Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №359/3683/18

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 359/3683/18

провадження № 61-7840св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року у складі судді Яковлєвої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - ОСОБА_2, про скасування догани, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працював в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на посаді прийомоздавальника багажу камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу.

Наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 02 березня 2018 року № 11-07/1-393/п "Щодо застосування дисциплінарного стягнення" його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану.

Наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 11-7/1-714/п від 17 квітня 2018 року по особовому складу його було звільнено з роботи з 19 квітня 2018 року за винні дії, що дають підстави для втрати довір'я, на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення позивач вважав незаконними через порушення відповідачем положень статей 147, 148, 149 КЗпП України, оскільки порушень трудової дисципліни при виконанні посадових обов'язків допущено не було. Крім того, відповідно до вимог статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один захід стягнення - догана або звільнення. Незважаючи на це, відповідач за один і той самий період, за одні й ті самі дії позивача застосував до нього обидва види дисциплінарного стягнення.

Також позивач зазначав, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" застосувало до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани з порушенням строків, передбачених статтею 148 КЗпП України, оскільки про виявлення фактів, які стали підставою для подальшого службового розслідування, відповідачеві стало відомо ще 11 січня 2018 року зі службової записки ОСОБА_3.

ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на думку позивача, також порушило вимоги наказу Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, яким затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, оскільки ОСОБА_1, як матеріально-відповідальну особу, жодного разу не повідомляли та не запрошували на проведення трьох інвентаризацій, він не писав розписки та не проставляв свій підпис на актах і протоколах. Відтак, здобуті у такий спосіб докази, на підставі статті 78 ЦПК України вважає недопустимими.

Щодо звільнення з займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України позивач зазначав, що звільнення є незаконним, оскільки з моменту застосування до нього догани та проведення службової перевірки, яка передувала звільненню, ним не було вчинено нових проступків, дисциплінарних порушень чи дій, які б могли стати підставою для недовіри зі сторони відповідача. Період, за який здійснено повторне службове розслідування, та обставини, встановлені ним, є аналогічними тим, що стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді догани.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив скасувати пункт 3 наказу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 11-07/1-393/п від 02 березня 2018 року "Щодо застосування дисциплінарного стягнення" про оголошення йому догани; скасувати наказ ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 17 квітня 2018 року № 11-07/1-714/п "По особовому складу", яким позивача звільнено з роботи 19 квітня 2018 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України та поновити його на посаді прийомоздавальника багажу камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу з 19 квітня 2018 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2018 року до дати видачі відповідачем наказу про поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 рокупозов задоволено частково.

Скасовано пункт 3 наказу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 02 березня 2018 року № 11-07/1-393/п "Щодо застосування дисциплінарного стягнення" про оголошення догани ОСОБА_1

Скасовано наказ ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 17 квітня 2018 року № 11-07/1-714/п "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено з роботи 19 квітня 2018 року за винні дії, що дають підстави для втрати довір'я, за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прийомоздавальника багажу камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з 19 квітня 2018 року.

Стягнуто з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2018 року по день ухвалення судового рішення в розмірі 99 187,20 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог статей 147, 148, 149, пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року апеляційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 рокузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а його висновки повністю відповідають встановленим обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2019 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована доводами, аналогічними тим, що були наведені у апеляційній скарзі.

Заявник посилається у касаційній скарзі на те, що суди неправильно застосували положення статті 148 КЗпП України, а саме, щодо визначення моменту виявлення роботодавцем проступку працівника.

На неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України вказує те, що позивача було звільнено та застосовано до нього догану з одних і самих підстав, тобто він двічі поніс стягнення за один і той самий проступок.

Також заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення помилково застосував до спірних правовідносин норми пунктів 6,1 8,19 І, абзац третій пункту 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, оскільки знахідки, які зберігаються в камері знахідок аеропорту, а також багаж, що зберігається в камері незапитаного багажу аеропорту, не становлять активів та зобов'язань ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та не обліковуються в бухгалтерському обліку підприємства, зокрема, й на позабалансових рахунках.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, неправильно застосовано норми частини 2 , 3 та 5 статті 43 КЗпП України, внаслідок чого судом визнано недопустимим доказом висновок профспілкового органу від 12 квітня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1.

Натомість судами не застосовано норму частини 2 статті 32 КЗпП України, та залишено поза увагою судів, що після переміщення позивача не зазнали змін найменування його посади та перелік виконуваних ним робіт, вказаних в укладеному з ним договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22 квітня 2017 року № 11-14-49. Крім того, згідно з пунктом 5 цього договору, його дія поширюється на увесь час роботи з довіреними працівникові матеріальними цінностями підприємства, установи, організації.

У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно витлумачили положення статті 139 КЗпП України.

Разом з цим заявник у касаційній скарзі вказує на винятковість значення цієї справи для нього та необхідність формування єдиної правозастосовної практики у таких правовідносинах, оскільки станом на дату подачі касаційної скарги у суді першої інстанції розглядаються спори з аналогічним предметом позову.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За правилами частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що наказом Державного міжнародного аеропорту Бориспіль від 10 квітня 1997 року №97/п § 1 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Державного міжнародного аеропорту Бориспіль на посаду вантажника ВСМ у АВК.

Наказом Державного міжнародного аеропорту Бориспіль від 29 вересня 2006 року № Н-11-07-828/п § 2 ОСОБА_1 переведено на посаду прийомоздавальника у відділ АВК групи камери збереження.

22 квітня 2017 року між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ОСОБА_1 укладено договір № 11-14-49 про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого прийомоздавальник багажу камери знахідок зобов'язується, серед іншого, вести облік, складати й представляти у встановленому порядку товарні, грошові й інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей.

На підставі наказу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 12 січня 2018 року №11-07/1-52/п ОСОБА_1 з 10 січня 2018 року переміщено до служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу підрозділу камери незапитаного багажу на посаду прийомоздавальника багажу.

Наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 02 березня 2018 року № 11-07/1-393/п "Щодо застосування дисциплінарного стягнення", зокрема пунктом 3, ОСОБА_1 оголошено догану через порушення ним вимог пункту 11.5 Технології "Про порядок дій при виявленні знахідки, її зберіганні, обліку та видачі", затвердженої наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 13 грудня 2016 року №01-07/1-638 (далі - Технології), пункту 3.20 змін та доповнень до Технологій, затверджених наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 20 лютого 2017 року №01-07/1-84 та вимог пункту 4.7 Посадової інструкції. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений під підпис 02 березня 2018 року.

Наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 11-07/1-714/п від 17 квітня 2018 року по особовому складу його було звільнено з роботи з 19 квітня 2018 року за винні дії, що дають підстави для втрати довір'я, на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини 1 статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов'язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п. ), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей слідує, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина 2 статті 148 КЗпП України).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України.

Так, відповідно до частин 1 , 2 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при цьому за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган, в силу частини 3 статті 149 КЗпП України, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначився правильно з характером спірних правовідносин, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Звільнення у зв'язку із втратою довір'я до працівника на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов'язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об'єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника; це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов'язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо.

Втрата довір'я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов'язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати.

Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір'я до працівника.

Згідно з посадовою інструкцією прийомоздавальника, затвердженої 14 березня 2017 року за № 34-05/1-11 в редакції 3 (далі - Інструкція), а саме пункту 1.1. прийомоздавальник камери незапитуваного багажу є працівником ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", який відповідає за обробку багажу пасажирів, з метою забезпечення своєчасного та якісного обслуговування пасажирів згідно вимог внутрішнього технологічного документу, що встановлює порядок обробки багажу КНБ (а. с. 139-144 том 1). У пункті 1.2 Інструкції вказано, що прийомоздавальник безпосередньо підпорядкований старшому прийомоздавальнику багажу - комірнику камери незапитуваного багажу.

У розділі 4 визначено обов'язки прийомоздавальника, зокрема у пунктах 4.2,4.6,4.7,4.8,4.12,4.16,4.18,4.21 зазначено, що прийомоздавальник: приймає на зберігання незапитаний, засланий, бездокументний, досилочний, невивантажений, незавантажений трансферний багаж; бере участь у проведенні обстеження та опису прийнятого на зберігання багажу; забезпечує цілісність та збереження прийнятого на зберігання багажу; оформляє багаж та складає відповідні акти з подальшим внесенням необхідних даних до автоматизованої системи; видає багаж пасажиру після пред'явлення ними необхідних документів; проводить інвентаризацію багажу відповідно нормативних документів; виконує роботи з прийому та обробки для доставки багажу та інших матеріальних цінностей, їх доставки, супроводження, видачі; дотримується вимог організаційно-розпорядчих, організаційно-технологічних документів, вимог посадової інструкції.

Відповідно до пункту 6.1 та 6.3 цієї Інструкції прийомоздавальник несе персональну відповідальність за порушення або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачаються цією інструкцією у відповідності до вимог законодавства України. Несе відповідальність за втрату, псування, нестачу грошей та інших матеріальних цінностей у КНБ у відповідності до складеного договору про повну матеріальну відповідальність.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що під час судового розгляду відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем протиправних дій навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов'язків, які дають підстави для його звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що протоколом засідання комісії щодо опитування працівників від 05 лютого 2018 року за № 41-27-8 відомості відносно ОСОБА_1 не відображені, проте зафіксовано пояснення адміністратора камери незапитуваного багажу ОСОБА_4, де останній підтвердив, що знав про порушення вимог технології прийомоздавальниками в частині прийому на зберігання до камери харчових продуктів та необліковування в документах. Вказав також, що саме він дав підлеглим йому прийомоздавальникам таку вказівку, у зв'язку з чим вони так і вчиняли.

Згідно з актом від 05 січня 2018 року № 34-26/9-2 про інвентаризацію речей камери знахідок КНБ СПО за листопад 2017 року встановлено, що станом на 01 січня 2018 року згідно з даними первинних документів та електронного журналу реєстрації знахідок програми АРМ "Камера знахідок" залишок зареєстрованих у листопаді 2017 року складає 143 одиниці знайдених речей, які відповідають фактичній їх наявності на складі.

11 січня 2018 року уповноважена посадова особа ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ОСОБА_3 виявив у діях ОСОБА_1 порушення вимог трудової дисципліни, що зафіксовані в певний час засобами відеофіксації та повідомив про них безпосередньому керівнику ОСОБА_5 Доказів протилежного сторонами суду не надано.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій було враховано, що саме з 11 січня 2018 року, коли було виявлено порушення трудової дисципліни ОСОБА_1, почався перебіг строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, тобто має місце порушення роботодавцем вимог статті 148 КЗпП України.

У зв'язку з виробничою необхідністю і на підставі проведення службового розслідування за наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 16 січня 2018 року, 07 лютого 2018 року відповідачем винесено наказ № 01-07-49 про проведення позапланової перевірки (а. с. 200 том 1).

19 лютого 2018 року відповідачем складено акт № 34-26/9-3 проведення позапланової інвентаризації камери знахідок КНБ за період з 31 грудня 2016 року по 09 лютого 2018 року, яким комісією виявлено в наявності, але не вказано прийомоздавальником ОСОБА_1 при прийнятті знахідки на зберігання в програму АРМ "Камери знахідок" детальний опис вмісту деяких місць знахідок, а саме: № 6957 від 26 грудня 2017 року виявлено, але не вказано в програмі АРМ дві пляшки з рідиною та джем; № 6958 від 26 грудня 2017 року виявлено, але не відображено в АРМ печиво 4 найменування та цукерки; № 7059 від 29 грудня 2017 року виявлено, але не вказано в АРМ права водійські (а. с. 201-250 том 1, а. с. 1-157 т. 2).

19 лютого 2018 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" складено акт про результати службового розслідування, яким в діях позивача виявлено порушення пункту 11.5 технології щодо незабезпечення схоронності прийнятих на зберігання знахідок, порушення вимог пунктів 4.7,4.21 посадової інструкції щодо незабезпечення цілісності та збереження прийнятого на зберігання багажу, недотримання вимог організаційно-розпорядчих, організаційно-технологічних документів, вимог посадової інструкції, у зв'язку з чим рекомендовано відносно прийомоздавальника ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог пункту 11.5 технології, пункту 3.20 змін та доповнень до технології, пункту 4.7 посадової інструкції (а. с. 28-35 том 1).

21 лютого 2018 року наказом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 01-07-70 внесено зміни до наказу від 07 лютого 2018 року № 01-07-49 "Про проведення позапланової інвентаризації", якими у пункті 1 наказу "термін проведення з 07 лютого по 16 лютого 2018 року" замінено на "термін проведення з 07 лютого по 03 березня 2018 року" (а. с. 178 том 2).

01 березня 2018 року складено акт № 34-26/9-4 щодо позапланової інвентаризації, якою за період 2016-2018 роки станом на 23 лютого 2018 року виявлено різницю у вазі багажу, що зберігається в камері незапитаного багажу (а. с. 179-189 том 2). Порушень в діях позивача даним актом не зафіксовано.

Судами першої та апеляційної інстанцій, при з'ясуванні підстав звільнення позивача враховано, що 07 березня 2018 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" складено акт № 41-26/2-17 щодо перегляду відеозапису, згідно з яким 06 березня 2018 року здійснено перегляд відеозаписів з відеокамер № 1767, № 1240 та № 1802 за 16 лютого 2018 року. Цим актом не зафіксовано жодних порушень в діях позивача (а. с. 190-196 том 2).

За наслідком проведеного службового розслідування 20 березня 2018 року комісією створеною в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" складено акт № 41-26-10, яким встановлено, що ОСОБА_1 окрім порушень вимог пункту 11.5 технології, пунктів
4.7,4.21 посадової інструкції, за які щодо нього застосовано догану, також вчинив порушення вимог пункту 4.8 посадової інструкції, а саме не належним чином оформляв та не складав відповідні акти з подальшим внесенням необхідних даних до автоматизованої системи. У зв'язку з цим комісія вирішила, що ОСОБА_1 внаслідок професійної недбалості вчинив дисциплінарний проступок по недотриманню правил збереження матеріальних цінностей, чим неодноразово порушив вимоги відомчих нормативних актів, що є достатньою підставою для надання висновку про втрату до нього довір'я (а. с. 160-166 том 2).

При вирішенні цього спору судами враховано положення статті 43 КЗпП України, про те, щорозірвання трудового договору з підстав, передбачених статті 43 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Зі змісту витягу з протоколу засідання профспілкового комітету профспілки ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 12 квітня 2018 року № 38 вбачається, що надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

З огляду на те, що відповідачем було порушено принципи, визначені статтею 61 Конституції України, яка є нормою прямої дії та визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на роботі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом першої інстанції були правильно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2018 року по 26 грудня 2018 року, який склав 99 187,20 грн.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 258, 265, 381 ЦПК України, погодився з висновком суду першої інстанції, з підстав викладених у судовому рішенні.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано спеціальних нормативних актів на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не вливає.

Аргументи касаційної скарги про те, що невиконання позивачем своїх посадових обов'язків дає підстави для втрати до нього довір'я, оскільки він безпосередньо несе відповідальність за товарно-матеріальні цінності, є безпідставними, оскільки положення пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України можуть бути застосовані виключно за умови вчинення ним винних дій, а таких обставин судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Доводи касаційної скарги про те, що ця справа становить виняткове значення для відповідача, з посиланням на наявність у судах справ з аналогічним предметом позову не береться Верховним Судом до уваги, оскільки у такій категорії справ переважне значення мають обставини, за яких до особи були застосовані заходи дисциплінарного стягнення і у кожній конкретній справі такі обставини повинні бути встановлені окремо.

У цій справі, яка переглядається Верховним Судом, встановлено, що видаючи наказ про звільнення позивача від 17 квітня 2018 року № 11-07/1-714/п по суті продублював інший наказ, а саме наказ від від 02 березня 2018 року № 11-07/1-393/п, а тому фактично за одне й те саме правопорушення накладено два дисциплінарні стягнення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України та статті 147 КЗпП України.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленими у справі судовими рішеннями. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи аналогічні наведеним в апеляційній скарзі та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.

Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов