Постанова

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 755/11093/18

провадження № 61-12250св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 рокуу складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - ПрАТ "АСК "ІНГО Україна") про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов обґрунтовано тим, що з 15 лютого 2016 року вона працювала на посаді юрисконсульта логістичного відділу Управління врегулювання майнових збитків та ризик-аудиту в ПрАТ "АСК "ІНГО Україна". З 10 листопада 2017 року вона була звільнена. Під час звільнення ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" не виплатило їй заробітну плату за листопад 2017 року та всі належні при звільненні розрахунки. Крім того, підприємство постійно недоплачувало заробітну плату, на що роботодавець в усній формі роз'яснив, що недорахована заробітна плата була (без договору медичного страхування та без її згоди) перерахована з її заробітної плати на зазначений договір. Однак, позивач жодного договору медичного страхування з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" не укладала. На момент звільнення з заробітної плати вирахувано премію (виплати по страховому договору), не маючи на це жодних правових підстав, та не була виплачена належна їй премія.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що з неї було утримано 888,96 грн за медполіс в 2016 році, 6,44 грн на мобільний зв'язок в 2016 році, 2 532,30 грн за медполіс в 2017 році та 463,96 грн на мобільний зв'язок в 2017 році. При цьому, в матеріалах справи відсутні накази про утримання із заробітної плати коштів на медполіс або мобільний зв'язок (відрахування, які не передбачені законодавством). Тобто, відповідач фактично визнав, що в порушення КЗпП України не виплатив 3 891,66 грн за 2016-2017 роки.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на її користь 3 891,66 грн невиплаченої заробітної плати та середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 491,21 грн за кожен день затримки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 3 891,66 грн невиплаченої заробітної плати.

Стягнуто з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки в сумі 169 650,18 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в порушення статті 116 КЗпП України з ОСОБА_1 не було проведено в повному об'ємі розрахунок під час звільнення з роботи, заборгованість по сплаті заробітної плати на час звільнення позивача становила 3 891,66 грн. За відсутністю наказів на відрахування, суд дійшов до висновку, що відповідач не відраховував, а саме недоплачував заробітну плату працівникам за збереження їх на роботі, що є порушенням статті 25 Закону України "Про оплату праці".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що здійснені відрахування на оплату страхової премії є способом виплати заробітної плати за особистою письмовою згодою працівника, що узгоджується з положеннями статті 24 Закону України "Про оплату праці", однак, ухвалюючи рішення суд першої інстанції вищевказаного не врахував. При цьому, суд не врахував надані відповідачем до відзиву на позов письмові докази, не дослідив їх та не надав правової оцінки в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того позивач, будучи обізнаною про здійснення відрахувань із заробітної плати у 2016-2017 роках за перевищення використаного ліміту на мобільний зв'язок, наказ на підставі якого здійснювалися такі відрахування у встановленому законом порядку не оскаржувала. Таким чином, відрахування із заробітної плати позивача на оплату мобільного зв'язку також здійснювалися на законних підставах.

Ураховуючи викладене, позивачем не доведено здійснення виплати заробітної плати не в повному обсязі. В свою чергу відповідачем належними доказами доведено, що відрахування із заробітної плати позивача здійснювалися на законних підставах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та в частині стягнення заробітної плати залишити в силі рішення суду першої інстанції, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки ухвалити нове рішення, яким стягнути середню заробітну плату за кожен день затримки з моменту звільнення по день прийняття постанови Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд фактично визнав односторонні договори роботодавців, за якими працівники підприємств мають не отримувати заробітну плату, а сплачувати грошові кошти за можливість працювати в підприємстві.

Суд апеляційної інстанції, всупереч матеріалам справи встановив, що заявником підписувалась заява з проханням відраховувати грошові кошти з її заробітної плати, отримувалися послуги за фіктивним договором медичного страхування та те, що вона була ознайомлена з вказаним договором.

Крім того, в матеріалах справи відсутні накази про утримання з заробітної плати ОСОБА_1 грошових коштів на медполіс або мобільний зв'язок (відрахування, які не передбачено законодавством). Тобто за відсутності наказів на відрахування коштів з заробітної плати ОСОБА_1, ці відрахування незаконні. Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року ( № 296/12853/15-ц) та від 30 вересня 2018 року ( № 757/35747/14-ц).

Заявник вказує, що відповідач сам з собою уклав договір за яким почав відраховувати її заробітну плату, позбавляючи її премії. Жодної заяви або згоди на страхування вона не писала, не підписувала та не подавала. Жодних доказів про отримання нею послуг чи грошових коштів за договорами медичних послуг в матеріалах справи відсутні, а дане твердження базується лише на припущеннях.

Більш того в зазначених договорах страхування взагалі не передбачені виплати, не прописаний вигоданабувач, перелік страхових випадків, порядок зміни і припинення дії договору, умови здійснення страхових виплат, причини відмови у страховій виплаті, права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2019 року ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що 10 травня 2016 року та 31 травня 2017 року позивач подавала заяви про укладення щодо неї договору страхування за класом страхування ДМС Люкс, сплату страхової премії просила відраховувати з заробітної плати рівними частинами, з умовами страхування ознайомлена, що підтверджується копіями заяв долучених до матеріалів справи. Позивач була під розписку ознайомлена з Положенням про правила використання комунікаційних сервісів, що надаються компанією своїм співробітникам, у яких зазначено, що у випадку перевищення ліміту послуг, передбачених пакетом мобільного зв'язку і включених в абонентську плату, сума такого перевищення оплачується самим співробітником шляхом утримання із заробітної плати.

Крім того, сплата страхової премії за договорами медичного страхування не передбачена статтею 127 КЗпП України, страхова премія сплачувалась за особистою заявою позивача, тобто дорученням, яке дав працівник власникові про перерахування частини заробітної плати на зазначений нею рахунок або адресу та яке може бути в будь-який час до здійснення перерахування скасоване працівником.

Враховуючи викладене, ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу голови правління ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" від 12 лютого 2016 року № 44/к ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта відділу врегулювання логістичних збитків Управління врегулювання майнових збитків та ризик-аудиту з 15 лютого 2016 року з випробувальним терміном 2 місяці, з посадовим окладом в розмірі 5 100,00 грн.

Наказом від 06 листопада 2017 року № 345/к ОСОБА_1 - юрисконсульта відділу врегулювання логістичних збитків Управління врегулювання майнових збитків та ризик-аудиту, звільнено з 10 листопада 2017 року згідно зі статтею 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Згідно з довідкою від 12 грудня 2018 року № 101 посадовий оклад на посаді юрисконсульта становив 6 400,00 грн, а заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по грудень 2016 року склала 52 507,14 грн, заборгованість з виплати заробітної плати відсутня.

За змістом довідки від 12 грудня 2018 року № 100 посадовий оклад на посаді юрисконсульта становив 6 400,00 грн, а заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по грудень 2017 року склала 83 907,53 грн, заборгованість з виплати заробітної плати відсутня.

За 2016 рік із заробітної плати ОСОБА_1 здійснено утримання, а саме: ПДФО - 11
740,71 грн, медполіс - 888,96 грн, виплати в міжрозрахунковий період - 29 063,20
грн, військовий податок - 978,39 грн та утримання на мобільний зв'язок - 6,44
грн.

За 2017 рік утримано: ПДФО - 14 912,00 грн, медполіс - 2 532,30 грн, виплати в міжрозрахунковий період - 41 858,00 грн, військовий податок - 1 242,66 грн та утримання на мобільний зв'язок - 463,96 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вказувала, що відповідачем незаконно, а саме за відсутності відповідного розпорядження чи наказу, здійснено відрахування із заробітної плати в 2016 році на медполіс в сумі 888,96 грн та мобільний зв'язок у сумі 6,44 грн, а також у 2017 році на медполіс - 2 532,00 грн та мобільний зв'язок в сумі 463,96 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про оплату праці" забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про оплату праці" відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 травня 2016 року ОСОБА_1 подала співробітнику Управління по роботі з персоналом Компанії заяву, в якій вона просила укласти щодо неї договір страхування за класом страхування ДМС Люкс, сплату страхової премії просила відраховувати із заробітної плати рівними частинами, та зазначила, що з умовами страхування ознайомилась.

На підставі поданої заяви позивач була прийнята на страхування за договором добровільного медичного страхування від 12 травня 2016 року № 000000001.16 на таких умовах: програма страхування Люкс співробітник, період страхування 15 травня 2016 року - 14 травня 2017 року, страхова премія - 1 333,40 грн, страхова сума - 110 000,00 грн.

За договором страхування від 12 травня 2016 року № 000000001.16 надано ОСОБА_1 медичних послуг на суму 4 248,60 грн, вартість яких відшкодована страховиком.

Аналогічна заява на страхування була подана позивачем 31 травня 2017 року, у якій вона також просила укласти щодо неї договір страхування за класом страхування ДМС Люкс, сплату страхової премії просила відраховувати із заробітної плати рівними частинами, та зазначила, що з умовами страхування ознайомилась.

На підставі поданої заяви, ОСОБА_1 була прийнята на страхування за договором добровільного медичного страхування від 31 травня 2017 року № 000000001.17 на таких умовах: програма страхування Люкс співробітник, період страхування 01 червня 2017 року - 31 травня 2018 року, страхова премія - 2 540,12 грн, страхова сума - 110 000,00 грн, вартість яких відшкодовано страховиком.

За договором страхування від 31 травня 2017 року № 000000001.17 надано ОСОБА_1 медичних послуг на суму 2 352,00 грн.

За заявою позивача із її заробітної плати в 2016-2017 роках утримувались страхові платежі на виконання умов договору страхування по 111,12 грн щомісячно, а також по 211,68 грн за період з червня 2017 року по жовтень 2017 року.

Відповідно до пункту 2.1 договорів страхування застрахованими за договором є фізичні особи, що є співробітниками та/або родичами співробітників страхувальника. Свою згоду на укладення щодо них договору страхування застраховані особи надають шляхом подання заяви за формою, встановленою страховиком. Заява застрахованої особи є такою, що подана в належній формі, якщо вона направлена з робочої електронної адреси співробітника страхувальника на електронну адресу співробітників Управління по роботі з персоналом mdibrova@ingo. ua, dshafranova@ingo. ua.

Відповідно до пункту 2.4 договорів страхування страхова премія сплачується застрахованими особами.

Згідно з пунктом 8.1.1 договору страхування дія договору страхування припиняється у разі припинення трудових відносин із страхувальником щодо конкретної застрахованої особи. У такому випадку несплачена частина страхової премії утримується із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, відрахування на оплату страхової премії здійснені відповідачем за особистою письмовою згодою ОСОБА_1, що узгоджується з положеннями статті 24 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу).

Згідно з наказом Голови правління від 09 серпня 2005 року № 70 затверджено Положенням "Про правила використання комунікаційних сервісів, що надаються компанією своїм співробітникам", пунктом 4.1 встановлено, що співробітникам, обов'язки яких включають використання мобільного зв'язку в службових цілях (підрозділи врегулювання) Компанія щомісячно оплачує вартість абонентської плати за пакет послуг мобільного зв'язку. У випадку, якщо фактичне використання мобільного зв'язку перевищує ліміт послуг, передбачених пакетом мобільного зв'язку і включених в абонентську плату, сума такого перевищення оплачується самим співробітником шляхом утримання із заробітної плати.

При укладанні трудового договору ОСОБА_1 під розписку була ознайомлена із зазначеним Положенням. Із заробітної плати позивача проводились утримання вартості наданих послуг мобільного зв'язку понад ліміт послуг, передбачених пакетом мобільного зв'язку.

Тобто, відрахування із заробітної плати на мобільний зв'язок здійснювалися на підставі наказу роботодавця.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами здійснення виплати заробітної плати не в повному обсязі, відповідач здійснював відрахування на оплату страхової премії та за перевищення використаного ліміту на мобільний зв'язок із заробітної плати позивача не порушуючи чинне законодавство, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, позивач не оскаржувала наказ на підставі якого здійснювалися відрахування із заробітної плати у 2016-2017 роках за перевищення використаного ліміту на мобільний зв'язок у встановленому законом порядку.

Посилання в касаційній скарзі на правові позиції, які висловлені в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року ( № 296/12853/15-ц) та від 30 вересня 2018 року ( № 757/35747/14-ц) є безпідставними, оскільки у вказаних справах та оскаржених судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справи.

Інші доводи наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко