Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.08.2020 року у справі №638/2254/18

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа №638/2254/18

провадження №61-10814св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у вільному спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м.

Харкова від 20 грудня 2019 року у складі судді Штих Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у складі колегії суддів:

Бурлака І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.

учасники справи:

позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

треті особи: Служба у справах дітей Шевченківського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, з позовом, у якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з ухиленням відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

2. Позовна заява мотивована тим, що 02 квітня 2011 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 уклала шлюб, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року.

3. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу постійно проживає з матір'ю ОСОБА_1, знаходиться на її утриманні, і саме вона займається його вихованням та розвитком.

4. Відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу переїхав до Сполучених Штатів Америки.

5. Зазначала, що відповідач від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина ухиляється, не цікавиться його життям, не відвідує його, матеріальної допомоги не надає. Незважаючи на її неодноразові звернення до відповідача щодо його участі у вихованні дитини, він не вживає заходів щодо забезпечення дитині достатнього рівня життя, всебічного виховання та розвитку, захисту його законних прав і інтересів, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не цікавиться життям і навчанням сина, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування дитини.

6. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

7. У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1, третя особа - Управління служби у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, з зустрічним позовом, у якому просив: зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у його спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити такі способи його участі у спілкуванні з сином: систематичні побачення батька з дитиною без участі матері та без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів, в тому числі, до баби та діда, у такі дні щотижня: кожної середи після шкільних занять до 20-00 год., з урахуванням розкладу позашкільних занять ОСОБА_4; у першу та третю суботу кожного місяця з 11-00 год.

до 20-00 год. ; у другу та четверту суботу кожного місяця з 11-00 год. суботи до 18-00 год. неділі (у літній період часу - до 19-00 год. ) з ночівлею за місцем проживання/перебування батька з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров'я та її особистого бажання та можливістю виїзду для відпочинку за межі міста; право забирати сина з дому/школи/позашкільних занять/закладів охорони здоров'я та відвозити сина до школи/позашкільних занять/закладів охорони здоров'я/додому особисто у будь-який день тижня; побачення в інші дні тижня за попередньою домовленістю сторін з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров'я та її особистого бажання; необмежене спілкування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, особисто засобами зв'язку: телефонного, поштового, електронного та іншого, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином; спільний відпочинок ОСОБА_4 з батьком 14 днів на рік (у тому числі, за кордоном) без супроводу матері; спільне проведення половини зимових, весняних, осінніх канікул дитини разом з батьком за місцем проживання/ перебування батька з можливістю виїзду за межі м. Харкова без супроводу матері та її попередньої згоди; право спільного проведення родинних свят батька (днів народження батька та його близьких родичів (баби, діда тощо), інших родинних свят) без супроводу матері та її попередньої згоди; у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з сином, то такий день син проводить з батьком; або святковий день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такий день син проводить з батьком за узгодженням сторін; право бути негайно поінформованим ОСОБА_1 про будь-які можливі зміни місця проживання/перебування дитини (до настання таких змін), стану його здоров'я, розкладу позашкільних занять тощо.

8. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він та відповідач

ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю ОСОБА_1.

9. Зазначав, що восени 2017 року він тимчасово виїхав за кордон до Сполучених Штатів Америки. Протягом року декілька разів приїздив до України для того, щоб побачитися з сином, перешкод у спілкуванні з яким на той час не мав.

Повернувшись до України у листопаді 2018 року він дізнався про заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2018 року про позбавлення його батьківських прав. За його заявою про перегляд заочного рішення наведене судове рішення скасововано.

10. Зазначав, що ОСОБА_1 не надає йому можливості побачитися з сином, чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, не відповідає на усні звернення та телефонні дзвінки, ігнорує спільне обговорення його навчання, виховання, стану здоров'я, оздоровлення та відпочинку, чим порушує його права як батька.

11. Посилаючись на те, що він готовий і прагне брати участь у житті та вихованні сина, що сприятиме належному здійсненню прав дитини та повністю відповідає її інтересам, однак ОСОБА_1 безпідставно перешкоджає йому спілкуватися з сином, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю ознак свідомого нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов'язками, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов'язки, ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина. Його намагання щодо участі у вихованні та спілкуванні з сином вже після ухвалення судового рішення не свідчать про його добровільне бажання виконувати батьківські обов'язки або змінити ставлення до виховання сина. Як зазначила в суді апеляційної інстанції позивач, син негативно ставиться до батька.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Харківського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.

Харкова від 20 грудня 2019 року залишено без змін.

15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити та задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішення спору застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом, а саме висновку суду касаційної інстанції про те, що факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування має бути доведена обставинами справи.

18. Судами не враховано, що Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57,58).

19. Заявник указує, що висновки судів попередніх інстанцій явно не відповідають обставинам справи та наданим доказам; суд помилково поклав у основу свого рішення докази, надані позивачем, які не відповідають вимогам ЦПК України, та взагалі не надав оцінку доказам, які були надані відповідачем.

20. Поза увагою судів залишено те, що у суді позивач не заперечувала того факту, що вона не надає реквізити банківської картки, зазначала, що не хоче, щоб ОСОБА_2 надавав кошти для матеріальної допомоги на сина, оскільки їй це не потрібно. ОСОБА_1 не зверталась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина.

21. Судами не враховано, що позивач свідомо перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною. У суді ОСОБА_1 не заперечувала цього, і стверджувала, що дійсно не бажає, щоб ОСОБА_2 спілкувався з сином. ОСОБА_1 ніколи не зверталася ані до ОСОБА_2, ані до суду стосовно способів виконання його обов'язку утримувати дитину, графіку (часу та днів) його побачень із сином.

22. Аргументом касаційної скарги також указано те, що відповідач

ОСОБА_2 не отримував жодних повідомлень щодо необхідності з'явитися на засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. У матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення ОСОБА_2 про засідання та його свідоме ухилення від участі у цьому засіданні. Умови проживання батька не обстежувалися.

Доводи інших учасників справи

23. Надісланий ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу повернуто заявнику без розгляду.

24. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

26. Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27.02 квітня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року.

28. Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають сина ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу постійно проживає з матір'ю.

29. Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_4, складеного спеціалістами Служби у справах дітей по Київському району 18 квітня

2018 року, дитина мешкає разом з матір'ю ОСОБА_1, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6 для нього створені належні умови.

30. За інформацією з характеристики з місця проживання ОСОБА_1

від 31 травня 2017 року, складеної її сусідами, вона розлучена, самостійно займається вихованням сина, утримує родину, батька дитини ОСОБА_2 з жовтня 2016 року не бачили.

31. Відповідно до характеристики ОСОБА_4, наданої Комунальним дошкільним закладом "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок № 140) Харківської міської ради, дитина виховується в неповній сім'ї, вихованням займається мати дитини, яка приводить та забирає сина з закладу, відвідує свята, батьківські збори, систематично цікавиться успіхами сина, надає необхідну допомогу вихователям; батько протягом року не з'являвся.

32. Згідно відповіді Спеціалізованої економіко-правової школи 1-3 ступенів з поглибленим вивченням іноземної мови Приватного вищого навчального закладу Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія" від 18 квітня 2018 року, в якому у 1-Б класі навчався ОСОБА_4, батько дитини не звертався до класного керівника щодо питань успішності навчання свого сина протягом 2017-2018 навчального року, не відвідував дитячі заходи та батьківські збори у школі, не приводив і не забирав дитину зі школи протягом 2017-2018 навчального року.

33. За відомостями з відповіді Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча поліклініка № 23" від 17 квітня 2018 року № 560, в якому з народження перебуває на обліку ОСОБА_4, дитина перебуває під наглядом фахівців закладу охорони здоров'я, амбулаторні прийоми дільничного педіатра відвідує у супроводі матері, батько ОСОБА_2 до поліклініки щодо стану здоров'я дитини не звертався, при викликах дільничного педіатра додому присутнім не був.

34. Футбольний центр раннього розвитку "Футбік" надав характеристику

ОСОБА_4, який відвідує клуб з 21 березня 2016 року, згідно із якою його приводить до клубу мати - ОСОБА_1, яка уклала договір зі спортивним клубом та здійснює оплату, відвідує тренування сина та присутня на його атестаціях. Батько ОСОБА_2 приводив дитину тільки на початку його відвідувань футбольного клубу, був присутній на декількох тренуваннях спільно з матір'ю.

35. Згідно відомостей, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації від 12 липня 2018 року щодо перетинання ОСОБА_2 кордону, вбачається, що у 2017-2018 роках він неодноразово виїздив з України до Сполучених Штатів Америки, зокрема, 05 серпня 2017 року - з м. Нью-Йорк до м. Києва, 13 вересня 2017 року - з м. Києва до м. Ганновер, 01 грудня

2017 року повернувся з м. Нью-Йорк до м. Києва, 14 грудня 2017 року виїжджав з м. Києва до м. Нью-Йорк.

36. У 2017 році ОСОБА_2 був працевлашований у Сполучених Штатах Америки, що підтверджується карткою НОМЕР_1.

37. З 23 листопада 2018 року по 31 січня 2019 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прайд", обіймав посаду заступника генерального директора товариства, з 05 червня 2019 року знову працює в товаристві, що підтверджено відомостями з довідок товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Прайд" від 23 листопада 2018 року №23/11 та 31 травня 2019 року № 1905/31, відповіддю Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 02 липня 2019 року, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 20 листопада 2019 року.

38. ОСОБА_1 з 07 лютого 2017 року працює у товаристві з обмеженою відповідальністю "Естейт-Менеджмент" на посаді директора. Її середньомісячна заробітна плата становить 12 000 грн.

39. Також, ОСОБА_1 є засновником (учасником) юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Зіта", попереднім засновником якого був ОСОБА_2, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 листопада 2018 року станом на 01 вересня 2017 року

та 15 вересня 2017 року. ОСОБА_2 перебував засновником товариства

з 15 червня 2011 року по 04 вересня 2017 року, дивіденди засновнику не нараховувались та не виплачувались у зв'язку з тим, що отриманий чистий прибуток направлявся на розвиток діяльності товариства.

40. Відповідно до довідки Обласного наркологічного диспансера

від 21 грудня 2018 року ОСОБА_2 на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває.

41. За інформацією з довідки Департаменту інформаційних технологій МВС України, ОСОБА_2 на території України станом на 18 грудня 2018 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

42. Згідно інформації, наданої Шевченківським відділом поліції ГУНП в Харківській області з 16 липня 2019 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, до адміністративної відповідальності не притягувався, заяви щодо нього не надходили, зареєстровані не були, відомості щодо нього до ЄРДР відділом поліції не вносились, щодо судимості відомостей немає. З наданої ДОП СДОП Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області характеристики ОСОБА_2 встановлено, що до кримінальної відповідальності він не притягувався, на будь-яких профілактичних обліках не перебував; щодо нього 07 травня

2015 року складено адміністративний протокол за ознаками статті 173 КУпАП та 04 грудня 2017 року зареєстрований матеріал як на власника спецзасобу ПМР № ХК 021143, оскільки термін дії дозволу на зброю сплив та не було можливості встановити місцезнаходження зброї.

43. Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради надав висновок від 27 квітня 2018 року № 267, згідно якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний висновок складено на підставі пояснень ОСОБА_1, довідок дошкільного навчального закладу, школи, дитячого футбольного клубу, поліклініки. Батько дитини ОСОБА_2 був запрошений на засідання Комісії з питань захисту прав дитини, але не з'явився, доказів щодо виконання ним батьківських обов'язків не надав.

44. Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 19 липня 2019 року № 477 орган опіки та піклування вважає за недоцільне встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У висновку вказано, що на час розгляду даного питання Комісією з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не надано жодних документів, передбачених чинним законодавством, необхідних при розгляді питання про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.

45. У березні та квітні 2019 року ОСОБА_2 звертався до ОСОБА_1 з листами, у яких просив надати йому можливість зустрітися з сином та повідомити банківські реквізити для перерахування коштів на матеріальне забезпечення дитини. У листі від 18 квітня 2019 року зазначав про неможливість зв'язатися з сином за телефоном та просив не перешкоджати у спілкуванні.

46. У березні 2019 року ОСОБА_1 листом відповіла ОСОБА_2, що не чинить йому перешкод у спілкуванні з сином, йому відомі місце проживання та засоби зв'язку з сином та з нею. З аналогічними листами до

ОСОБА_1 ОСОБА_2 звертався також у листопаді 2019 року.

47. ОСОБА_2 має двох дітей від шлюбу з ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо яких позбавлений батьківських прав рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області

від 30 червня 2011 року. Рішення є чинним.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

48. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

49. Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

51. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

52. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 ініційовано спір про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з ухиленням від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, ОСОБА_2 - спір про усунення перешкод у вільному спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

53. Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

54. Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

55. За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

56. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 довела факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

57. Апеляційний суд також звернув на увагу на те, що ОСОБА_2 раніше було позбавлено батьківських прав щодо дітей від першого шлюбу і рішення є чинним, що певним чином характеризує відповідача та його ставлення до дітей.

58. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

59. Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

60. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

61. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

62. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

63. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

64. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

65. Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

66. Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

67. Відповідно до частини 5 статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

68. Висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

від 27 квітня 2018 року № 267, згідно якого було визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

69. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі "Савіни проти України", пункт 49 рішення у справі "Хант проти України").

70. Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

71. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

72. З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1,9 Конвенції про права дитини).

73. Статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

74. Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України").

75. Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57,58).

76. У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

77. Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

78. Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 Конвенції, апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та указував, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач, не маючи перешкод у вихованні сина, тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та підготовку до самостійного життя.

Починаючи з кінця 2016 року, відповідач, нехтуючи своїми батьківськими обов'язками, свідомо не приймав участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Тільки починаючи з березня 2019 року, коли було ухвалено заочне рішення, він розпочав лише листування з позивачкою. Фотокартки, телефонні розмови не підтверджують факт участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною, а є фіксацією його тимчасових зустрічей з сином, дату на яких повністю не зазначено.

79. Апеляційний суд вважав доведеним, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків.

80. Разом із тим встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, що на орган опіки та піклування покладався обов'язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов'язків.

81. У постанові апеляційного суду також відсутнє посилання на конкретні докази на підтвердження тверджень позивача про те, що побачення відповідача з дитиною були не добровільними.

82. Згідно фактичних обставин справи шлюб між сторонами розірвано 27 вересня 2016 року. Відповідач з метою працевлаштування з осені 2017 року тимчасово виїхав за кордон до Сполучених Штатів Америки, у 2017 році він був працевлаштований у Сполучених Штатах Америки. Позов про позбавлення відповідача батьківських прав пред? явлено у лютому 2018 року. Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог, пред'явив зустрічний позов про усунення перешкод у вільному спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

83. Зіславшись на те, що з кінця 2016 року відповідач свідомо не приймає участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, апеляційним судом не дано жодної правової оцінки перебуванню відповідача за кордоном у 2017 році та доводам відповідача про те, що протягом року декілька разів він приїздив до України для того, щоб побачитися з сином, перешкод у спілкуванні з яким на той час не мав.

84. Апеляційний суд узяв до уваги пояснення позивача у суді апеляційної інстанції про негативне ставлення сина до батька та указав, що позбавляючи відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, суд першої інстанції діяв виключно в інтересах дитини.

85. Проте ураховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, усіх фактичних обставин для правильного вирішення справи, суд не встановив і не визначився, у чому полягає саме свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.

86. Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_2 вже було позбавлено батьківських прав щодо дітей від першого шлюбу, що певним чином характеризує відповідача та його ставлення до дітей, у повній мірі не може свідчити про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

87. Так, ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК) є "оціночним" і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

88. Залишились не перевіреними доводи відповідача про те, що пред'явлення ним зустрічного позову свідчить про намір відповідача підтримувати стосунки з сином та свідчити про його інтерес до дитини.

89. Крім того, у сукупності з критерієм визначеності як найкращих інтересів, зокрема, слід з'ясувати її думку щодо взаємовідносин з батьком.

90. У порушення статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України апеляційний суд не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим відповідачем.

91. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

92. Відповідно до пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

93. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

94. Оскільки апеляційний суд належним чином не встановив правовідносини, які виникли між сторонами, не з'ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, то суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

95. За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 15 червня 2020 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська