Історія справи
Постанова КЦС ВП від 02.02.2022 року у справі №175/4424/18Ухвала КЦС ВП від 19.08.2020 року у справі №175/4424/18

Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 175/4424/18
провадження № 61-15965св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Миколаївська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,
особа, що подала апеляційну скаргу,- перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П.,
Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Миколаївська сільська рада) про визнання права власності у порядку спадкування за законом на земельний пай.
Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що у період з 1969 року до 1988 року його батько, ОСОБА_2 , працював у радгоспі «Жовтнева Революція», на базі якого створено Колективне сільськогосподарське підприємство «Жовтнева революція» (далі - КСП «Жовтнева революція», КСП, підприємство), зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради від 13 вересня 1994 року № 47/6, 30 травня 1995 року включене в Єдиний державний реєстр підприємств України.
28 березня 2001 року КСП «Жовтнева революція» прийняло статут та затвердило його загальними зборами членів КСП. 06 квітня 2001 року статут зареєстрований державною адміністрацією Дніпропетровського району.
Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровська РДА) від 30 вересня
2004 року № 716-р 354 особам - членам колишнього КСП «Жовтнева революція» були передані в натурі земельні ділянки та видано державні акти на право власності на землю. Тобто землі КСП «Жовтнева революція» були розпайовані.
Рішенням зборів власників майна КСП від 31 січня 2004 року був затверджений список громадян, які померли, що мають право на одержання земельного сертифіката із земель колективної власності КСП «Жовтнева революція». У цей список ОСОБА_2 включений під № 89. Розмір земельного паю, який повинен був йому належати, становить 8,6 га.
Таким чином, ОСОБА_2 повинен був належати земельний пай, на який він мав право, але не встиг його одержати.
ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилась спадщина. Він є його спадкоємцем за законом і в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності
на земельну частку (пай) розміром 8,6 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Жовтнева революція», розташований в межах Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, у порядку спадкування
за законом після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 17 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 8,6 умовних кадастрових гектарів із земель колективної власності колишнього КСП «Жовтнева революція», розташованого в межах Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив
з того, що ОСОБА_2 за життя мав право на одержання земельного паю
в КСП «Жовтнева революція», тому право на земельний пай входить
до спадкової маси після його смерті, а позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину після батька, отже, має право на відповідний земельний пай у порядку спадкування. Обґрунтовуючи рішення, суд також посилався на Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», відповідно до якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Справа в апеляційному порядку переглядалась неодноразово.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, встановивши, що спадкодавець (батько позивача)
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до прийняття Президентом України Указу від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам
і організаціям», видачі КСП «Жовтнева революція» державного акта на право колективної власності на землю та передачі земельних ділянок у натурі громадянам - працівникам колишнього КСП «Жовтнева революція» (30 вересня 2004 року), дійшов висновку, що немає підстав для визнання за позивачем права на земельну частку (пай), площею 8,6 умовних кадастрових гектарів на території Миколаївської сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки спадкодавець за життя відповідного права не набув.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що перший заступник прокурора Дніпропетровської області дотримався статті 23 Закону України «Про прокуратуру», правильно визначився з колом суб`єктів, в інтересах яких було подано апеляційну скаргу у цій справі, та мав повноваження на підписання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року на час подання її до суду.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 17 серпня 2021 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2018 року.
Вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 (адміністративне провадження
№ К/9901/2562/17), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17.
Вважає, що його батько, який помер у 1988 році, правомірно набув право
на земельну частку (пай) на підставі протоколу загальних зборів від 31 січня 2004 року щодо включення померлих осіб до переліку таких, що мають право
на землю в порядку розпаювання.
Вважає, що прокурор не підтвердив підстави для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру та оскарження судового рішення про задоволення його позову.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Дніпропетровська обласна прокуратура вказує,
що зверталась із апеляційною скаргою не як самостійний учасник процесу,
а в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру, яке всупереч закону не було залучено до участі у справі та допустило умисну пасивну поведінку щодо нездійснення захисту інтересів держави у сфері земельних відносин.
До того ж оскаржуване рішення суду першої інстанції завідомо неправомірне, оскільки у ОСОБА_2 , який помер у 1988 році, не могло виникнути законне право на земельну частку (пай) КСП «Жовтнева революція», створеного
у 1994 році.
Та обставина, що рішенням Миколаївської сільської ради від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
на території Миколаївської сільської ради, а 21 серпня 2019 року Відділ
у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру
у Дніпропетровській області зареєстрував за ним право власності на вказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та присвоїв земельній ділянці кадастровий номер 1221485600:01:032:0008 не означає, що судове рішення, на підставі якого вчинені такі дії, є правомірним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 175/4424/18, витребувано справу з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що позивач є сином ОСОБА_2 , який працював у радгоспі «Жовтнева Революція» та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина. 11 березня 1989 року Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора видала свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-115 на майно ОСОБА_2 його неповнолітнім дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також батьку спадкодавця - ОСОБА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 13 вересня 1994 року № 47/6 зареєстроване КСП «Жовтнева революція» (а. с. 26, т. 1).
Загальними зборами членів КСП «Жовтнева революція» від 28 березня 2001 року прийнятий та затверджений статут КСП «Жовтнева революція», який 06 квітня 2001 року зареєстрований Дніпропетровською РДА.
31 січня 2004 року загальними зборами співвласників КСП «Жовтнева революція» складено та затверджено список померлих громадян, які мають право на отримання земельної частки/паю із земель колективної власності
КСП «Жовтнева революція» Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Цей список затверджено також головою Миколаївської сільської ради.
У цей список внесено ОСОБА_2 (№ 89), що помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 19-21, т. 1).
Розпорядженням голови Дніпропетровської РДА від 30 вересня 2004 року
№ 716-р 354 громадянам - працівникам колишнього КСП «Жовтнева революція» згідно з додатком передано в натурі (на місцевості) земельні ділянки
на території Миколаївської сільської ради, зобов`язано виготовити та видати
їм державні акти на право приватної власності на землю (а. с. 22, т. 1).
Цим же розпорядженням від 30 вересня 2004 року № 716-р затверджено список громадян на передачу земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю)
та виготовлення державних актів на право приватної власності на землю
на території Миколаївської сільської ради. У цьому списку ОСОБА_2
не зазначений (а. с. 82, т. 1).
За повідомленням Головного управління Дергеокадастру у Дніпропетровській області від 16 січня 2019 року матеріалів про розпаюванню земель та схеми поділу земельних ділянок КСП «Жовтнева революція» немає, розпаювання проводилось без виготовлення державного акта на право на землю, тому надати перелік громадян, які мали право на земельну частку (пай) неможливо
(а. с. 89, т. 1).
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» рішеннями Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 15 лютого 2021 року № 72-5/VIII та від 13 квітня 2021 року № 102|6/VIII прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1467,5086 га, площею 61,1870 га
та площею 2632,2332 га. Згідно з актами приймання-передачі земельних ділянок (а. с. 29-45, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спір виник щодо права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за особою, яка, як вважав позивач, мала на нього право, але
не встигла це право оформити, оскільки померла задовго до виникнення такого права. Спір також стосується приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій.
Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) визначено, що кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою
і сьомою статті 6 цього Кодексу.
У пункті 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено,
що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до пункту 2 цього ж Указу Президента України від 08 серпня
1995 року № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери,
які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, щозгідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X «Перехідні положення» ЗК України).
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється
за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Тобто право на земельну частку (пай), на який особа мала право за життя,
але не встигла оформити, виникає лише у тому разі, коли померла особа була включена до державного акта на право колективної власності на землю.
У цій справі спадкодавець ОСОБА_2 , який помер у 1988 році, не був включений до такого списку.
До того ж згідно з повідомленням Дергеокадастру державний акт на право колективної власності на землю КСП «Жовтнева революція» не оформлювався, список, що додається до державного акта на право колективної власності
на землю, не складався.
Внесення ОСОБА_2 до переліку такого списку протоколом загальних зборів КСП «Жовтнева революція» не є підставою для виникнення права на земельний пай.
З огляду на викладене, постанова апеляційного суду щодо відмови
в задоволенні позову є законною та обґрунтованою.
Щодо права прокурора на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі слід зазначити, що перший заступник прокурора Дніпропетровської області, звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області
та Миколаївської сільської ради, належним чином обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту. Зазначив про умисне неподання вказаними органами державної влади та місцевого самоврядування апеляційної скарги, чого не заперечували як ГУ Держгеокадастру, так і сільська рада. Зазначив, що письмово повідомив ГУ Держгеокадастру
у Дніпропетровській області та Миколаївську сільську раду про здійснення ним представництва у цій справі. Тобто, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, прокурор діяв відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Доводи касаційної скарги про застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди особи, яка подає касаційну скаргу, з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає за необхідне постанову апеляційного суду залишити
без змін, оскільки судове рішення є законним і обґрунтованим, прийняте
з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов