Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №751/2603/17

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 751/2603/17-ц

провадження № 61-41св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - Державна казначейська служба України, прокуратура Чернігівської області, головного управління Національної поліції в Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Чернігівської області на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2017 року у складі судді Ченцової С. М. та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів Страшного М. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Утравні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Чернігівської області, головного управління Національної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що з 26 листопада 2013 року щодо нього проводились оперативно-розшукові заходи. 27 грудня 2013 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вимагання та отримання службовими особами неправомірної вимоги. 21 червня 2014 року,

11 липня 2014 року, 29 липня 2014 року, 29 серпня 2014 року, 25 вересня

2014 року йому оголошувались підозри про вчинення злочинів за частиною четвертою статті 368 КК України. 29 травня 2014 року у його службовому кабінеті був проведений обшук; 07 липня 2014 року на його майно накладено арешт та обрано міру запобіжного заходу - заставу в розмірі 25 тис. грн. Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2015 року його виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачувався. Вважає, що йому завдана моральна шкода через незаконне перебування під кримінальним переслідуванням з 26 листопада

2013 року.

З урахуванням викладеного, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету на його користь моральну шкоду у розмірі 124 800 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня

2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на його користь 124 800 грн на відшкодування моральної шкоди. Зобов'язано Державну казначейську службу України списати зазначену суму з відповідного рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.

Задовольняючи частково позові вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті незаконних дій органів досудового розслідування позивачу було завдано моральну шкоду, а тому вимоги

ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2017 року рішення районного суду змінено в частині визначення способу стягнення моральної шкоди. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 124 800 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з тим, що ОСОБА_2 діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури завдана моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних, моральних та фізичних стражданнях. Разом з тим зазначив, що покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_2 моральної шкоди на державу, суд лише зобов'язує казначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.

У грудні 2017 року Державна казначейська служба України та заступник прокурора Чернігівської області подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином обставин справи та не звернули уваги на те, що незаконність дій працівників органів прокуратури, національної поліції та Державної казначейської служби України не доведено. Суди не з'ясували, чим підтверджується факт завдання позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру. Крім того, апеляційний суд невірно визначив джерело відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди.

У лютому 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційні скарги, в якому зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що 27 грудня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_2 внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом вимагання та отримання посадовими особами неправомірної вигоди.

21 червня 2014 року ОСОБА_2 оголошено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 368 КК України.

29 травня 2014 року в службовому кабінеті ОСОБА_2 був проведений обшук.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 04 липня 2014 року відносно ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 04 липня 2014 року на майно ОСОБА_2 було накладено арешт.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області

від 02 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року,

ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 368 КК України за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, в яких він звинувачувався.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом завдання шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких визначений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту п'ятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, суди з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Таким чином, суди на виконання вищевказаних вимог закону та положень статей 212-214 ЦПК України 2004 року правильно застосували норми законодавства, встановили розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством і судом та визначили розмір моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав ОСОБА_2, характеру немайнових втрат, вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Безпідставними є доводи заступника прокурора Чернігівської області про те, що суд апеляційної інстанції не застосував закон та при вирішенні спору не зазначив, у чому саме полягали душевні страждання позивача, зміни у його житті, оскільки суд, врахувавши, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, дійшов цілком аргументованого висновку про визначення саме такого розміру компенсації з урахуванням реальних втрат, а також засад виваженості та справедливості.

Рішення судів у зазначеній справі містить належне та переконливе обґрунтування розміру моральної шкоди на користь позивача з урахуванням вимог чинного законодавства, яким це питання врегульовано, а також мотивів, з яких суд виходив.

Також є безпідставними доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про те, що апеляційний суд помилково поклав на державну установу відповідальність за завдану державою шкоду й не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.

Статтею 43 БК України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011(далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пункт 4 Положення).

В силу пункту 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_2 моральної шкоди на державу, суд лише зобов'язує казначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційних скаргах заявники.

Враховуючи те, що висновки районного та апеляційного судів відповідають встановленим у справі обставинам, рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін, відповідно до положень статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2017 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Чернігівської області

від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю. В. Черняк