Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.02.2020 року у справі №359/8045/17

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 359/8045/17

провадження № 61-2157св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

за позовом про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

позивач - Бориспільська міська рада Київської області,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

за позовом про визнання приватизації земельної ділянки недійсною, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1,

треті особи: Бориспільська міська рада Київської області, Головне Управління Держгеокадастру у Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Можаєвим Михайлом Олександровичем, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2019 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Бориспільська міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що спірна ділянка неправомірно, всупереч встановленому законом порядку, визначеному статтями 118, 122 ЗК України, та волі територіальної громади міста в особі уповноваженого органу Бориспільської міської ради вибула із комунальної власності міста (рішення не приймалося), відповідно у ОСОБА_1, на користь якого в подальшому відчужено земельну ділянку, не виникло право власності.

Враховуючи викладене, просила:

витребувати на користь Бориспільської міської ради від ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 32105000000:06:014:0022, розташовану в АДРЕСА_1,

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на зазначену земельну ділянку.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: Бориспільська міська рада Київської області, ГУ Держгеокадастру у Київської області, про визнання приватизації земельної ділянки недійсною, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого він звернувся до Бориспільської міської державної нотаріальної контори і оформив спадщину, яка складається з частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,15 га, яка була виділена виконкомом Бориспільської селищної Ради народних депутатів від 07 березня 1950 року діду ОСОБА_6 для особистого користування. З 1950 року і по теперішній час земельна ділянка площею 0,15 га, з яких 0,5 га віднесено до житлового будинку та 0,10 га знаходиться під городом та перебуває у постійному користуванні їх сім'ї, право користування якою переходило спадкоємцям діда.

Реєстрація приватизації земельної ділянки відбулась з порушенням закону, без дотримання процедури відведення земель у власність фізичній особі на підставі підробленого рішення виконавчого комітету за 1997 рік. В порушення вимог статей 141, 149 ЗК України не було припинено право користування земельною ділянкою родиною позивача, договір укладений на підставі недійсного державного акту, не відповідав нормам земельного законодавства, порушує публічний порядок, оскільки був спрямований виключно на незаконне заволодіння землею, що перебуває у державній власності.

Враховуючи викладене, просив:

скасувати наказ Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 23 лютого 2016 року про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,10000 га, кадастровий номер 32105000000:06:014:0022, адреса: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

скасувати запис про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 за індексним номером 13594298 від 23 лютого 2016 року, проведену Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області;

визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, розташовану в АДРЕСА_1, укладений 02 липня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О. В. та зареєстрований за № 3158 недійсним;

витребувати на користь Бориспільської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. та зареєстрованого за № 491.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2019 року позовні вимоги Бориспільської міської ради задоволені.

Витребувано на користь Бориспільської міської ради від ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 32105000000:06:014:0022, розташовану в АДРЕСА_1.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 32105000000:06:014:0022, розташовану в АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи:

Бориспільська міська рада Київської області, ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання приватизації земельної ділянки недійсною, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка неправомірно, в порушення чинного законодавства, без згоди власника вибула з комунальної власності територіальної громади міста, а тому підлягає витребуванню із володіння останнього власника.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності останнім порушення його прав, а повноваження щодо представництва інтересів територіальної громади м. Бориспіль в ОСОБА_2 відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка вибула із володіння власника за його згодою, та, що Бориспільська міська рада не має права ставити питання про витребування земельної ділянки, оскільки не є власником.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка подану представником - адвокатом Можаєвим М. О., в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Бориспільської міської ради про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій проігноровано посилання представника відповідача на те, що витребування спірної земельної ділянки на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України не може бути застосовано, оскільки відповідач є добросовісним набувачем, що встановлено судами попередніх інстанцій; позивач до спірного рішення № 99 від 18 лютого 1997 року ще двічі приймав рішення про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а саме рішення № 188 від 29 жовтня 1984 року та рішення № 232 від 24 березня 1998 року щодо передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_7; позивач ОСОБА_2 зазначає, що житловий будинок його сім'ї знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1.

Суди попередніх інстанцій не досліджували та не встановили того, чи відповідає згідно меж розташування земельна ділянка 3undefined об'єктам нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 чи ні.

Бориспільською міською радою не доведено належними доказами та не спростовано, що землі, які відповідають земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:014:0022 ніколи не передавались у користування чи власність громадянам.

Не встановивши чи відповідають або не відповідають на місцевості землі передані згідно рішення № 188 від 29 жовтня 1984 року та рішення № 232 від 24 березня 1998 року земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:06:014:0022, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про вибуття майна з володіння власника без його волі, а отже і про задоволення позову Бориспільською міською радою.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються лише в частині позовних вимог Бориспільської міської ради про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Аргументи учасників справи

У травні 2020 року міський голова Федорчук А. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1, в особі його представника Можаєва М.

О. у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги не відповідають дійсності та матеріалам справи. Касаційна скарга містить лише посилання на обставини справи, які були дослідженні судами. Ділянка, що належить територіальній громаді міста Бориспіль вибула із власності на підставі неіснуючого рішення за підробленою архівною довідкою (кримінальне провадження 359/8765/17 1-КС/359/2035/2017). На земельній ділянці знаходяться споруди, що належать позивачу ОСОБА_2 за зустрічним позовом. В подальшому земельна ділянка була відчужена відповідачем.

У разі незаконного відчуження земельної ділянки з державної чи комунальної власності права її власника мають бути захищені шляхом витребування земельної ділянки від останнього добросовісного набувача, оскільки підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Жодних підстав невірного трактування чи використання судами попередніх інстанцій норм Закону в касаційній скарзі не доведено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2020 року матеріали цивільної справи № 359/8045/17 надійшли до Верховного Суду та 26 серпня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. 0.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Фактичні обставини

Суди встановили, що право власності на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3210500000:06:014:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 491, виданий 07 червня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є.

Дата реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі - 23 лютого 2016 року.

01 березня 2016 року реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:06:014:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_3.

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі архівного витягу з додатку до рішення Бориспільської міської ради від 18 лютого 1997 року № 99, згідно якого під порядковим номером 472 списку громадян, яким було передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлових будинків на території м. Бориспіль, значиться ОСОБА_3, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1, розмір: 0,100 га.

З досліджених судом додатків до рішення від 18 лютого 1997 року № 99 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян для будівництва та обслуговування жилих будинків" вбачається, що під порядковим номером 472 значиться інша особа - ОСОБА_9, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_2, розмір 0,080 га, тоді як прізвище ОСОБА_3 у досліджених списках не значиться.

10 листопада 2016 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О. С. посвідчено за реєстровим № 3158 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210500000:06:014:0022, укладений між відповідачкою ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_10, на підставі довіреності, посвідченої Ткачем С. В., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області 03 листопада 2016 року за реєстровим № 1040, та відповідачем ОСОБА_4.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 листопада 2016 року, реєстровий номер 3158 здійснено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4.

В подальшому приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. посвідчено за реєстровим № 491 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована у АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210500000:06:014:0022, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_1

ОСОБА_3 з заявою про отримання безоплатно у власність земельної ділянки до Бориспільської міської ради не зверталась, а Бориспільська міська рада рішення щодо передачі ОСОБА_3 спірної земельної ділянки у власність не приймала.

Архівний витяг від 27 листопада 2015 року № 24-05-56/177, на підставі якого була здійснена реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_3, не відповідає змісту рішення Бориспільської міської ради від 18 лютого 1997 року № 99, на підставі якого він формувався.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно із статтею 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статті 116 ЗК України або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених статті 116 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 142,146,147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що "метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що

архівний витяг № 24-06-56/177 від 27 листопада 2015 року з додатку до рішення виконкому № 99 від 18 лютого 1997 року, на підставі якого приватним нотаріусом зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, не відповідає рішенню виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області від 18 лютого 1997 року № 99, "Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків", копія якого була надана позивачем до матеріалів справи. Зокрема, під номером 472 у списку громадян, яким було передану у приватну власність земельні ділянки, значиться інша особа - ОСОБА_9 (адреса земельної ділянки: АДРЕСА_2, розмір 0,080 га), а не ОСОБА_3, прізвище якої взагалі відсутнє у цьому списку;

реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером undefined відбулась вперше, 01 березня 2016 року на ім'я ОСОБА_3;

ОСОБА_3, на ім'я якої відбулась перша реєстрація права власності на спірну земельну ділянку, з заявою до відповідного уповноваженого органу не зверталася, а Бориспільська міська рада рішення щодо передачі ОСОБА_3 спірної земельної ділянки у власність не приймала.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади міста не з волі власника.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що спірна земельна ділянка неправомірно, в порушення чинного законодавства, без згоди власника вибула з комунальної власності територіальної громади міста, дійшов правильного висновку про витребування земельної ділянки у останнього власника - відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Отже, доводи відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, відповідно у нього не може бути витребувана земельна ділянка, яку він придбав на законних підставах, необгрунтовані.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Можаєвим Михайлом Олександровичем залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог Бориспільської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук