Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.08.2019 року у справі №138/2103/18

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 138/2103/18

провадження № 61-3099св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, як орган опіки та піклування,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Служба у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, як органу опіки та піклування, на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, у складі судді Савкової І. М.,

від 17 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матківської М. В., Марчук В. С., Сопруна В. В.,

від 15 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради, як орган опіки та піклування, звернувся до суду з позовом, в інтересах малолітніх та неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що із 2015 року сім`я ОСОБА_1 перебуває під наглядом соціальних служб. 18 липня 2018 року виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради прийнято рішення № 239 «Про негайне відібрання дітей та тимчасове їх влаштування», а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , із сім`ї ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 , де існує безпосередня загроза життю та здоров`ю дітей.

Відповідач ОСОБА_1 з дітьми проживала за адресою: АДРЕСА_1 , у трикімнатному будинку без зручностей, кімнати якого знаходяться у занедбаному стані. Належний догляд за дітьми не здійснюється, діти мають неохайний вигляд, ходять у брудному одязі, не забезпечені необхідним одягом, взуттям, дитячою літературою та розвиваючими іграшками. ОСОБА_1 не працює, не піклується про фізичний та розумовий розвиток дітей, їх навчання, не забезпечує необхідного харчування дітей, що має негативний вплив на їх фізичний розвиток, незважаючи на те, що вона отримує щомісячну державну допомогу для малозабезпечений сімей у розмірі 6 627, 69 грн, а також родина має пільги на оплату вартості комунальних послуг у розмірі 50% як багатодітна сім`я.

У зв`язку з цим на підставі пункту 2 статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України), з урахуванням поданих 11 лютого 2019 року уточнень, позивач просив:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 - відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області

від 17 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 31 жовтня

2019 року, у задоволенні позову виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, як органу опіки та піклування, відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України). Тому, про ухилення від обов`язку виховувати дитину, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мова може йти лише за умови винної поведінки особи, свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками. ОСОБА_1 не в повній мірі виконувала батьківські обов`язки відносно своїх дітей, разом з тим судом враховано поведінку відповідача в ході розгляду справи, а саме поліпшення побутових умов проживання дітей та кількість відвідувань ОСОБА_1 дітей в

КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

Крім того, суд врахував думку малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в судовому засіданні, у присутності вихователя-методиста ОСОБА_8 , повідомили, що бажають повернутися до матері.

Відмовляючи в задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд виходив з відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про винну поведінку останнього щодо дитини, або даних про те, що до відповідача раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, надавав матеріальну допомогу на утримання дочки, продовжував з нею спілкуватись, періодично забирав до себе на вихідні.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, як органу опіки та піклування, залишено без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 жовтня 2019 року - без змін.

Приймаючи постанову від 15 січня 2020 року, колегія суддів виходила з того, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 14 лютого 2020 року до Верховного Суду, з урахуванням поданих уточнень, виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, як орган опіки та піклування, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, оскільки суди ухвалюючи оскаржувані судові рішення не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України

від 12 липня 2017 року по справі № 761/29113/14-ц, Верховного Суду

від 28 листопада 2018 року по справі № 179/303/17 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 14 грудня 2016 року у справі № 161/9020/15-ц.

Судами не було взято до уваги, що залишення дітей у сімейному середовищі відповідачів несе загрозу їх життю та здоров`ю. Орган опіки та піклування вважає, що середовище в якому зростають діти ОСОБА_1 є непридатним для їхнього повноцінного виховання та гармонійного розвитку. Моральний вигляд ОСОБА_1 не може слугувати для дітей прикладом поведінки. ОСОБА_1 веде асоціальний спосіб життя, неодноразово притягувалася до адміністративної та кримінальної відповідальності, що судами не досліджувалось.

Під час розгляду справи суд першої інстанції, покладаючи в основу судового рішення думку дітей, не врахував, що діти висловлювали свою думку і свідчили в присутності матері, яка чинила на них тиск.

Апеляційний суд всупереч вимог статті 367 ЦПК України під час розгляду справи не з`ясував особисті думки дітей та дійшов передчасного висновку про залишення рішення місцевого суду без змін.

Також заявник звертає увагу касаційного суду, що під час розгляду справи судами ОСОБА_1 поводила себе неадекватно, у зв`язку із чим її неодноразово видаляли із зали судового засідання. Вважають, що така поведінка відповідача, з урахуванням довідки КНП «Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування» № 01/01-06-3098 від 28 листопада 2018 року щодо перебування ОСОБА_1 на обліку у психіатричному кабінеті, повинна була викликати в суду здоровий сумнів в здатності відповідача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Однак в порушення вимог статей 12, 13 ЦПК України позивачу не було роз`яснено право та обов`язок надання доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо призначення судової психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_1 , та не роз`яснено наслідків незаявлення такого клопотання.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 .

Відповідачі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 записано відповідно до вимог частини першої статті 135 СК України (зі слів матері).

Сім`я ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом у міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді із 06 травня 2015 року, через систематичне невідвідування лікаря жіночої консультації, відмову від обстеження, що загрожувало здоров`ю матері та ненародженої дитини. Перебуваючи на обліку ОСОБА_1 на співпрацю з працівниками служби не йшла, до рекомендацій не дослухалась.

18 липня 2018 року виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради Вінницької області прийнято рішення № 239 «Про негайне відібрання дітей та тимчасове їх влаштування», згідно з яким вирішено негайно відібрати дітей від матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки існує безпосередня загроза життю та здоров`ю дітей.

Станом на день розгляду справи по суті в суді першої інстанції діти згідно вищезазначеного рішення виконавчого комітету знаходяться в Комунальному закладі «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (далі - Центр).

Згідно відповіді директора Центру № 219 від 29 вересня 2018 року, за час перебування в закладі малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із 20 липня 2018 року є відчутні позитивні зміни в структурі особистості дітей.

Згідно довідки КНП «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування» № 01/01-06-3098 від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в психіатричному кабінеті консультативно-діагностичної поліклініки.

Відповідно до довідки Приватної психіатричної клініки (м. Одеса)

від 03 жовтня 2018 року за результатами обстеження ОСОБА_1 , психічних розладів не виявлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 надавав матеріальну допомогу на утримання дочки, продовжував з нею спілкуватись, періодично забирав до себе на вихідні.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради та має пільгу багатодітним сім`ям на житлово-комунальні послуги у розмірі 50 %, а також отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям в сумі 6 627, 69 грн щомісячно.

Судами встановлено, що після відібрання дітей ОСОБА_1 здійснила косметичний ремонт у будинку, регулярно відвідує своїх дітей у Центрі.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 , яка до 12 вересня 2018 року працювала начальником служби у справах дітей, сім`ї та молоді міської ради, негативно охарактеризувала ОСОБА_1 та вказала на неналежне виховання та погані умови проживання дітей. Після повідомлення від сусідів, що ОСОБА_1 розвела багаття на подвір`ї, палить одяг, було прийнято рішення про негайне відібрання дітей у зв`язку із загрозою для їх життя та здоров`я. Відповідача ОСОБА_2 бачила лише декілька разів.

Свідок ОСОБА_10 (голова квартального комітету № 7 «Калантир») суду пояснив, що письмових скарг на ОСОБА_1 до квартального комітету не надходило. Були усні скарги від сусідів.

Із показань свідків: ОСОБА_11 (вчитель НВК № 3, класний керівник ОСОБА_4 ), ОСОБА_12 (вчитель НВК № 3, класний керівник ОСОБА_5 ), ОСОБА_13 (директор НВК № 3) суди встановили, що діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 навчались в НВК № 3. Діти виховані, привітні, щирі, навчались на середньому рівні. Були випадки пропуску школи, разом з тим, мати, хоча й невчасно, але надавала підтвердження, що діти хворіли. Зовнішній вигляд дітей не завжди охайний. При цьому, діти ніколи не скаржились на батьків. Мати відвідувала батьківські збори, однак на контакт не йшла.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що до відібрання дітей, підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_1 , допомагала їй матеріально, купувала речі для дітей, продукти харчування. В будинку було брудно, діти не отримувала належного харчування, догляду, не завжди одягнені по сезону. Вважала, що ОСОБА_1 приділяє більшу увагу своїй творчості ніж дітям, разом з тим, дітей любить і вони люблять свою матір. Батько дітей байдуже відноситься до їх виховання.

Свідок ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) пояснила що проживає разом з матір`ю, та до відібрання з двома молодшими сестрами та братом. Батько проживає окремо, спілкується з ними на вихідних, періодично забирає меншу сестру до себе. Вона навчається в коледжі. Наполягала, що мати доглядає за дітьми та забезпечує їх всім необхідним в міру своїх можливостей.

Свідок ОСОБА_15 (медсестра сімейної амбулаторії) пояснила суду, що знає сім`ю ОСОБА_1 із 2007 року. Відвідувала ОСОБА_1 (первинний патронаж) по місцю проживання після народження дитини. Були претензії до відповідачки з приводу чистоти та відсутності дитячого ліжка. В подальшому ОСОБА_1 не пускала свідка в будинок. Діти

ОСОБА_1 активні, але неохайні. У дітей немає всіх необхідних щеплень згідно графіку. За допомогою ОСОБА_1 не звертається, лікує у разі необхідності дітей сама. В останнє відповідачка зверталась до сімейної амбулаторії за довідкою для поїздки дітей у Болгарію на відпочинок.

Свідок ОСОБА_17 (головний лікар Могилів-Подільського міського центру первинної медико-санітарної допомоги) пояснила, що у 2015 році виїжджала по місцю проживання ОСОБА_1 , оскільки у неї почались пологи, остання відмовлялась їхати до пологового будинку, ставлячи під загрозу своє життя та життя і здоров`я ненародженої дитини. Влітку

2018 року ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського МЦ ПМСД за довідкою для виїзду дітей за кордон на відпочинок. Відповідачці було відмовлено, оскільки у дітей не було всіх необхідних щеплень, а записи про щеплення дітей в медичній картці підроблені.

Із показань свідка ОСОБА_18 (дільничний офіцер поліції Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області) судами встановлено, що у

2018 році він був залучений до відібрання дітей у ОСОБА_1 . На подвір`ї та в будинку був безлад, ОСОБА_1 відмовлялась відчинити двері.

Будучи допитаною в якості свідка, представник служби у справах дітей Могилів-Подільської міської ради - Герасим В. Б., суду пояснила, що з ОСОБА_1 знайома із весни 2018 року. Працюючи в службі у справах дітей, приходила до ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання дітей. При перевірці, у веранді та першій з кімнат було чисто, ліжка застелені. В наступних двох кімнатах був безлад та важкий запах. Під час наступних візитів, ОСОБА_1 не відчиняла працівникам служби двері.

Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в судовому засіданні, в присутності вихователя-методиста ОСОБА_8 , повідомили, що з матір`ю їм жилося добре, все необхідне у них було, мати ніколи не ображала та не застосовувала фізичну силу до них, ніколи не залишала на довго без нагляду, а тому вони бажають повернутися додому. Підтвердили, що батько хоча й проживає окремо, продовжує з ними спілкуватись, забирає на вихідні, допомагає по мірі своїх можливостей.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (у редакції, чинній на час розгляду судами спору) визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого

2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року

(заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17,

від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Встановивши фактичні обставини справи, суди правильно розтлумачили поняття винного ухилення від виконання батьківських обов`язків і дійшли вірного висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

У розглядуваній справі судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не бажають брати участь у вихованні дітей, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов`язків по їх вихованню.

Судами попередніх інстанцій вірно враховано, що в ході розгляду справи відповідачі заперечували проти задоволення позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 регулярно навідували дітей за місцем їх знаходження в Центрі, а ОСОБА_1 вживала заходи щодо покращення побутових умов, що в сукупності свідчить про інтерес батьків до дітей.

Відхиляючи доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку заслуховування думки малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Верховний Суд виходить з того, що при вирішенні спору щодо дитини судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей. Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав.

Одним з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У статті 12 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

01 квітня 2007 для України набула чинності Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року.

Положеннями статті 3 Європейської конвенції передбачено права дитини бути проінформованим та висловити свою думку під час розгляду справи (судового розгляду).

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється наступними правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультації; мати можливість висловлювати свої думки; бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.

Статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей передбачено порядок прийняття рішення судовими органами під час розгляду справи, що стосується дитини.

Так, якщо внутрішнім законодавством дитина взнається такою, що має достатній рівень розуміння, перед прийняттям рішення судовий орган: упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує дитину сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб (у разі необхідності - приватно), якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Згідно зі статтею 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд першої інстанції, врахувавши положення статті 171 СК України та

статті 12 Конвенції про права дитини, в судовому засідання 16 жовтня

2019 року вислухав, в присутності вихователя-методиста ОСОБА_8 , думку малолітніх - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які у силу свого віку

(11 та 9 років відповідно) мають право бути вислуханими і почутими, та надав оцінку думці дітей з урахуванням усіх доказів по справі в їх сукупності, навів відповідні мотиви, за яких дійшов висновку про те, що оцінка дітьми поведінки своїх батьків, життєвих обставин є об`єктивною, а залишення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьками на даний час забезпечить якнайкраще їх інтереси.

Думка дітей, щодо вирішення питання про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 батьківських прав, не була розцінена судами як абсолютна підстава для відмови у позові, а врахована у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Разом із тим посилання заявника на порушення судами попередніх інстанцій принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Так, згідно діючого сімейного законодавства України наявність у матері (батька) дитини психічних розладів саме по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Судами надана належна оцінка довідці КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ»

№ 01/01-06-3098 від 28 листопада 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 знаходиться на обліку у психіатричному кабінеті, та довідці Приватної психіатричної клініки від 03 жовтня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 проходила обстеження в клініці та психічних розладів у неї не виявлено.

Доводи касаційної скарги щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної та кримінальної відповідальності не підтверджені матеріалами справи.

Висновки судів у розглядуваній справі не суперечать висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року по справі № 761/29113/14-ц та постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 179/303/17.

Позивач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій жодним чином не був обмежений чи позбавлений у праві заявляти клопотання, у тому числі про призначення судової експертизи.

Згідно протоколів судових засідань в судах першої та апеляційної інстанції сторонам були роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Колегія суддів відхиляє як надумані, доводи касаційної скарги виконавчого комітету міської ради, який має у своїй структурі юридичний відділ та систематично через своїх представників бере участь у розгляді справ в суді, про те, що позивач потребував від суду додаткових роз`яснень своїх прав та обов`язків.

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, як органу опіки та піклування, залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області

від 17 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович