Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.07.2019 року у справі №554/7242/18

Постанова

Іменем України

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 554/7242/18

провадження № 61-12649св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2019 року у складі судді Троцької А. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Панченка О. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції

в Полтавській області (далі - Полтавський РВП ГУ НП в Полтавській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у провадженні Полтавського РВП ГУ НП

в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року, за ознаками злочину, передбаченого частинами 2 , 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У цьому кримінальному провадженні його визнано потерпілим, оскільки ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 10 500 дол. США та 2 500 грн, чим завдав майнової шкоди. З моменту порушення цього провадження минуло понад три роки.

У зв'язку з порушенням Полтавським РВП ГУ НП в Полтавській області його прав та законних інтересів щодо не вжиття належних заходів реагування під час розгляду звернень йому довелося звертатися до суду.

Зазначав, що системна бездіяльність відповідачів встановлена та підтверджена відповідними рішеннями суду, а саме: рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року, реєстраційний номер 7718431; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року, реєстраційний номер 7748439; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7749480; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП ГУ НП

в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 січня

2018 року, реєстраційний номер ФИ-7749920; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 01 квітня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7986936.

В результаті вказаної протиправної бездіяльності відповідача йому завдано майнової та моральної шкоди, що виразилася у позбавленні його права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, вплинуло на забезпечення відшкодування збитків, а також було спричинено психічне страждання, що принизило його гідність, як потерпілого, учасника бойових дій, ветерана Національної поліції України, інваліда війни та кваліфікується як нелюдське поводження, що прямо суперечить статті 3 Європейської конвенції

з прав людини. Зазначав, що моральні збитки полягають у тому, що йому як інваліду війни 2-ї групи заборонені психо-емоційні навантаження, проте довелось вживати додаткових заходів з відновлення своїх процесуальних прав шляхом неодноразових звернень із заявами, витрачання на це свого особистого часу, внаслідок чого він переніс сильні душевні хвилювання, стреси та психо-емоційні навантаження, що у свою чергу впливає на його стан здоров'я.

У зв'язку з цим просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 296 719 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди керувалися тим, що як на підстави позову ОСОБА_1 посилається на бездіяльність Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо не розгляду та неналежного розгляду його звернень, на наявність рішень судів, якими встановлено факти бездіяльності відповідача із цих питань. Оскільки рішеннями адміністративних судів встановлено протиправну бездіяльність відповідача, тому доводи позивача є обґрунтованими. Оскільки не підтверджено факту спричинення позивачу саме відповідачами майнової шкоди у розмірі 296 719 грн та не доведено вину, причинний зв'язок між діями та відповідними наслідками, вирок у кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08 серпня

2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1 , 4 статті 190 КК України відсутній, тому вимоги в цій частині є безпідставними.

Аргументи учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не взяли до уваги те, що внаслідок системної бездіяльності Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області було допущено порушення норм кримінального процесуального законодавства та стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідна бездіяльність Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області вплинула на забезпечення відшкодування збитків позивачу, як потерпілому на суму 10 500 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 296 719 грн. Внаслідок допущення необґрунтованої процесуальної тяганини, вираженої у не проведенні необхідних (розшукових) слідчих дій та заходів, це спричинило неможливість притягнення винних осіб до відповідальності і перешкоджає в отриманні з них відшкодування майнових та моральних збитків.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що у провадженні Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частинами 1 , 4 статті 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27 вересня 2015 року до Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що громадянин ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років шахрайським шляхом під приводом організації бізнесу у сфері інтернет-ресурсів заволодів на території Полтавського району грошовими коштами її чоловіка - ОСОБА_1, а саме 10 500 дол. США та 2 500 грн, чим завдав майнової шкоди.

У цьому провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП ГУ НП

в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року, реєстраційний номер 7718431. Зобов'язано Полтавське РВП ГУ НП

в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року, реєстраційний номер 7718431.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 січня

2018 року, реєстраційний номер ФИ-7748439. Зобов'язано Полтавське РВП ГУ НП в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 із наданням відповіді у розрізі кожного із поставлених у зверненні питань у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7749480. Зобов'язано Полтавське РВП ГУ НП в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7749480 із наданням відповіді

у розрізі кожного із поставлених у зверненні питань у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП ГУ НП

в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7749920. Зобов'язано Полтавське РВП ГУ НП в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7749480.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року визнано протиправними дії Полтавського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 01 квітня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7986936. Зобов'язано Полтавський РВП ГУ НП

в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 01 квітня 2018 року, реєстраційний номер ФИ-7986936 із наданням відповіді щодо кожного зазначеного позивачем питань у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

У частині 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 5.7-5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня

2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що "за відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України

в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України".

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що "застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов

є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування".

За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Згідно з частиною 1 статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Як свідчить тлумачення статей 23, 1173, 1174 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади (посадової особи) відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року

у справі № 522/22008/15-ц (провадження № 61-3462св18).

Європейський суд з прав людинивказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди встановили, що кримінальне провадження за № 12015170300001109 від

08 серпня 2015 року відкрито внаслідок того, що громадянин ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 10 500 дол. США та 2 500 грн, які належали ОСОБА_1, і яке не завершене. Докази того, що саме відповідачі завдали позивачу шкоди на суму 10 500 дол. США, причинний зв'язок між неправомірними діями відповідачів та завданою шкодою, відсутні. Тому суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди.

Встановивши доведеними факти протиправної бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 суди правильно застосували норми матеріального права та зробили обґрунтований висновок про заподіяння

ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про часткове задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат