13 листопада 2017 року приблизно о 23:40 год у м. Львові на перехресті вулиць Стрийська - В. Великого, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "СМАРТ", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "Смарт", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 та її пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, а автомобілі зазнали технічні пошкодження.

14 листопада 2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12017140080003700 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

За результатами досудового розслідування 29 листопада 2017 року слідчий СУ ГУНП у Львівській області Хомин В. С. виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140080003700 від 14 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

05 березня 2018 року постановою Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/7528/17 провадження у справі відносно ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

У зв'язку з тим, що у постанові Франківського районного суду м. Львова у справі № 465/7528/17 вина ОСОБА_2 не була встановлена, позивач 24 січня 2019 року звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27 лютого 2019 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз було надано висновок експерта № 2387 згідно якого причиною настання дорожньо-транспортної пригодистали невідповідність дій ОСОБА_2 вимогам пунктів
1.5, 2.3 (підпункту "б " та "д "), 8.1,8.7,8.7.3 (підпунктів "ґ " та "е"), 16.1,16.3 ПДР.

На момент дорожньо-транспортної пригодицивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "СМАРТ", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна".

Згідно звіту № 2885/18 про оцінку автомобіля марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, від 24 січня 2018 року, яка була проведена СПДФО ОСОБА_5 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 221 342,19 грн, а його ринкова вартість становить 200 627,82 грн.

Згідно звіту № 350/06/18 про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, від 14 червня 2018 року, що проведена ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, після дорожньо-транспортної пригодистановить 119 229,84 грн.

ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 81
397,98 грн.

Позивач, як власник транспортного засобу марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, згідний з тим, щоб визнати транспортний засіб фізично знищеним, а тому відшкодуванню підлягає вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди за мінусом грошових коштів, що були виплачені страховою компанією (200 627,82 грн - 81 397,98 грн = 119 229,84 грн).

Додатково позивач зазначив, що в результаті неправомірних дій відповідача та у зв'язку із пошкодженням його автомобіля йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 30 000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 119 229,30 грн, 30 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та передати ОСОБА_2 залишки автомобіля марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, - після повного відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем фактично отримано повне відшкодування матеріально збитку завданого його транспортному засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, а будь-яких доказів про те, що останнім проведено ремонт належного йому транспортного засобу із нових запчастин на суму більшу від згаданої вартості завданого йому збитку, не представлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року скасовано у частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди та судових витрат і ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 10 000,00 грн.

У задоволенні решти позову в цій частині вимог відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки місцевого суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення майнової шкоди та передачі залишків автомобіля відповідачу є такими, що відповідають обставинам, які мають значення для справи та вимогам закону.

Разом з цим апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування завданої моральної шкоди.

Факт участі у дорожньо-транспортній пригоді та заподіяння внаслідок такої шкоди майну (транспортному засобу) заподіює моральну шкоду.

Вина відповідача у заподіянні шкоди, протиправність її діяння та причинний зв'язок між діянням та шкодою встановлено та доведено належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року у частині вирішення вимог про відшкодування майнової шкоди та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити в повному обсязі.

В частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди постанова апеляційного суду не оскаржується.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи.

У касаційній скарзі заявник посилається як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Заявник вважає, що суд застосував положення статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України (щодо страхового відшкодування) без врахування правових позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 11 червня 2019 року у справі № 755/253/16-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 447/1716/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 658/1677/18, в яких зазначено: якщо пошкодження транспортного засобу не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Вважає, що суд помилково посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справах № 910/32969/15, № 910/3650/16, які мають інші обставини справи та не підлягають застосуванню під час розгляду справи за його позовом.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

30 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Сімоненко В. М. у касаційному провадженні № 61-9194св20 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

29 квітня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 листопада 2017 року приблизно о 23:40 год у м. Львові на перехресті вулиць Стрийська - В. Великого, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "СМАРТ", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "Смарт", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 та її пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, а автомобілі зазнали технічні пошкодження.

Згідно витягу з кримінального провадження № 12017140080003700 від 13 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією діяння за частиною 1 статті 286 КК України.

Постановою слідчого СУ ГУНП у Львівській області, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017140080003700 від 13 листопада 2017 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 05 березня 2018 року провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно висновку судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 387 від 27 лютого 2019 року причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13 листопада 2017 року приблизно о 23:40 год у м. Львові на перехресті вулиць Стрийська - В. Великого, за участю автомобілів марки "СМАРТ", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 з технічної точки зору, є невідповідність дій ОСОБА_2 вимогам пунктів 1.5, 2.3 (підпункту "б " та "д "), 8.1,8.7,8.7.3 (підпунктів "ґ " та "е"), 16.1,16.3 ПДР.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, № 885/18 від 13 листопада 2017 року, що проведена оцінювачем ОСОБА_5 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ транспортного засобу марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 221 342,19 грн, а ринкова вартість вказаного транспортного засобу складає 200 627,82 грн. Тому, експерт прийшов до висновку, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 200 627,82 грн (а. с. 11-13).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу експертом не визначалась.

Відповідно до окремого, додаткового звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу № 350/06/18 від 14 червня 2018 року, складеного оцінювачем автотранспортних засобів ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" ОСОБА_6 (на основі попереднього звіту № 885/18 від 13 листопада 2017 року оцінювача ОСОБА_5), ринкова вартість КТЗ до пошкодження становила 200 627,82 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу становить - 81 397,98
грн, що не перевищує ринкової вартості КТЗ до пошкодження, а ринкова вартість пошкодженого автомобіля марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, у післяаварійному стані становить - 119 229,84 грн (а. с. 25-28).

Такі висновки є взаємодоповнюючими одне одного та будь-якими іншими доказами не спростовані.

Також встановлено, що позивач отримав страхове відшкодування в сумі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу у розмірі 81 397,98 грн (а. с. 29).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених статей 12, 81 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов'язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов'язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач фактично просив визнати фізично знищеним автомобіль марки "Опель Віваро", реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з чим стягнути з відповідача вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням коштів, що були виплачені страховою компанією.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами) (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц).

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судом встановлено, що ринкова вартість автомобіля позивача до пошкодження становила 200 627,82 грн, а вартість його відновлювального ремонту, з урахуванням зносу, становить 81 397,98 грн, що не перевищує ринкової вартості автомобіля до пошкодження. Ринкова вартість пошкодженого автомобіля позивача у післяаварійному стані становить - 119 229,84 грн.

Вказані обставини підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи, що позивач отримав страхове відшкодування в сумі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу у розмірі 81 397,98 грн, а також взявши до уваги те, що позивачем не було доведено факту проведення ремонту належного йому транспортного засобу (на суму більшу від згаданої вартості завданого йому збитку), а також того факту, що його автомобіль фізично є знищеним, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Позивач не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог.

Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов'язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов'язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевим та апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 755/253/16-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 447/1716/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 658/1677/18, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, алез різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди без змін.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкодизалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко