Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2018 року у справі №303/5125/17

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 303/5125/17

провадження № 61-39023св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Стегура Наталія Петрівна,

відповідач - Дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

представник відповідача - адвокат Сілкіна-Яцко Євгенія Олексіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стегури Наталії Петрівни на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Пака М. М. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства (далі - ДП) «Закарпатський облавтодор» Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Мукачівський ДЕД» про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 1977 року його було прийнято на роботу на посаду водія 3-ого класу в ДЕУ-864 в м. Мукачево згідно з наказом від 11 липня 1977 року № 115, а 07 серпня 2017 року він був звільнений з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважав, що наказ від 07 серпня 2017 року № 66-К про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а він - поновленню на роботі. Зазначав, що понад 40 років він сумлінно виконував свої трудові обов`язки. 02 серпня 2017 року, згідно з даним йому керівництвом завдання, виїхав до м. Ужгород на службовому автомобілі МАЗ 551605 , державний номер НОМЕР_2 . Здійснивши відсип асфальту на місці призначення, повертався в м. Мукачево. На виїзді з м. Ужгорода в автомобілі сталася поломка, а саме, вийшов з ладу гальмівний шланг та головний гальмівний циліндр. В телефонному режимі він повідомив головного механіка Філії «Мукачівська ДЕД» ДП «Закарпатський облавтодор» ОСОБА_2 про вказані поломки та попросив про допомогу (надання матеріалів та людей для її налагодження). Однак, останній відмовив у допомозі. Тоді він на місці тимчасово усунув поломку та доїхав до гаражу. Після того, 03 серпня 2017 року він з`явився на роботі зранку та вимагав полагодити автомобіль для здійснення ним своїх трудових обов`язків. З 03 серпня до 08 серпня 2017 року він щодня з`являвся на роботу вчасно і в належному стані та жодним чином не порушував свої трудові обов`язки. За цей час він не зміг приступити до перевезення матеріалів через поломку службового авто. 08 серпня 2017 року ним було надано начальнику Філії «Мукачівська ДЕД» письмові пояснення про поломку автомобіля та небажання відповідальних осіб здійснювати його ремонт. Того ж дня він дізнався, що його хочуть звільнити по надуманій причині - перебування на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння. 09 серпня 2017 року аналогічні письмові пояснення були направлені директору ДП «Закарпатський облавтодор».

Зазначав, що 29 серпня 2017 року він отримав відповідь від 23 серпня 2017 року №183 та копію наказу від 07 серпня 2017 року №66-К про звільнення на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірним та скасувати наказ від 07 серпня 2017 року № 66-К, поновити його на роботі на посаді водія у філії «Мукачівський ДЕД» ДП «Закарпатський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», стягнути середній заробіток час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що факт перебування ОСОБА_1 03 серпня 2017 року на робочому місці в нетверезому стані є доведеним, отже, його звільнення на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані є обґрунтованим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стегура Н. П. залишено без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Стегура Н. П., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають значення для справи на підставі недопустимих доказів. Вважає, що акт від 03 серпня 2017 року № 1, доповідна записка інженера з ОП ОСОБА_7, доповідна записка головного механіка ОСОБА_2 є неналежними доказами перебування ОСОБА_1 на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння. При цьому посилається на відсутність у матеріалах справи інших належних доказів на підтвердження стану алкогольного сп`яніння, зокрема, висновку про медичний огляд позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У жовтні 2018 року представник відповідача - адвокат Сілкіна-Яцко Є. О. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не містить достатніх аргументів, які дозволяють сумніватися в законності оскаржуваних рішень.

Зазначає, що викладені у касаційній скарзі аргументи та доводи є надуманими, а суди попередніх інстанцій надали належну оцінку всім обставинам справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду у складі судді Погрібного С. О. від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до копії трудової книжки від 29 серпня 1974 року ОСОБА_1 12 липня 1977 року прийнятий на роботу на посаду водія 3-ого класу в ДЕУ-864 в м. Мукачево на підставі наказу від 11 липня 1977 року № 115 (а. с. 13).

У доповідній записці механіка ОСОБА_2 від 13 липня 2017 року зазначено, що 11 липня 2017 року водій ОСОБА_1 повторно з`явився на роботу в сильному алкогольному сп`янінні, що було зафіксовано доповідною від 10 липня 2017 року та грубо порушив трудову дисципліну. Порушення з боку ОСОБА_1 та ігнорування вказівок механіка по ремонту та технічному обслуговуванні автомашини неодноразові, що приводить до частих поломок (а. с. 17).

У доповідній записці інженера ОП ОСОБА_7 від 03 серпня 2017 року вказано, що водій ОСОБА_1 на території філії (база механізації) знаходиться у стані алкогольного сп`яніння та неадекватно себе поводить. Для недопущення травматизму та аварійних ситуацій, інженер просив не допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків (а. с. 16).

Відповідно до акту від 03 серпня 2017 року №1 «Про перебування працівника на роботі у нетверезому стані», який підписаний головним механіком ОСОБА_2 , механіком ОСОБА_4 , інженером ОП ОСОБА_7, головою профкому філії ОСОБА_5 , та який затверджений начальником філії «Мукачівська ДЕД» ОСОБА_6 , водій МАЗ, ОСОБА_1 03 серпня 2017 року перебував на роботі у стані алкогольного сп`яніння, що проявилося в тому, що він не виконував свої посадові обов`язки, спав в кабіні автомобіля марки МАЗ, неадекватно себе поводив, а також від нього було чути різкий запах алкоголю. Від пояснень та проходження медичного огляду ОСОБА_1 відмовився (а. с. 15).

Згідно з наказом від 07 серпня 2017 року № 66-К начальника філії «Мукачівська ДЕД» ОСОБА_6, 07 серпня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади водія бази механізації за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставами вказано: акт від 03 серпня 2017 року № 1, доповідна записка інженера з ОП ОСОБА_7, доповідна записка головного механіка ОСОБА_2 (а. с. 14).

Відповідно до акту від 08 серпня 2017 року, затвердженого начальником філії «Мукачівська ДЕД» ОСОБА_6, звільнений водій ОСОБА_1 одержав повний розрахунок і відмовився отримати трудову книжку (а. с. 38).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стегури Н. П. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що факт перебування ОСОБА_1 03 серпня 2017 року на робочому місці в нетверезому стані є доведеним, отже, його звільнення на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані є обґрунтованим.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає, оскільки судові рішення відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Ураховуючи, що перебування 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння підтверджено актом від 03 серпня 2017 року, складеним та підписаним головним механіком ОСОБА_2, механіком ОСОБА_4 , інженером ОП ОСОБА_7, головою профкому філії ОСОБА_5 , затвердженим начальником філії «Мукачівська ДЕД» ОСОБА_6, а також показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, самостійно відповідний медичний огляд не пройшов, профспілкова організація надала згоду на його звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів перебування ОСОБА_1 03 серпня 2017 року на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, зокрема відповідного медичного висновку, є необґрунтованими, оскільки відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача в нетверезому стані на робочому місці, від проходження медичного огляду ОСОБА_1 відмовився.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стегури Наталії Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк