Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.12.2025 року у справі №398/3043/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 398/3043/23

провадження № 61-11855 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Гімназія імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2025 року у складі судді Шинкаренко І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 серпня 2025 рокуу складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області (далі - Гімназія), в якому просив суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Гімназії від 24 травня 2023 року № 48-к; 2) поновити його на роботі вчителем фізичної культури з 24 травня 2023 року; 3) стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку у розмірі, розрахованому на дату ухвалення судового рішення; 4) стягнути понесені ним судові витрати.

Позов мотивовано тим, що з 10 вересня 1990 року по день звільнення він працював вчителем фізичної культури у Загальноосвітньому навчальному закладі

І-ІІІ ступенів № 2 імені М. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області, який перейменовано в Гімназію імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської обласної.

08 травня 2023 року на виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області його було поновлено на роботі (справа № 398/3120/22).

24 травня 2023 року наказом № 48-к Гімназії його звільнено з роботи за

пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (прогул, у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин).

Вказував, що після поновлення його на роботі 08 травня 2023 року він був відсторонений від роботи для проходження медичного огляду (наказ від 08 травня 2023 року № 145), у цей самий день відповідачем було складено акт про відсутність його на роботі. У подальшому наказом від 15 травня 2023 року № 155 він знову був відсторонений від роботи для проходження медичного огляду з 15 травня 2023 року по 19 травня 2023 року.

Позивач зазначав, що 15 травня 2023 року він надав медичну книжку з відміткою про допуск до роботи, пройшов інструктажі та був допущений до роботи.

Згідно з інформації, зазначеної в наказі про звільнення від 24 травня 2023 року

№ 48-к, він 16 травня 2023 року був відсутній на роботі, про що складено акт про відсутність його на роботі.

17 травня 2023 року він прийшов на роботу, але до виконання посадових обов`язків не приступив, вийшов за територію закладу, потім повернувся, але до роботи не приступив, у зв`язку з чим було складено акт про відсутність на роботі. Ним було щодо цього надано письмові пояснення, але, незважаючи на це, його було звільнено з роботи за прогул.

Згідно з письмових пояснень, наданих відповідачу 16 травня 2023 року, він брав участь в судовому засіданні в Кропивницькому апеляційному суді, про що відповідачу було відомо, так як розглядався спір між ним та відповідачем і представник відповідача - директор ОСОБА_3 теж брав участь в судовому засіданні.

17 травня 2023 року після конфлікту, який виник з приводу недопущення його до роботи, він пішов до районного відділу освіти для отримання допомоги у вирішенні його питання.

Позивач вважав своє звільнення незаконним, просив суд поновити його на роботі, оскільки саме дії відповідача призвели до неможливості його приступити до виконання своїх обов`язків та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 07 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ директора Гімназії

імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області

від 24 травня 2023 року № 48-к про звільнення вчителя фізичної культури

ОСОБА_1 24 травня 2023 року за прогул без поважних причин відповідно

до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичної культури Гімназії

імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області

з 24 травня 2023 року.

Стягнуто з Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2023 року до 07 квітня 2025 року у розмірі

131 535,52 грн із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнуто з Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу інших судових витрат.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичної культури Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області та виплати середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 08 травня 2023 року не може бути розцінено судом як прогул, оскільки 08 травня 2023 року рішенням суду його поновлено на роботі, а дізнався про виконання відповідачем рішення суду 09 травня 2023 року, що підтверджується актом ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 40-к.

Щодо відсутності позивача на робочому місці 16 травня 2023 року, то судом зазначено, що відсутність позивача на роботі було поважною причиною, так як він брав участь у судовому засіданні. При цьому учасниками судового розгляду в суді 16 травня 2023 року були позивач і директор Гімназії, тому представник відповідача не міг не знати про поважність причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 16 травня 2023 року, а надані письмові пояснення позивача 17 травня 2023 року підтвердили ці обставини. Також зазначено, що час відсутності позивача на уроках фізичної культури 17 травня 2023 року відповідно до складеного акта про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 становив дві години робочого часу, тоді як вимога згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає прогул як відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а тому вказані дії позивача не можуть бути розцінені як прогул.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу Гімназії

імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області задоволено.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 07 квітня 2025 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність на робочому місці позивача 17 травня 2023 року становила дві години робочого часу, тоді як вимога пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає прогул як відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, є помилковими, оскільки позивач не приступив до виконання своїх посадових обов`язків, не провів уроки у двох класах, був відсутнім на робочому місці протягом усього робочого часу, передбаченого визначеним графіком роботи саме на 17 травня 2023 року, а тому це вважається прогулом незалежно від абсолютної тривалості цього часу.

Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач самовільно залишив учнів без нагляду, не виконував свої безпосередні трудові функції (ведення уроків), а такі його дії створюють особливу суспільну небезпеку, оскільки відсутність вчителя на запланованих уроках ставить під загрозу життя і здоров`я дітей, які залишились без нагляду відповідальної особи, це порушує дисципліну та безпеку освітнього процесу, що є грубим порушенням обов`язків педагогічного працівника.

При цьому позивач жодних дій для правового вирішення питання відсутності на роботі не вчинив, не звернувся до роботодавця із заявами про надання йому відпустки зі збереженням чи без збереження заробітної плати, аби своєчасно здійснити заміну вчителя на уроках.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 07 серпня 2025 року,в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2025 року змінити у частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу й стягнути заробіток по день остаточного вирішення спору, в іншій частині рішення суду першої інстанції рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 398/3043/23 із Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, так як в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у відповідних постановах Верховного Суду.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що 17 травня

2023 року відповідно до складеного акта про відсутність на робочому місці період невиконання ним трудових обов`язків становив дві години робочого часу, тоді як вимога пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає прогул як відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

При цьому, зазначає, що прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня

2017 року у справі № 761/30967/15-ц, постанова Верховного Суду від 06 березня

2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17).

Зазначає, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанови Верховного Суду

від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61- 37729св18),

від 11 квітня 2024 року у справі N2 127/29246/22 (провадження № 61- 13250св23)).

Крім того, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 травня 2023 року до 07 квітня 2025 року у розмірі

131 535,52 грн із утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, так як вважає, що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 306 912,96 грн. При цьому, посилається на правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скаргаОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права,

а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 травня 2023 року ОСОБА_1 , якого було звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, поновлено на посаді вчителя фізичної культури Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області (попередня назва: загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів №2 імені М. Горького Олександрійської міської ради Кіровоградської області) з 16 липня 2022 року (справа № 398/3120/22)

(а. с. 15-22, т. 1).

08 травня 2023 року директор Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області видав наступні накази:

- наказ № 40-к, відповідно до якого поновлено на посаді вчителя фізичної культури ОСОБА_1 з 16 липня 2022 року, зобов`язано відповідальну особу ОСОБА_4 провести інструктажі та забезпечити допуск до роботи ОСОБА_1

(а. с. 13, т. 1);

- наказ № 144 про перерозподіл педагогічного навантаження годин фізичної культури, відповідно до пункту 5 цього наказу тарифіковано на 2022/2023 навчальний рік вчителя фізичної культури ОСОБА_1 9 годинами фізичної культури: по три години у 6-А, 7-Б, 9-Б класах, що відповідає комплектацією педагогічними кадрами на 2022/2023 навчальний рік. Із вказаним наказом

ОСОБА_1 ознайомлений про що свідчить його особистий підпис (а. с. 68, т. 1);

- наказ № 145 згідно з яким відсторонено ОСОБА_1 від роботи з 08 травня

2023 року по 12 травня 2023 року, у цьому ж наказі зазначено, що в разі підтвердження проходження медогляду раніше визначеної дати, допустити

ОСОБА_1 до роботи в день надання медичної книжки (а. с. 12, т. 1);

- наказ № 146 про організацію заміни вчителя фізичної культури ОСОБА_1

(а. с. 73, т. 1);

- наказ № 147 про оплату праці за заміну уроків фізичної культури (а. с. 74, т. 1).

08 травня 2023 року комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 складено акт про те, що 08 травня 2023 року вчитель фізичної культури ОСОБА_1 був відсутній на роботі цілий день (а. с. 95, т. 1).

09 травня 2023 року комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 складено акт про те, що 09 травня 2023 року ОСОБА_1 ознайомлений із наказами № 39-к, № 40-к, № 144, № 145, а також із змінами внесеними у розклад навчальних занять, повідомлено про місце знаходження розкладу, ведення класних журналів, інше (а. с. 96, т. 1).

Відповідно до наказу директора Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 15 травня 2023 року № 155 ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, надалі було відсторонено від роботи з 15 травня

2023 року по 19 травня 2023 року, без збереження заробітної плати, для проходження медичного огляду. У пункті 2 наказу визначено, що в разі підтвердження проходження медогляду раніше визначеної дати, тобто 19 травня 2023 року, допустити ОСОБА_1 до роботи в день надання медичної книжки

(а. с. 76, т. 1).

На час відсторонення вчителя фізичної культури ОСОБА_1 від роботи, директором Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області було організовано заміну вчителя, що підтверджується наказами № 156 від 15 травня 2023 року, № 157 від 16 травня 2023 року,

№ 158 від 17 травня 2023 року (а. с. 77, 81, т. 1, )

15 травня 2023 року о 14 год. 50 хв. ОСОБА_1 надав відповідальному

працівнику - ОСОБА_9 , медичну книжку на підтвердження медичного огляду, як зазначено у доповідній від медичної сестри ОСОБА_9 (а. с. 80, т. 1).

16 травня 2023 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, що підтверджується актом про відсутність вчителя фізичної культури ОСОБА_1 на роботі, складеним комісією у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 (а. с. 97, т. 1).

Згідно з наказом директора Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 16 травня 2023 року № 157, організовано заміну вчителя фізичної культури ОСОБА_1 (а. с. 81, т. 1).

У пояснювальній від 17 травня 2023 року, яка адресована директору Гімназії

імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області,

ОСОБА_1 пояснив, що 16 травня 2023 року знаходився в Апеляційному суді міста Кіровограда; директор ОСОБА_5 і завуч школи ОСОБА_7 були ним попереджені. 17 травня 2023 року з 08 год. 30 хв. і по даний час він знаходиться в навчальному закладі (12:00) (а. с. 82, т. 1).

17 травня 2023 року комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці і не проведення уроків у 7-Б та 9-Б класах. У акті зазначено, що 17 травня 2023 року ОСОБА_1 вчитель фізичної культури був відсутній на робочому місці та не провів уроки у 7-Б та 9-Б класах. При цьому він певний час перебував на території закладу. Перед початком 3 уроку у 9-Б класі (10 годин 15 хвилин) він покинув територію закладу і був відсутній близько 30 хвилин. Перед початком 4 уроку у 7-Б класі ОСОБА_1 повернувся на територію закладу, але до роботи не приступив і даний урок не проводив. Про причини відсутності на робочому місці і не проведення уроків у 7-Б та 9-Б класах у цей день вчитель фізичної культури ОСОБА_1 директора закладу ОСОБА_5 , або заступника з навчально-виховної роботи ОСОБА_7 , або інших заступників директора не повідомляв, жодних заяв, документів, які б підтверджували причину відсутності, не надав (а. с. 98, т. 1).

Згідно пояснювальної від 19 травня 2023 року заступник директора з навчально- виховної роботи ОСОБА_7 пояснила, що була вимушена організувати заміну на 3 уроці у 9-Б класі та на 4 уроці у 7-Б класі 17 травня 2023 року, у зв`язку з тим, що вчитель фізичної культури ОСОБА_1 не з`явився на робочому місці.

Ніяких звернень або телефонних дзвінків до неї від ОСОБА_1 не надходило

(а. с. 87, т. 1).

Відповідно до наказу від 22 травня 2023 року № 167 про оплату праці за заміну уроків фізичної культури, визначено оплату за замінені години фізичної культури

за 17 травня 2023 року за 1 годину у 9-Б класі та за 1 годину у 7-Б класі вчителям ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а. с. 90, т. 1).

24 травня 2023 року відповідно до наказу директора Гімназії імені Д. І. Чижевського Олександрійської міської ради Кіровоградської області №48-к ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури, звільнено за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення стали прогули позивача 08 травня 2023 року, 16 травня 2023 року та 17 травня 2023 року (а. с. 92-93, т. 1).

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується власником до працівника за порушення трудової дисципліни.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні, зокрема, Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, прогул.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) зазначено, що «прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня.

Робочим місцем працівника вважається певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а й на роботі. Відсутність працівника за фіксованим робочим місцем за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

При цьому судам необхідно також враховувати, що працівник має підпорядковане становище перед працедавцем, а тому потребує підвищеного захисту від неправомірних дій роботодавця.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4

статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

Частиною першою статті 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

На підставі статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за прогул, вчинений з вини працівника.

За змістом статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач не приступив до виконання своїх посадових обов`язків, був відсутнім на робочому місці протягом усього робочого часу, передбаченого його графіком саме на 17 травня 2023 року, а тому це вважається прогулом незалежно від абсолютної тривалості цього часу. При цьому тривалість робочого часу позивача 17 травня 2023 року становила всього 2 години. Вочевидь, що цей час не є робочим часом протягом дня, так як для педагогічного працівника робочим часом є не лише проведення уроку/уроків, а й інше педагогічне навантаження.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу й на те, що навіть в ці 2 години позивач не проводив уроки з учнями, самовільно залишив учнів без нагляду, не виконував свої безпосередні трудові функції (ведення уроків), а такі його дії створюють особливу суспільну небезпеку, оскільки відсутність вчителя на запланованих уроках ставить під загрозу життя і здоров`я дітей, які залишились без нагляду відповідальної особи, порушує дисципліну та безпеку освітнього процесу, що є грубим порушенням обов`язків педагогічного працівника.

При цьому позивач жодних дій для правового вирішення питання відсутності на роботі не вчинив, не звернувся до роботодавця із заявами про надання йому відпустки зі збереженням чи без збереження заробітної плати.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду, є безпідставні, оскільки у наведених справах та у справі, що переглядається, різні фактичні обставини та доказування вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у постанові суду апеляційної інстанції, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом,

а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк