Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.11.2020 року у справі №2-3418/2008

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2-3418/2008

провадження № 61-14695св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором позики

за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Хімчинського Богдана Гавриловича на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2020 року у складі судді Височанської Н. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 150
000,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 15 квітня 2003 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_3 30 000,00 дол. США, які позичальник зобов'язувався повернути на першу вимогу позикодавця. На початку 2008 року він звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення коштів, однак кошти позичальник не повернув. Водночас 25 березня 2008 року ОСОБА_2 надав йому розписку, згідно з якою ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання ОСОБА_3 за договором позики від 15 квітня 2003 року, тобто відбулася заміна боржника у зобов'язанні (переведення боргу) за згодою кредитора. Укладаючи договір переведення боргу, ОСОБА_2 зобов'язався повернути борг до 25 липня 2008 року. Станом на час подання позову відповідач свого зобов'язання не виконав, грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим у нього виникло право на звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд міста Чернівців рішенням від 05 листопада 2008 року позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на повернення боргу за договором позики в розмірі 150 000,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач не виконав взятих на себе за договором позики зобов'язань з повернення коштів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. При цьому суд врахував факт визнання позову відповідачем.

08 вересня 2020 року ОСОБА_3 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2008 року, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного судового рішення йому стало відомо лише 06 вересня 2020 року від його доньки ОСОБА_4 та зятя ОСОБА_2.

Вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено його права та обов'язки, при цьому суд не повідомив його про розгляд справи та не залучив його до участі у справі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року з підстав, передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України.

Апеляційний суд ухвалу мотивував тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року, згідно з яким стягнуто борг з ОСОБА_2, він визнав позов ОСОБА_1, жодним чином права ОСОБА_3 не порушуються, а тому немає підстав для поновлення йому строку на оскарження рішення місцевого суду, яке набрало законної сили понад 11 років тому та вже як 4 роки виконане відповідачем. Крім того, ОСОБА_3 не надав доказів можливості застосування до спірних правовідносин пунктів 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України.

Враховуючи те, що річний строк, визначений частиною 2 статті 358 ЦПК України, є присічним, поновленню не підлягає, наведені ОСОБА_3 аргументи для поновлення строку є безпідставними.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Хімчинський Б. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2020 року і передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/1938/16.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що стягнення боргу з ОСОБА_2 за договором позики від 15 квітня 2003 року, на підставі якого нібито саме ОСОБА_3 отримав у борг грошові кошти від позивача, впливає на його обов'язки та інтереси як позичальника. При цьому апеляційний суд, фактично надавши оцінку доводам апеляційної скарги заявника по суті, дійшов передчасного висновку, що рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_3, оскільки вирішення цього питання можливе лише в межах відкритого апеляційного провадження із встановленням усіх обставин справи та оцінкою доказів. Також скарга містить доводи про те, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не взяв до уваги того, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_3 про розгляд цієї справи та не надіслав йому копії рішення, про існування якого заявнику стало відомо лише 06 вересня 2020 року, а тому у суду не було правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційне провадження закрити, оскільки при розгляді справи по суті місцевий суд не вирішував питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_3.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 листопада 2020 року справа № 2-3418/2008 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 брав участь у цій справі як третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, який, враховуючи доводи апеляційної скарги, є його зятем.

Із протоколу судового засідання та оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року встановлено, що ОСОБА_2 був присутнім при проголошенні рішення суду та визнав позовні вимоги ОСОБА_1, підтвердивши суду, що дійсно мали місце обставини, вказані позивачем у позовній заяві, вчасно повернути борг він не зміг через важкий матеріальний стан.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року ОСОБА_2 не оскаржував.

До того ж, оскаржуване рішення відповідач виконав, що підтверджується актом від 25 березня 2016 року, затвердженим заступником начальника відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції про передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Лазньо-пральний комплекс, який переданий стягувачу в рахунок погашення боргу, належав ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 1999 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Апеляційний суд не дотримав основні принципи цивільного судочинства.

Так, згідно з частиною 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Результат аналізу зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що, за умови неповідомлення учасника справи про розгляд справи, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження (у частині дотримання строку на апеляційне оскарження) за апеляційною скаргою такого учасника справи на рішення місцевого суду слід вважати, що строк на апеляційне оскарження пропущений з інших поважних причин (частина 3 статті 354 ЦПК України).

При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк, протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду, тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційне оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, - запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 брав участь у цій справі як третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2.

Відомостей про повідомлення ОСОБА_3 про дату час і місце розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи не містять.

Оскільки місцевий суд не повідомив ОСОБА_3 про розгляд справи у порядку, передбаченому процесуальним законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 не надав доказів можливості застосування до цих правовідносин пункту 1 частини 2 статті 358 ЦПК України.

При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, зокрема, у частині дотримання строку на апеляційне оскарження, апеляційному суду необхідно було застосовувати статті 354, 357 ЦПК України.

Проте апеляційний суд не дав належної оцінки вказаним процесуальним нормам та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України.

Також апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_3 брав участь у цій справі як третя особа, дійшов помилкового висновку про можливість вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевий суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Таким чином, доводи касаційної скарги в межах підстав касаційного оскарження знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження чи відмову у відкритті залежно від встановлення поважності/неповажності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Хімчинського Богдана Гавриловича задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2020 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун