Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2018 року у справі №1522/1790/12

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 1522/1790/2012

провадження № 61-25689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року у складі судді Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2012 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2007 року у розмірі 266 696,35 доларів США, що станом на 28 листопада 2011 року за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 2 130 823 грн 83 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 151 650,39 доларів США, що еквівалентно 1 211 641 грн 12 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 72 483,96 доларів США, що еквівалентно 579 125 грн 10 коп.; пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу - 27 337,00 доларів США, що еквівалентно 218 414 грн 43 коп.; штраф - 15 225,00 доларів США, що еквівалентно 121 643 грн 18 коп.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2013 року позовну заяву ПАТ «КБ «Надра» в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2013 року у складі судді Ільченко Н. А. позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 11 грудня 2007 року у розмірі 266 696,35 доларів США, що станом на 28 листопада 2011 року за курсом НБУ еквівалентно 2 130 823 грн 83 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 151 650,39 доларів США, що еквівалентно 1 211 641 грн 12 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 72 483,96 доларів США, що еквівалентно 579 125 грн 10 коп.; пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу - 27 337,00 доларів США, що еквівалентно 218 414 грн 43 коп.; штраф - 15 225,00 доларів США, що еквівалентно 121 643 грн 18 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 належним чином не виконувала своїх зобов'язань за кредитним договором від 11 грудня 2007 року, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню у солідарному порядку з позичальника та поручителя ОСОБА_5

Не погоджуючись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2013 року, ОСОБА_5 звернулась до суду з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2013 року відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що зазначені ОСОБА_5 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не свідчать про те, що у неї були перешкоди для подання апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки, а відтак причини для поновлення строку є неповажними. Належних та допустимих доказів, які б свідчили, що заявник пропустила строк на оскарження рішення районного суду від 17 травня 2013 року з поважних причин, ОСОБА_5 не надала, у зв'язку з чим на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання ро відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою й такою, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Зазначала, що вона особисто не підписувала зворотні повідомлення про отримання рекомендованих листів та її не було надіслано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2013 року. Посилалась на те, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Приморського районного суду м. Одеси зазначену цивільну справу.

У червні 2018 року справу надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_5 було залишено без руху для звернення заявника до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку та зазначенням підстав для поновлення такого строку.

05 лютого 2018 року на виконання зазначеної ухвали апеляційного суду ОСОБА_5 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку, у якому посилалась на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки при оголошенні рішення районного суду вона не була присутня у судовому засіданні, поштовим відправленням оскаржуване судове рішення також не отримувала, а про його зміст дізналася лише після того, як ознайомилася з матеріалами справи. Наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення, згідно яких вона була повідомлена про день, час та місце розгляду справи не відповідають дійсності, оскільки ніяких викликів і повідомлень вона не отримувала.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 брала участь у розгляді справі, отримували судові виклики і повідомлення до суду за адресою її місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а. с. 43, 47, 60, 72, 77).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що зазначені ОСОБА_5 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не свідчать про те, що у неї були перешкоди для подання апеляційної скарги у визначені процесуальним законом строки, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_5 знала, що вказана цивільна справа розглядається у Приморському районному суді м. Одеси і лише через чотири роки звернулась з апеляційною скаргою, що є зловживанням своїми процесуальними правами, направленими на затягування розгляду справи, а посилання на те, що вона не отримувала судових повісток є безпідставним, у зв'язку з чим причини для поновлення пропущеного процесуального строку є неповажними. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що заявник пропустила строк на оскарження рішення районного суду від 17 травня 2013 року з поважних причин, остання не надала, тому на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Посилання касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, оскільки суд діяв у повній відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Учасник процесу зобов'язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина третя статті 27 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Таким чином, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Інші доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников