Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №629/511/17

Постанова

Іменем України

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 629/511/17

провадження № 61-16166св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач- ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2019 року у складі судді Ткаченко О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просили: припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частину нежитлового приміщення № 10 загальною площею 43,0 кв. м, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку, літ. "А-5", за адресою: АДРЕСА_1, з виплатою їй грошової компенсації вартості частки у спільному майні; визнати за кожним з них право власності на 1/3 частину спірного нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їм та відповідачу на праві власності належить по 1/4 частині зазначеного нежитлового приміщення, яке використовується ними у підприємницькій діяльності для надання перукарських та косметологічних послуг.

ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх обов'язків як співвласника щодо утримання приміщення, його ремонту, залучення до співпраці інших спеціалістів з метою розвитку бізнесу, порушує встановлений між співвласниками порядок користування нежитловим приміщенням, ініціює конфліктні ситуації. Спільне володіння та користування майном для сторін

є неможливим. Належну ОСОБА_4 частку у спільному майні позивачі вважають незначною, такою, що не може бути виділена в натурі, і припинення на неї права власності відповідача не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Зобов'язано Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму

в розмірі 150 000 грн, внесену в рахунок забезпечення вартості частки, про припинення права на яку заявлено позов, ОСОБА_1 в розмірі 75 000 грн, ОСОБА_5 в розмірі 75 000 грн, внесених на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України

у Харківській області № 37318098006674 на підставі квитанцій від 31 липня

2017 року № ~organization0~ та від 31 липня 2017 року № 13197408.

Додатковим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2019 року зобов'язано Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір по 617,54 грн кожній.

Суди виходили з відсутності передбачених статтею 365 ЦК України підстав для припинення права ОСОБА_4 на частку у спільному майні, оскільки таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_4, яке з 2006 року використовується нею у підприємницькій діяльності з метою надання перукарських послуг, від якої вона отримує єдиний дохід; частки сторін

у спільному майні становлять по 1/4 частині, а тому така частка не є незначною.

Наявність суперечок між співвласниками щодо перспектив розвитку та ведення бізнесу не є підставою для припинення права на частку у спільному майні.

Аргументи учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, необґрунтованість, незаконність і несправедливість оскаржених судових рішень, просили скасувати зазначені судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що усправі, яка переглядається, суди зробили неправильний висновок про те, що 1/4 частина не є незначною часткою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) визначено поняття "незначна частка", що саме 1/3 квартири не може вважатися незначною часткою у спільному майні, тому припинення права власності на таку частку за рішенням суду на підставі статті 365 ЦК України неможливе. Тобто, у цій справі Верховний Суд конкретизував, яку саме частку у спільному майні неможливо вважати незначною. Суди не врахували, що закон не містить умови за якою використання частки у спільному майні у підприємницькій діяльності позбавляло б можливості застосування статті 365 ЦК України.

В оскарженій постанові суду апеляційної інстанції у порушення статті 382 ЦПК України не зазначено встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин. Суд апеляційної інстанції не врахував докази на підтвердження обставин, якими позивачі обґрунтовували позов у частині неможливості спільного володіння, ухилення ОСОБА_4 від утримання майна та наявності неприязних стосунків між ОСОБА_2 і відповідачем, зокрема: висновок судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса 17 вересня 2018 року, лист начальника Лозівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10 квітня 2019 року № 16аз/119-86/25-2019, договір про надання послуг від 02 липня 2018 року, акти приймання-передачі виконаних робіт та обліку і передачі грошових коштів, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 26 січня 2019 року про реєстрацію злочину про знищення майна за поясненнями ОСОБА_2, і зробив неправильний висновок про відсутність підстав для припинення права ОСОБА_4 на частку.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року

у справі № 357/11232/14-ц (провадження № 6-1943цс16) аналогічний позов щодо нежитлового приміщення, яке використовувалось у підприємницькій діяльності, як і в справі, що переглядається, суд першої інстанції задовольнив, з чим погодився і суд касаційної інстанції. Суд зробив такий висновок на підставі доказів і доводів: висновку судової експертизи про вартість частки, внесення позивачем суми відповідно до цього висновку на депозит суду, відсутності правових підстав для поділу приміщення у натурі та відсутності шкоди для відповідача у зв'язку з припиненням його права власності у спільному майні. Натомість у справі, яка переглядається, суд першої інстанції зробив протилежний висновок, з яким погодився апеляційний суд, та відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок, що припинення права власності на частину нерухомого майна завдасть ОСОБА_4 істотної шкоди, оскільки не звернув увагу, що позивачами на депозит суду внесена сума 150 000 грн, яка більше ніж в півтора рази перевищує вартість частки відповідача та за наявності цих коштів позивач може придбати нерухомість і організувати підприємницьку діяльність. Крім того, скаржники вважають, що визначальним при вирішенні справи про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників є "неістотність завданих збитків" або "незначність частки". Зміст істотності повинен бути поставлений у залежність від терміну "позбавлення в значній мірі". Натомість суд не встановив мету і те, що в дійсності сторона отримала, та не з'ясував, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що вправі була розраховувати сторона, і тим, що в дійсності змогла отримати.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, щоОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по 1/4 частці у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення для організації салону краси загальною площею 43,0 кв. м, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. "А-5", за адресою: АДРЕСА_1, та яке використовується ними

у підприємницькій діяльності - надання перукарських та інших послуг.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 17 вересня 2018 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, ринкова вартість нежитлового приміщення салону краси за адресою: АДРЕСА_1, складає 396 983 грн без урахування ПДВ. З технічної точки зору відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва неможливо виділити 1/4 частину нежитлового приміщення, що належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 належить кожній по 1/4 частині нежитлового приміщення. Ринкова вартість 1/4 частини нежитлового приміщення кожного зі співвласників складає 99 246 грн без урахування ПДВ.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що "відсутність конструкції ("за наявності одночасно") в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї

з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема,

в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини 1 статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: "висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту

4 частини 1 статті 365 ЦК України та вказано, що "припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який

є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси

й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку".

У частині 3 статті 12 та частині 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суди встановили, що відповідач використовує з 2006 року спірне майно

у підприємницькій діяльності, від якої отримує єдиний дохід, тому припинення права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність передбачених статтею 365 ЦК України підстав для припинення права відповідача на частку у праві спільної власності на спірне нежитлове приміщення. При цьому, згідно з частиною 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року

у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), постанови Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року, оскільки в цих справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини, зокрема, що припинення права власності відповідача на відповідну частину спірного приміщення не завдасть йому істотної шкоди як співвласнику.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

М. Ю. Тітов