Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №351/592/18

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 351/592/18

провадження № 61-2990св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Заболотівська селищна рада об'єднаної територіального громади, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заболотівської селищної ради об'єднаної територіального громади, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування та просив визнати за ним право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1., оскільки інші члени кологоспного двору ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовилися на його користь від своїх часток у праві власності на будинковолодіння.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що господарство на АДРЕСА_1 належало до суспільної групи "колгоспний двір", у якому станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані та проживали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, отже кожному із них належало по 1/6 частини зазначеного будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, спадщину після його смерті прийняли дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, її частку у будинковолодінні успадкував син ОСОБА_8 та став власником 3/6 частини зазначеного вище будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є він (позивач), а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які від своєї частки у спадщині відмовилися.

У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2018 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності.

Вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_4, яка не приймала участі у справі.

Посилалась на те, що її матір ОСОБА_7 була членом колгоспного двору та їй належала 1/6 частина житлового будинку, що є предметом даного спору. Після смерті ОСОБА_6 до її матері перейшла ще 1/12 частина будинку.

22 червня 2006 року ОСОБА_7 склала заповіт, який посвідчений секретарем Троїцької сільської ради Снятинського району Никифоруком М. Д. та зареєстрований в реєстрі № 43, за яким мати заповіла їй (ОСОБА_4) все своє майно. Заповіт ніким не оспорювався, на теперішній час є дійсним.

Зазначала, що після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 вона як дочка вступила в управління спадковим майном, а тому є власником частини спірного будинку, що належав ОСОБА_7. Проте суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на цілий будинок на АДРЕСА_1, не залучив її до участі у справі, чим порушив її майнові права.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Снятинського районного суду від 13 липня 2018 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням суду першої інстанції, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на спірний житловий будинок, не стосується прав, інтересів та обов'язків ОСОБА_4 щодо права власності на нього, оскільки остання не прийняла спадщину після смерті спадкодавця. Таким чином, питання ОСОБА_4 про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки рішенням Снятинського районного суду від 13 липня 2018 року не вирішувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 лютого 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, справу направити на новий апеляційний розгляд.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що, закриваючи апеляційне провадження за її апеляційною скаргою суд, апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявність у неї права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, проігнорував її доводи, не звернув уваги на те, що вона є рідною донькою спадкодавця ОСОБА_7 та спадкоємцем за заповітом, тому вирішення даного спору безпосередньо стосується її спадкових прав, як єдиного законного спадкоємця. Із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ніхто не звертався, оскільки вона є єдиним спадкоємцем за заповітом. Крім того, вона подала позов до суду до Троїцької сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який перебуває в провадженні Снятинського районного суду Івано-Франківської області, справа № 351/1367/19.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, яке ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано зі Снятинського районного суду Івано-Франківської області справу № 351/592/18 за позовом ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради об'єднаної територіального громади, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу № 351/592/18 призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 - ОСОБА_7, яка проживала в житловому будинку на АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з частини цього будинку.

За життя 22 червня 2006 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким заповіла все майно, де б воно не було і з чого воно не складалося, взагалі все те, що їй буде належати і на те, що вона матиме за законом право, доньці ОСОБА_4. Заповіт посвідчений секретарем Троїцької сільської ради Снятинського району Никифоруком М. Д. та зареєстрований в реєстрі за № 43.

Постановою державного нотаріуса Першої Снятинської районної державної нотаріальної контори від 08 лютого 2018 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 на день відкриття спадщини не проживала разом із спадкодавцем і заяву на прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала, тому вважається такою, що не прийняла спадщину.

Також установлено, що з позовом до суду про визнання права власності, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8, на житловий будинок на АДРЕСА_1 звернувся ОСОБА_1.

Рішенням суду першої інстанції від 13 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на зазначений житловий будинок.

Звернувшись з апеляційною скаргою на вказане судове рішення, ОСОБА_4, посилалась на те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції порушено її майнові права на спірний будинок, проте вона не була залучена до участі у справі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи (частина 3 статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини 1 статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина 2 статті 362 ЦПК України).

Апеляційний суд, на виконання вимог процесуального закону, відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка не брала участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та, встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявника, дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Встановлено, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1.

Постановою державного нотаріуса Першої Снятинської районної державної нотаріальної контори від 08 лютого 2018 року ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для звернення з заявою про прийняття спадщини та встановлено, що ОСОБА_4 вважається такою, що не прийняла спадщину, а отже й не набула прав щодо спадкового майна ОСОБА_7.

З огляду на зазначене та з урахуванням змісту спору, вирішеного у цій справі рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2018 року, ОСОБА_4 не може вважатись особою, права чи законні інтереси якої вирішено цим рішенням.

Установивши наведені вище обставини після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, зокрема, що оскаржуваним нею судовим рішенням не вирішувалося питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, для закриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом подання нею позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не впливають на висновку апеляційного суду, оскільки подання зазначеного позову не є підставою для висновку про те, що судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків, оскільки позов спадкоємця за заповітом, яка пропустила строк для прийняття спадщини, пов'язаний с наслідками пропуску такого строку та можливістю суду визначити такий строк для подання ним заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун