Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 658/2197/18

провадження № 61-44383св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк",

треті особи: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області у складі судді Подіновської Г. В. від 22 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Приходько Л. А., від 29 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (далі - ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк"), треті особи: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Деско Юкрейн" (далі - ТОВ "Деско Юкрейн"), в якому просив визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії від 07 травня 2012 року, укладений між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ТОВ "Деско Юкрейн"; визнати недійсним договір іпотеки від 07 травня 2012 року, укладений між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ОСОБА_1; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки та заборону відчуження предмета іпотеки; визнати недійсним договір поруки від 02 червня 2016 року, укладений між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ОСОБА_1, та договір поруки від 07 травня 2012 року, укладений між ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" та ОСОБА_2

У порядку забезпечення цього позову ОСОБА_1 просив заборонити суб'єктам реєстраційних дій вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, та вносити відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, а саме: комплексу з виробництва рослинної олії, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
42239365235.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено суб'єктам реєстраційних дій, у тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з нерухомим майном, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності та вносити відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, а саме: комплексу по виробництву рослинної олії, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
42239365235.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, враховуючи наявність спору про визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" відхилено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Оскільки між сторонами виник спір, у тому числі і щодо визнання договору іпотеки недійсним, предметом якого є нерухоме майно, у випадку незастосування заборони державної реєстрації права власності на нього існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2018 року ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про забезпечення позову в цій справі є передчасним, необґрунтованим і незаконним, оскільки суди не з'ясували підстав для забезпечення позову та не навели їх у мотивувальних частинах судових рішень, чим порушили вимоги статей 89, 153, 260, 263, 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Крім того, скаржник зазначає, що суди належним чином не проаналізували вимоги статті 19 ЦПК України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України та дійшли передчасного висновку про те, що заява про забезпечення позову, як і справа загалом, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В порушення вимог статті 30 ЦПК України, суди допустили пряме порушення правил виключної підсудності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу повернуто колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційної скарги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Щодо підставності вжиття заходів забезпечення позову

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо.

Відповідно до частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (~law24~).

У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання недійсними кредитних договорів, які укладені між юридичними особами, за виконання яких поручився позивач та надав в іпотеку належне йому майно.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам реєстраційних дій вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності та вносити відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, що є предметом іпотеки, позивач посилався на те, що саме такий захід забезпечення позову може ефективно захистити його право на нерухоме майно, яке передане в іпотеку ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" за договором іпотеки, який ним оспорюється.

Отже, позов спрямований на захист прав позивача як поручителя та іпотекодавця, які покликані забезпечити виконання основного зобов'язання.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій не врахували, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недійсними кредитний договір, договори іпотеки та поруки без застосування правових наслідків недійсності правочину, а тому доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню. Також не врахували, що шляхом задоволення заяви суди обмежать іпотекодержателя в його правах, передбачених Законом України "Про іпотеку", так як іпотека існує, оскільки не припинилось основне зобов'язання.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно з частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими та підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами правил юрисдикції

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Порядок подання заяви про забезпечення позову передбачений статтею 152 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими статтею 152 ЦПК України.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, зазначені заходи забезпечення позову не перешкоджають подальшому провадженню в справі та мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Таким чином, з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, відповідна ухвала суду про забезпечення позову не може бути оскаржена з підстав порушення судами правил юрисдикції окремо від рішення суду в цій справі, ухваленого за результатами розгляду справи по суті.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд повинен з'ясувати, чи належить справа до розгляду цивільної юрисдикції та чи не підлягає розгляду за правилами іншого виду судочинства, зокрема відповідно до статей 1, 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, ЦПК України не передбачено можливості оскаржити ухвалу про забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції.

З огляду на це, оскарження судових рішень про вирішення заяви про забезпечення позову з підстав порушення правил юрисдикції не підлягає перегляду в суді касаційної інстанції, тому ці доводи касаційної скарги не підлягають розгляду.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами правил підсудності

Згідно з положеннями статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви, одночасно з пред'явленням позову або після відкриття провадження у справі.

У справі, що переглядається, заява про забезпечення позову подана одночасно з пред'явленням позову.

Отже, питання підсудності позову, а отже і заяви про його забезпечення, має вирішуватись судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 353 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі може бути оскаржена з підстав порушення підсудності.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Отже, під час розгляду заяви про забезпечення позову, поданої не до подання позовної заяви, а одночасно із нею, не досліджується порушення судами правил підсудності, оскільки це питання регулюється правилами подачі такого позову до суду, а не заяви про його забезпечення.

З огляду на ціль, мету і суть забезпечення позову, доводи касаційної скарги в частині порушення судами правил підсудності при вирішенні заяви про забезпечення позову, поданої одночасно з позовом, касаційному перегляду не підлягають, тому ці доводи не підлягають розгляду.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Вест Файненс Енд Кредит Банк" підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" задовольни частково.

Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 22 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 29 серпня 2018 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта