Постанова

Іменем України

03 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 683/1861/19

провадження № 61-12483св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс»,

відповідачі: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області у складі судді Бондарчук Л. А. від 06 вересня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., від 24 листопада 2022 року, і виходив із наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс» звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 22 лютого 2019 року № 6п.1/33/VII «Про надання земельної ділянки в оренду фізичній особі» та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 22 лютого 2019 року, укладеного між Старокостянтинівською міською радою Хмельницької області та ОСОБА_1 .

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Міронекс» зазначало, що воно є власником цілісного майнового комплексу готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 22 лютого 2019 року №6п1/33 VІІ «Про надання земельної ділянки в оренду фізичній особі» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення розташованої по АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 200 кв. м для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (кадастровий номер 6810800000:04:002:0126). Цим же рішенням вищевказану земельну ділянку надано на умовах оренди ОСОБА_1 та встановлено орендну плату.

Позивач посилався на те, що зазначене рішення порушує його права, як власника будівлі по АДРЕСА_1 та орендаря земельної ділянки за вищевказаною адресою, оскільки земельна ділянка, яка згідно з рішенням міської ради передана в оренду ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:04:002:0021, що передана товариству в оренду відповідно до умов договору оренди від 22 травня 2015 року, примикає до належного товариству приміщення та унеможливлює здійснення його обслуговування.

У жовтні 2020 року ТОВ «Міронекс» подало заяву про зміну підстав позову, в якій посилалося на те, що передача в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки повністю позбавило позивача можливості доступу до зовнішніх стін будівлі цілісного майнового комплексу готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою її обслуговування. Встановлення меж земельної ділянки, що перебуває у користуванні

ОСОБА_1 без врахування конструктивних особливостей існуючої будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» призвело до розміщення частини майна позивача на земельній ділянці відповідача, а внаслідок недотримання протипожежних відстаней знижено забезпечення належного протипожежного захисту відвідувачів готелю та їх майна.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2022 року задоволено клопотання представників

ТОВ «Міронекс» -Євдоченко Н. Д. та Смішної І. В .

Залишено без розгляду позов ТОВ «Міронекс» до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 22 лютого 2019 року № 6п1/33 VII та договору оренди землі від 22 лютого 2019 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

Залишено без розгляду позов ТОВ «Міронекс» до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 22 лютого 2019 року № 6п1/33 VII та договору оренди землі від 22 лютого 2019 року в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 22 лютого 2019 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подане у підготовчому засідання клопотання представників позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду є таким, що відповідає положенням пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, а тому підлягає задоволенню.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення поданої представниками позивача заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду відповідає засадам справедливості та диспозитивності судового процесу.

Узагальнені доводи касаційної скарги

07 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій заявник просить скасувати ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 вересня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини другої статті 200 та пункту 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, які не передбачають повноважень суду на залишення частини позовних вимог без розгляду, а також ухвалення у підготовчому засіданні декількох процесуальних рішень.

Вважає, що процесуальні права позивача щодо різних частин позовних вимог передбачені лише частиною другою статті 49 ЦПК України та узгоджуються із повноваженнями суду, передбаченими частиною другою статті 200 ЦПК України. При цьому зазначає, що ухвала суду про залишення позову без розгляду є однієї із форм судового рішення, якою завершується вирішення справи в цілому.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 683/1861/19, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

У січні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

24 січня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 683/1861/19 розподілено судді-доповідачеві.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

12 січня 2023 року ТОВ «Міронекс» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги просить відмовити у її задоволенні.

ТОВ «Міронекс» зазначає, що подання заяви про залишення позову в частині заявлених вимог є правом сторони позивача, передбаченим статтею 13, пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, та не потребує додаткової аргументації на вчинення такої процесуальної дії. Крім того, звертає увагу на те, що положеннями статті 200 ЦПК України передбачено право суду постановити декілька ухвал щодо процесуальних дій, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з положеннями абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України.

Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (пункт 5 частини першої статті 257 ЦПК України).

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 у справі № 441/1609/19).

Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.

Встановивши, що у підготовчому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суді, позивач заявив клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, з огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення частини позовних вимог

ТОВ «Міронекс» без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог та постановлення у підготовчому засіданні декількох процесуальних рішень є безпідставними та ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні заявником норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті (частини перша статті 200 ЦПК України)

Пунктом 1 частини другої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Ураховуючи наведене, відсутня законодавча заборона на постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог на стадії підготовчого судового засідання. При цьому така заборона суперечила б положеннями частини першої, третьої статті 13 ЦПК України.

Схожий правовий висновок було висловлено Верховним Судом у постановах

від 09 вересня 2020 року у справі № 202/11928/14-ц, від22 березня 2021 року у справі № 753/8125/17.

Водночас, колегія суддів зауважує, що з огляду на межі касаційного перегляду справи (стаття 400 ЦПК України), суд касаційної інстанції не перевіряє повноважень представників позивача на подання заяви про залишення позову ТОВ «Міронекс» без розгляду (частини позовних вимог), оскільки це не є доводами касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області

від 06 вересня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович