Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 211/1674/19

провадження № 61-2679св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Лисенко Олександр Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з метою прийняття спадщини після смерті матері вона звернулася до Четвертої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Успадковане спірне домоволодіння вона вирішила продати.

У липні 2016 року до неї звернувся ОСОБА_2 та вони, в усній формі, уклали договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу житлового будинку з надвірним будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що вони погодили, що вартість будинку становить 125 000 грн, які відповідач сплачує з розстрочкою платежів та за проживання в цьому будинку та ведення господарської діяльності на земельній ділянці до повного оформлення правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку, він сплачує їй щомісяця оренду плату в розмірі 3 000 грн.

Вказувала, що перший завдаток за купівлю будинку в сумі 30 000 грн ОСОБА_2 сплатив 12 серпня 2016 року. Надалі, в період з серпня 2016 року до серпня 2018 року було сплачено загальну суму вартості будинку 125 000 грн.

Проте, орендну плату за проживання в житловому будинку та користування земельною ділянкою відповідач умисно не сплачував. Більш того, самостійно, без її згоди та згоди компетентних органів, здійснив перепланування в житловому будинку, демонтував огорожу, встановив нову, плануючи там проживати разом зі своєю сім`єю.

Стверджувала, що згідно з усним договором від 23 серпня 2016 року, вони зобов`язувалися нотаріально укласти договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, після оформлення правовстановлюючих документів на домоволодіння протягом трьох років, після повної сплати завдатку за домоволодіння. Але ОСОБА_2 умисно ухиляється від укладення договору купівлі-продажу та сплати їй за користування домоволодінням орендної сплати в сумі 99 000 грн.

Розмір завданої відповідачем матеріальної шкоди, з урахуванням сплачених ним 125 000 грн позивач оцінила у сумі 130 730 грн, оскільки відповідно до звіту про оцінку майна від 11 березня 2019 року ринкова вартість спірного домоволодіння складає 120 160 грн, відповідно до звіту про оцінку майна від 11 березня 2019 року ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме земельної ділянки площею 0,0480 га, що розташована на АДРЕСА_1 , без урахування ПДВ складає 28 570 грн та умисно не сплачена орендна плата за користування нерухомим майном складає 99 000 грн.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки в розмірі 229 730 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року у складі судді Сарат Н. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача ринкової вартості будинку із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 130 730 грн. Крім того, грошові кошти, які позивач передав відповідачу в розмірі 125 000 грн, були передані саме як аванс за будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а не як завдаток, та є такими, що набуті позивачем безпідставно.

Також районний суд вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за користування нерухомим майном в розмірі 99 000 грн, оскільки доказів на підтвердження у кладення між сторонами договору оренди будинку та земельної ділянки позивач не надав.

Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 22 000 грн.

Додаткове судове рішення мотивоване тим, що в судовому засіданні 04 липня 2019 року представником відповідача зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу. Отже, вимоги абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України виконані, позивач у цій частині вимог заперечень чи клопотань про зменшення розміру витрат в судовому засіданні не заявляв, відтак, заява про винесення додаткового рішення є обґрунтованою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року залишено без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_3 на додаткове рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2019 року задоволено частково.

Додаткове рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги адвоката, в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 1 000 (одна тисяча) грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд зазначив, що районний суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків.

Щодо додаткового рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2019 року апеляційний суд вважав, що відшкодування ОСОБА_1 понесених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 22 000 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню у розмірі 5 000 грн.

Крім того, судом зменшено заявлену відповідачем вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції з 10 000 грн до 1 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Лисенко О. А., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення в частині зміни додаткового рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2019 року про стягнення стягнутих витрат на професійну правничу допомогу та зменшення витрат на професійну правничу допомогу при підготовці та розгляду справи у суді апеляційної інстанції скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 22 000 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн, в решті оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенка О. А. мотивована тим, що позивачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції клопотань щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявлялося.

Посилається на положення частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у якій зазначено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Вважає, що ЦПК України не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 05 вересня 2018 року спадкоємцем домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 є її донька ОСОБА_1 (том 1, а. с. 20).

Право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 вересня 2018 року (том 1, а. с. 22).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 листопада 2018 року земельна ділянка, кадастровий номер 1211000000:03:380:0016 за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 (том 1, а. с. 23-25).

12 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений усний договір купівлі-продажу з розстрочкою платежу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 125 000 грн в якості оплати за продаж будинку із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 - адвоката Лисенка О. А. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Скасовуючи додаткове рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 липня 2019 року та ухвалюючи нове судове рішення про зменшення суми стягнутих з позивача на користь відповідача витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, та стягнення з позивача на користь відповідача витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у меншому розмірі, ніж заявлено відповідачем, суд апеляційної інстанції вважав, що з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та недоведення вчинення представником відповідача - адвокатом Лисенком О. А. частини процесуальних дій під час розгляду справи у районному суді, стягненню підлягають витрати на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції у розмірах 5 000 грн та 1 000 грн, відповідно.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду не погоджується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 11 травня 2019 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 квітня 2018 року, попередній розрахунок суми судових витрат від 06 червня 2019 року, акт виконаних робіт від 04 липня 2019 року, товарний чек від 04 липня 2019 року (том 1, а. с. 132-135, 225- 226 ). Крім того, відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 квітня 2018 року, акт виконаних робіт від 04 вересня 2019 року, товарний чек від 04 вересня 2019 року (том 2, а. с. 25-28).

Позивач у суді першої інстанції заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правову допомогу чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надала. Під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції стороною позивача надано не було.

З огляду на викладене, враховуючи що відповідач довів надання йому адвокатом Лисенком О. А. зазначених послуг у суді першої та апеляційної інстанцій у заявленому розмірі, витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані відповідачеві позивачем повністю. Крім того, колегія суддів враховує, що позивач ОСОБА_1 не заперечувала право ОСОБА_5 брати участь у розгляді справи як адвоката.

Оскільки відповідач згідно з положеннями статті 81 ЦПК України довів надання йому адвокатом Лисенком О. А. зазначених послуг у судах попередніх інстанцій у відповідних сумах, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав за власною ініціативою зменшити заявлені відповідачем до відшкодування витрати на правову допомогу, які належно підтверджені, а тому постанова суду апеляційної інстанції в частині зменшення витрат на правову допомогу має бути скасована.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Отже, касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції у справі в оскаржуваній частині (щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу) скасувати та ухвалити нове судове рішення у скасованій частині про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 22 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. У решті постанову слід залишити без змін.

Сторонами не оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення вимог про відшкодування матеріальних та моральних збитків, а тому суд касаційної інстанції не переглядає оскаржувані судові рішення у цих частинах.

Згідно із частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк