Постанова

Іменем України

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 350/1850/17

провадження № 61-42603св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано - Франківської області від 16 липня 2018 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Бойчука І. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5.

На день смерті матері позивача за первісним позовом їй належав житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1. Оформити право на спадщину позивач не має можливості у зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на домоволодіння.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не претендують на спадщину, просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на вказане домоволодіння.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку будинковолодіння.

Заявлені вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтував тим, що його батько ОСОБА_6, який проживав до своєї смерті у будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, разом зі своїм братом ОСОБА_1 у рівних частинах успадкували спірне будинковолодіння після смерті своєї матері ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння. Бажаючи оформити прийняття спадщини юридично та отримати свідоцтво про право на спадщину, він звернувся із заявою до нотаріальної контори. Проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документа про право власності на спадкове будинковолодіння.

Не заперечує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, позивач за зустрічним позовом наголошував, що він має право лише на 1/2 частку спадкового домоволодіння.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку спадкового будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оскільки ОСОБА_6 як спадкоємець першої черги помер після смерті своєї матері, не прийняв спадщину, право на її прийняття перейшло до його сина ОСОБА_2 на підставі статті 1276 ЦК України внаслідок спадкової трансмісії.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2018 року рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

Апеляційний суд дійшов висновку, що батько позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї матері. Тому застосування до спірних правовідносин положень статті 1276 ЦК визнав помилковим.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити шляхом визнання за ним права власності на спадкове домоволодіння, та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не має права на спадкування частини домоволодіння, оскільки його батько ОСОБА_6 помер після смерті своєї матері ОСОБА_5, якій належало спірне домоволодіння на праві власності, і не оформив свого права на частину спадкового майна. Тому, його син ОСОБА_2 не має права на частину спадкового майна ні в порядку спадкової трансмісії, як визнав суд першої інстанції, ні по праву представлення.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є синами ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 1956 року забудови, право власності на який не зареєстроване.

ОСОБА_6 з 20 лютого 1998 року та до дня смерті був зареєстрований і проживав з матір'ю за зазначеною адресою.

ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) в шестимісячний строк після смерті матері подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого в шестимісячний строк його син ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом) подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкове будинковолодіння, ОСОБА_1 отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину 12 травня 2017 року, а ОСОБА_2-09 листопада 2016 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1216, 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Згідно з частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частиною 3 статті 1268 ЦК України (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 2 статті 1220, частина 1 статті 1269 ЦК України)

Після смерті ОСОБА_5 її сини як спадкоємці першої черги ОСОБА_1, у спосіб подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, і ОСОБА_6, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняли спадщину. Після цього кожному з них належало по 1/2 частки у праві власності на спірне домоволодіння.

В подальшому після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_2 у спосіб подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини прийняв спадщину і успадкував право на 1/ 2 частку зазначеного домоволодіння.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно зі статтею 1261 ЦК України ОСОБА_2 належить право на спадкування за законом як дитині після смерті батька ОСОБА_6, а не відповідно до статтею 1261 ЦК України у порядку спадкової трансмісії, як помилково вважав суд першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_2 права на спадкове майно спростовуються наведеними вище обставинами справи та висновками суду. Факт того, що ОСОБА_6 за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача за первісним позовом з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Суд касаційної інстанції згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано - Франківської області від 16 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель